ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: СТВОРИТИ ПРОСТІР ЩАСТЯ

«Головна мета в житті людини – бути щасливим», – переконана успішна рестораторка, меценатка, бізнес-тренер, мама трьох дітей і двічі бабуся Маргарита СІЧКАР, котра 19 листопада завітала до нашого міста із тренінгом для жінок «Життя зі смаком».

Стильна, чарівна, енергійна, мудра і дотепна, Маргарита буквально з перших секунд завоювала увагу і серця близько 200 кам’янчанок, які прийшли отримати від неї цінний досвід і «чарівного пенделя» – щоб надихнутися на позитивні зміни у своєму житті.

Жодних філософій – лише готовий алгоритм практичних дій, завдяки якому кожна жінка – від зовсім юної дівчини і до поважної пані – гарантовано стане щасливішою. А запорукою щастя має стати баланс у всіх сферах життя: це і зовнішній образ жінки, і її здоров’я, і гармонійні стосунки з чоловіком та дітьми, і улюблена робота, і не менш улюблене хобі, і постійне самовдосконалення та реалізація своїх талантів.

Маргарита дуже відверто поділилася з кам’янчанками історією свого життя, своїми успіхами та помилками, власними жіночими секретиками, а її енергія, поза сумнівом, зарядила всіх присутніх звертати гори на шляху до свого щастя.

МІНІСТР ГОЛОВНОГО МІНІСТЕРСТВА

«Показником успішності країни є не валовий національний продукт, а валове національне щастя», – стверджує Маргарита Січкар. Себе ж вона у найближчі 2-3 роки бачить Міністром щастя. Вона вже створила у столиці власне маленьке «міністерство» під назвою «Щастя-хаб» (хаб – це спеціально організований простір, де люди можуть працювати, спілкуватися, займатися творчістю, проводити тренінги, майстер-класи тощо).

– «Щастя-хаб» уже давно займається саме тим, чим має займатися Міністерство щастя – дає людям інструменти для щасливого життя, – запевняє Маргарита Січкар. – Я пропагую ідею, що головна місія держави – це особисте щастя її громадян. Успішність держави вимірюється не її ВВП, і не боєздатністю армії, а тим, чи є щасливою кожна людина, що в ній живе. Зокрема, Міністерство щастя є в Арабських Еміратах, і в грудні матиму зустріч із їхнім Міністром.

На сьогодні я працюю над розширенням проекту «Щастя-хаб» на всю територію України. Хочу, щоб у всіх містах, особливо маленьких, з’являлися такі простори, тому що саме там зможуть зустрічатися люди, котрі прагнуть бути щасливими.

Проблема знаєте в чому? У світі існує лише 3% людей, котрі змінюють цей світ. У вашому місті є три відсотки прогресивних людей, котрі прагнуть змінити це місто на краще, але вони один про одного не знають! Вони роблять свої проекти поодинці. Якщо ж їх об’єднати, вони змінять ваше місто дуже швидко. Для цього і потрібно створити простір, який стане маяком, де люди будуть знайомитися один з одним, генерувати прекрасні ідеї, втілювати різноманітні проекти. І за ними потягнуться й інші кам’янчани, і грошовиті бізнесмени, аби підтримати ці починання.

СКЕЛЕТ ЩАСТЯ

На жаль, поки що Україна належить до найнещасніших країн світу – цьогоріч вона опинилася аж на 132-му місці серед 155 країн у рейтингу щастя. І справа навіть не лише в тих проблемах, які ми переживаємо: війна, економічна та політич-на криза. Ми просто не навчені бути щасливими, радіти життю і відчувати його смак.

– Якщо запитати в людей, що таке щастя, найчастіше можна почути відповідь: «Ну, кожний розуміє його по-своєму». Я із цим зовсім не погоджуюся. Щастя визначається цілком конкретними категоріями, – вважає майбутня Міністр щастя. – Формула щасливого життя налічує п’ять інгредієнтів. Перше – це фінансова незалежність, адже коли людина голодна – радості мало. Треба знайти для себе улюблену (і тільки улюблену!) справу і навчитися отримувати від неї гідний дохід. У мене навіть є такі тренінги – «Фінансова незалежність: як стати магнітом для грошей, людей та щастя» і «Щасливий старт-ап».

Другий пункт – це гарні стосунки з людьми. Над цим варто добре попрацювати. Насправді немає добрих і злих людей, є щасливі й нещасні. Слід навчитися приймати людей такими, якими вони є, розуміти їх і допомагати.

Третє – кохати і бути коханими. Не критикувати близької людини, не перевиховувати, а приймати і дякувати, цінувати і віддавати. Любов – це головний мотор, це стимул не просто жити, а отримувати насолоду від життя.

Четверте – це внутрішнє щастя, тобто, розуміння свого призначення, сенсу свого життя. Адже кожен із нас прийшов у цей світ не для того, щоб розмножуватись, а для того, щоб реалізовувати свої таланти, свій потенціал, щоб служити людям.

І останнє – робити світ кращим. Людина має дбати не лише про благополуччя своєї сім’ї, а й намагатися створювати атмосферу, в якій інші люди почуваються щасливими. Це, як правило, відбувається через участь у різних соціальних проектах: будівництво шкіл, створення освітніх, культурних центрів, організація різних культурно-мистецьких подій тощо.

Ці компоненти – це, так би мовити, скелет. І вже тільки від самої людини залежить, як вона зможе наростити на ньому «м’ясо», і чи вийде красиве, гармонійне «тіло» щастя, чи воно буде криве, косе і покалічене.

НЕ ДИПЛОМ, А ПОЗИТИВ

Як мама трьох дітей і вже двічі бабуся, Маргарита Січкар наголошує на тому, що єдиний спосіб виростити своїх дітей щасливими людьми – самим бути щасливими.

– Українські жінки звикли перейматися тим, щоб нагодувати своїх дітей, одягнути, вивчити, забезпечити всім необхідним. Звичайно, це все важливо. Але головне, що повинна дати мама своїй дитині – це приклад того, як бути щасливою людиною, – переконана Маргарита. – Вона повинна дати дитині більше, ніж їжу, – це смак життя. У матері, яка все життя почувається нещасною, дітям дуже складно стати щасливими.

Проводьте більше часу зі своїми дітьми, беріть їх із собою на роботу, щоб вони бачили справу, якою ви займаєтеся, подорожуйте з ними. Менше переймайтеся шкільними оцінками, а більше – їхніми особистими справами. Я, наприклад, ніколи навіть не заглядаю у щоденники своїх дітей і не ходжу на батьківські збори. Переконана, що шкільна освіта безнадійно застаріла, і оцінки за предмети для мене нічого не варті. А от що справді важливо – це те, як вони будують стосунки з ровесниками. Тому що насправді успішна людина – не та, в кого червоний диплом, а та, яка вміє налагоджувати стосунки з людьми та випромінює позитивну енергію.

Маргарита Січкар активно переймається новітньою концепцією шкільної освіти, і більше того, розробляє власний проект альтернативної школи – «Smart Kid Hub» (хаб для юних розумників), сподіваючись, що її молодша донька ще встигне в ньому повчитися.

– Вважаю, що в дітей потрібно розвивати інтелект і корисні для життя навики. Процес навчання для дитини має бути наче захоплива гра, їй треба давати можливість самій робити відкриття. Я також вважаю, що, змінюючи систему освіти, неодмінно слід міняти і кадри, тому що вчителі старого гарту вже надто відстали від життя, натомість іде молода, прогресивна поросль, якій слід давати дорогу, і яка здатна кардинально змінити українську школу на краще.

КАМ’ЯНЕЦЬ НА 15%

Оскільки це був перший приїзд відомої бізнес-леді у наше місто, ми не могли не поцікавитися, яке враження Кам’янець справив на неї з професійного погляду.

– Ваше місто має колосальний потенціал, який ви використовуєте лише відсотків на 15, – зазначила гостя. – З цікавості зазирнула на сувенірні риночки і була неприємно вражена тим, що продавці абсолютно байдужі до потенційних покупців, та й на розкладках у них – одне й те ж саме. Жодного креативу, жодного прояву фантазії й бажання працювати.

У вас є цілих 85 відсотків, щоб зробити це місто таким, як я бачила в Польщі, Словенії, коли замки перетворюються на осередок захопливого історичного дійства. Я побувала в багатьох музеях світу, і всі вони давно вже йдуть у ногу з технічним прогресом, усі експозиції – високотехнологічні. А тут – середньовіччя, в усіх сенсах. Головне – є потенціал, є де розвернутися, але потрібно, щоб хтось взяв на себе таку ініціативу. Звісно, дуже круто, якби таким лідером був мер.

Приємно те, що Маргарита готова не лише критикувати наше місто, але й надати фахову консультацію щодо запровадження в Кам’янці якогось цікавого проекту. Зокрема, вона постійно надає консультації щодо створення вищезгаданих хабів, які останнім часом стали дуже популярними у світі. В Києві їх створено вже близько сотні. Що ж потрібно, аби і в Кам’янці з’явився такий простір, який згуртує ініціативних, творчих і прогресивних людей?

– Насправді потрібно не так багато. Потрібно знайти приміщення – для Кам’янця буде достатньо площі 400-600 квадратних метрів, де можна буде облаштувати конференц-зал, малі студії, кафетерій, магазинчик для продажу супутніх товарів тощо.

І потрібні гроші – близько 60-90 тисяч доларів. Було б добре, якби цей проект підтримала міська влада і надала комунальне приміщення, це би зменшило витратну частину. І, звичайно ж, потрібна людина, котра щиро повірить у цей проект і візьметься його втілити.

P.S. У своєму прагненні ощасливити якомога більшу кількість жінок, котрі не мають змоги відвідати її майстер-класи, Маргарита Січкар активно використовує соцмережі, викладаючи на своїй сторінці «Школа щасливого життя» відеоуроки на теми особистого розвитку і побудови власного бізнесу. Їх можна безкоштовно переглядати, виконувати домашні завдання, втілювати ці знання у своєму жит-ті – і стати по-справжньому щасливими!

Олеся ГРАБОВСЬКА.