Понеділок, 06 Грудня 2021 р.
17 Листопада 2017

РЕГІОНАМ – РОЗВИТОК, КОРОВАМ – КЛАСИКА!

Зміни в державі, політиці, економіці, кліматі, стратегіях і розвиткові – останніми роками країна живе лише ними. Одні пертурбації приносять користь, інші – більше шкоду, але методом спроб і помилок Україна шукає власний шлях розвитку. Зміни не могли не торкнутися і сільського господарства, яке є рушійною силою нашої економіки. Крім того, аграрії з урожайних полів мусили перейти на інші, але вже бою. На них і захищають країну від ворога, і з тилу допомагають українським військовим, а ще мусять брати участь в юридичних баталіях, захищаючи права та землі. Дають про себе знати й зміни в кліматі, які змушують усе частіше обирати посухостійкі культури, встановлювати поливальні станції.

Як ніхто інший, про все це знає заступник начальника відділу внутрішньої безпеки корпорації «Сварог Вест Груп», депутат Кам’янець-Подільської районної ради від Аграрної партії Петро МОСЕНДЗ. Він готовий до змін, адже, пропрацювавши 26 років у міліцейських лавах, пішов в аграрний бізнес, ще й у корпорацію, яка кардинально змінює погляди на сільське господарство країни.

Підприємство понад 10 років успішно господарює у Хмельницькій, Чернівецькій і Житомирській областях, вражаючи підходами до ведення бізнесу, новітніми технологіями в галузі сільського господарства, гідною співпрацею із селянами. Хоча в нашому районі корпорація земель поки що не орендує, але допомагає кам’янецьким військовим і мешканцям Кам’янеччини. 

СВАРОГ: «З ЛЮДЬМИ І ДЛЯ ЛЮДЕЙ»

Петро МосендзПро «Сварог Вест Груп» Петро Петрович готовий говорити годинами. Адже похвалитися є чим. Мимоволі в голові змальовується прекрасна картина, такий собі міраж українського селянина: гарно оброблені поля, на яких колоситься золота пшениця, чубата соя, цукровий буряк – такий величезний, як зо дві голови чоловіка, яскрава квасоля, давно забута чечевиця, а гарбузи… уже з полущеним насінням.

– Сорт голонасінних гарбузів – це наше ноу-хау, – розповідає Петро Мосендз, – вирощуємо в промислових масштабах для експорту за кордон. Пишаємося і цукровими буряками, сіємо спеціальний сорт, який дає великі плоди і значну цукристість. Він екологічно чистіший, бо маленький постійно треба підживлювати, розріджувати, а цей тільки посіяти і один раз підживити. З такого нашого якісного продукту і виготовляють цукор.

Взагалі наше підприємство спеціалізується на виробництві й постачанні якісних, корисних та екологічно чистих продуктів. Саме тому і повернулися до вирощування чечевиці. Потребує вона мінімальної обробки, а отже, є екологічно чистою. А от про її користь свідчать такі факти: в ній багато білка, який добре засвоюється організмом, небагато жиру, натомість є майже всі вітаміни групи В.

Не натішиться Петро Петрович і цьогорічним урожаєм на полях підприємства. Каже, що гарно зародили пшениця, кукурудза, озимий і ярий ячмінь. Буряк дав непоганий результат. А от соя трохи кульгає.

Із неозорих полів переходимо до мальовничих садів – висаджені рядок у рядок яблуні, груші й сливи так і ваблять ароматами та величчю. Дух перехоплює від масштабів садівництва по-сварозьки: 500 гектарів садів на крапельному поливанні, врожай збирають на спеціально пристосованих тракторцях, а зберігається він у багатотонних фруктосховищах. Наші яблука реалізують декілька мереж супермаркетів країни та за кордоном.

Від ферм узагалі аж мову віднімає. Скажімо, на тій, що у Шепетівці, корівки слухають класичну музику, щодня приймають душ і сушаться під фенами.

– Щоправда, лише шепетівська ферма найбільш прибуткова, бо там тварини хорошої молочної породи. В інших районах цей бізнес досить збитковий, – каже Петро Мосендз. – Витрати значно більші, ніж прибутки, але «Сварог Вест Груп» свідомо йшов на створення ферм великої рогатої худоби в кожному районі, де орендує землі, аби надавати робочі місця місцевому населенню.

Загалом ми обробляємо 84 тисячі гектарів землі в 13 районах країни. Створили понад 5 тисяч робочих місць. Маємо власний насіннєвий завод, поливальну станцію в Новоушицькому районі, елеватори, десяток ферм, найсучаснішу техніку. Щоб менше втоптувати землю під час обробки полів, залучаємо гелікоптери. Словом, усе нове беремо на озброєння.

Такі досягнення завдяки правильній структурі корпорації. Рішення приймаються лише колегіально радою директорів, яку очолює Микола АГАРКОВ. До її складу входять директори з рослинництва, тваринництва, транспорту, збуту, юридичний та інші. Є в нас департамент внутрішньої безпеки, в якому, власне, я й працюю. От і виходить, що міліціонер із солідним стажем потрапив у агрономи. Хоча займаюся безпекою, але вже добре знаю, коли сіяти, як і на яку глибину. Коли посівна чи збирання врожаю, на полях усі: від трактористів – до голови ради директорів. Не цурається Микола Миколайович і пообідати в полі з працівниками. До речі, сніданки, обіди та вечері в гарячий сезон трударям привозять у поле. Головний девіз корпорації – «З людьми і для людей» – постійно підтримується реальними справами керівницва та працівників «Сварогу».

АГРАРІЇ ТА ВІЙНА

Так сталося, що війна в країні змусила стати до боротьби і трударів поля, людей, які власними силами, коштами підтримували й підтримують українську армію. З перших днів війни аграрії стали чи не першими волонтерами. Вони ще тоді взяли на свої сильні плечі придбання і ремонт військової техніки, забезпечення бронежилетами, допомогу учасникам АТО. Не виняток і корпорація «Сварог Вест Груп». Грамот і відзнак підприємства за допомогу Збройним силам України вже й не перелічити.

Відзнаки міністра оборони України та Генштабу й на рахунку Петра Мосендза.

– Щойно розпочалися протистояння на сході країни, в кожному районі, де ми орендуємо землі, давали грошову допомогу учасникам АТО. А також чималі суми на придбання необхідного спрямовували для чернівецької десантної бригади, кам’янецького Центру розмінування, хмельницького спецпідрозділу «Корд», шепетівського зенітно-ракетного полку. Загалом для фронту придбали або відновили понад 25 КамАЗів, на БТРи ставили броню, а скільки авто передали, то вже й не рахую. Разом із канадськими партнерами закупили 10 сучасних військових автомобілів, у яких можна проводити і операції, і післяопераційну реабілітацію, також придбали машину-бур із генератором.

Допомагаємо і своїм працівникам-учасникам АТО. Хоча вони на фронті, їхню зарплату отримують рідні. Для восьми поранених хлопців придбали протези. Зроблено й багато іншого, але намагаємося не афішувати всього, бо на такому не піаряться.

«Сварог Вест Груп» допома-гає й інфраструктурі сіл, в яких орендує паї. Правда, гроші дає безпосередньо на школи, садочки, дороги та покращення інфраструктури, а не чиновникам.

– На сільські ради намагаємося не давати, – каже заступник начальника відділу внутрішньої безпеки корпорації, – бо тоді працівники сільрад собі лише премії виписують, а на інфраструктуру залишаються копійки. Туди й без того сплачуємо податки.

ЧОМУ ДЕРЖАВНА «ПІДТРИМКА» ВБИВАЄ БІЗНЕС?

На запитання, яким бачите розвиток українського сільського господарства, співрозмовник відповідає песимістично:

– За сьогоднішньої «підтримки» держави малому і середньому бізнесу просто не вижити. Холдинги ледве карабкаються, вони на межі виживання. Але існують за рахунок масовості та дружності філій. Придушують нас непосильними податками, а відшкодування немає жодного. Щойно стартує посівна чи збирання врожаю, збільшується ціна на пально-мастильні матеріали. Я вже мовчу про збитки від стихій чи неврожаю. Проблема і в тому, що в країні немає системи переробки сільгосппродукції. Всі ми піаримося на тому, скільки зерна продали за кордон, показуємо мільйони тонн, мільйони зароблених гривень, але ж усі мовчать, скільки і за якою ціною згодом з-за кордону купуємо борошна із нашої ж пшениці.

Аграрій-практик, міліціонер із солідним досвідом і депутат райради Петро Мосендз не вірить і новій земельній реформі, яка передбачає продаж землі:

– На мій погляд, не можна продавати землю. Сьогодні тіньових схем більше, ніж прозорих, бо в селян позабирають паї за копійки, й вони не матимуть що залишити дітям та онукам. Лише й чуємо про рейдерські захоплення, незаконне переоформлення земель. Із цим чомусь ніхто нічого не може зробити. І страшно уявити, що буде, коли офіційно дозволять продаж.

Далеко ходити не треба, візьмімо нашу Стару Ушицю. Особи, які взагалі не мають стосунку до селища, забрали людські гектари, на які селяни чекали роками. А Держгеокадастр, який це і провернув, створювався для того, щоб усе робилося прозоро. Натомість отримали структуру, яка ще більше дерибанить землі. На сьогодні нечесно і несправедливо те, що навіть сільський голова не знає, кому розбазарюються наділи за межами сільської ради. І поки не наведемо ладу із цими земельними питаннями, не можна дозволяти продажу українського скарбу – землі.

Попри нинішні перипетії та проблеми, вірю, що українське сільське господарство знайде правильний шлях розвитку. Наші люди працьовиті й терплячі, тому залишається сподіватися на Бога і на власне терпіння.