П'ятница, 03 Грудня 2021 р.
12 Січня 2018

НИТОЧКА, ЩО ТЯГНЕТЬСЯ З ДУШІ

Важливі події в житті українського народу ніколи не обходилися без рушників. Чи то вишитий мамою або бабусею, чи то просто куплений у крамниці. Саме цей оберіг є неодмінним атрибутом народного побуту, весільної обрядовості, проводів, зустрічання гостей, хрещення дитини, а ще як традиційна окраса житла. А які рушники найпопулярніші та що зашифровано в їхньому орнаменті, розповіла майстриня Людмила Сторожук.

Людмила Сторожук– Людмило Василівно, що змуси­ло Вас взяти до рук голку і нитку?

– У кожного свій початок майстерності: хтось почав у декреті, а в когось від надлишку душевних переживань. Мені вишивка передалася від мами, а я в свою чергу передаю дочці – це у нас сімейне.

У вишивці рушників зашифровані орнаменти, пов’язані з образами добра, краси, захисту від усього злого на Землі. Мабуть, у всьому декоративному мистецтві немає іншої такої речі, яка концентрувала б у собі стільки різноманітних символічних значень.

– Бувало, що клієнтам не подобалось, як Ви виконали замовлення?

– За 30 років – ніколи. Бувають дуже прискіпливі, але це їхнє право. Не кожна людина знає всі тонкощі вишивання. Коли розумієш символи та знаки, то кожна ниточка тягнеться з твоєї душі, ти продумуєш усе до найменших дрібниць.

– Які візерунки найпопуляр­ніші?

НИТОЧКА, ЩО ТЯГНЕТЬСЯ З ДУШІ– Ці обереги бувають дуже різні за призначенням, кожен має свій особливий малюнок. Найчастіше купують ті, які дарують у дорогу, якими прикрашають ікони, які використовуються у хрещенні немовлят, з якими йдуть свататися. Взагалі неможливо уявити українське весілля без рушника. Мені ще бабуся розповідала, як змалечку дівчата вчилися вишивати і прясти, ретельно заповнюючи весільні скрині, де серед соро­-

чок та інших тканих виробів містилося багато вишитих рушників. Кожна дівчина вишивала їх не менше як 12-14, а іноді навіть і більше. Я завжди дотримуюся порад, які передалися мені від мами та бабусі: не важливо, який рушник ти вишиваєш, голов­-

не – варто пам’ятати, що він має бути цілісним, а не зшитим із декількох частин, а ще – вишивати від початку до кінця однією голкою. Вважається поганою прикметою загубити чи зламати голку під час роботи. А ще завжди потрібно пам’ятати про те, аби на вивороті не було вузликів, адже це неохайність майстрині.

Попри все, найголовніше – вишивати з любов’ю, добротою, гарними думками, побажаннями добра, здоров’я, миру і злагоди.

Любов ПАЛЬЧИКІВСЬКА.