ПЛАСТИК, СКЛО, ПАПІР… І КАМ’ЯНЕЦЬ

Із 1 січня українців зо­бо­в’язали сортувати сміття за типами матеріалів. Неслухняних обіцяють навіть штрафувати. Втім, куди викидати розсортовані відходи, знають не всі кам’янчани. Та й не всі майданчики у місті мають спеціальні сміттєві баки.

«Подолянин» вирішив дізнатися, чи готовий Ка­м’я­нець-Подільський до нововведення. І як з’ясували, наше місто впродовж трьох років уже сортувало пластик і папір, має відповідне для цьо­го обладнання та 35 євроконтейнерів. А з 15 січня, після однорічної перерви, сортувальна лінія побутових відходів, що розташована в закритому цеху на території КП «Спецкомунтранс», знову приступила до роботи.

Втім, аби прийняті зміни до Закону України «Про відходи» запрацювали сповна, Ка­м’ян­цю, як і решті міст, доведеться засукати рукави, відшукати додаткові кошти і попрацювати в поті чола. 

150 ТИСЯЧ НА ЄВРОКОНТЕЙНЕРИ

– На сьогодні жодне місто України не готове до нововведення, що стало чинним 1 січня, – вважає директор КП «Спецкомунтранс» Сергій ГЖЕБОВСЬКИЙ. – Ніхто не має достатньої кількості відповідних контейнерів, спецтехніки для вивезення, розробленої схеми роботи на сміттєзвалищі. Відповідно до нових змін, на кожному майданчику має бути бодай три контей­нери з відповідними позначками: пластик, скло і папір. На сьогодні місто має лише 35 таких контейнерів, ще 60 – у приватного підприємця Юрія Аюпова, який приймає вторсировину. Цього, погодьтеся, замало для 100-тисячного міста. 

– Тому міська влада виділяє 150 тисяч гривень на придбання нових спеціальних євроконтейнерів для окремого збирання полімеру, паперу та скла, – додає заступ­ник міського голови Сергій БАБІЙ. – Департамент ЖКГ наразі розробляє проект рішення щодо впорядкування самовільного відсортовування твердих побутових відходів на контейнерних майданчиках міста, їх маємо 721, та на території міського полігона. Разом із «Спецкомунтрансом» проводимо перемовини про придбання ще одного спецавтомобіля, який би вивозив вторсировину.

У «Спецкомунтрансі» міркують і над тим, як сортуватиметься і вивозитиметься сміття із при­ватного сектора.

– Проблемно буде вивозити посортоване сміття із приватного сектора, – продовжує Сергій Гжебовський. – 95% господарів уклали з нами договори. Встановити там євроконтейнери – дуже дорого. І навіть якщо всі ці жителі будуть сортувати сміття в кольорові мішки, у нас не вистачить техніки, щоб усе прибрати. Адже кожен тип матеріалу має вивозити один автомобіль. Тому, ймовірно, всі відходи возитимемо на сміттєзвалище, а вже там сортуватимемо.

ЯК ІЗ СМІТТЯ РОБЛЯТЬ ГРОШІ

І хоча в місті спецконтейнерів ще замало, втім перший пластик, зібраний після нового року, вже пішов на переробку. Пляшок назбиралося чимало. За декілька днів працівники все посортують, спресують і відправлять далі. Найближчий до нас завод, який приймає вторсировину, у Хмельницькому.

– Ця робота для нас не нова, адже із 2013 року ми запустили сортувальний процес і придбали спеціальний прес, – розповідає Сергій Миколайович. – З усіх 35 контейнерів збирали пластик і папір, працівники все сортували та пресували. Тюки зі спресованим картоном і пляшками здавали на переробку. За три роки підприємство на цьому навіть заробило 50 тисяч гривень. Цю роботу виконували б і надалі, якби нам не «допомагали» деякі кам’янчани, які зі сміттєвих баків вигрібали все «цінне», тобто те, що можна здати в пункти прийому. Тож, коли почали привозити 90% непотребу, 2016 ро­ку роботу сортувального цеху при­зупинили. Бо не було що сортувати і пресувати! Навіть сьогодні на полігоні важко відшукати пластикову пляшку чи картон. За вторсировину між певними людьми то­чаться жорсткі бої. Це стало прибутковим бізнесом. Адже на пунктах прийому склотару беруть за 1-3 гривні, ПЕТ-пляшку – 3-5, макулатуру – 3 гривні за один кілограм.

ЧИ ПОВЕРНЕТЬСЯ ДЕРЖАВА ОБЛИЧЧЯМ?

Якщо сортування сміття для більшості українців – новина, то для Європи – це буденність. Ба більше. Німеччина і Голландія пішли вперед і збудували експериментальні підземні сміттєлінії. В той час, як розвинуті краї­ни вже почали відмовлятися та спродувати євроконтейнери і спецавтомобілі, Україна не те що немає їх у достатній кількості, а навіть не спромоглася розробити державну програму підтримки охочих займатися сортуванням і переробкою.

– Має бути потужна державна програма, яка б не лише заохочувала, а й підтримувала підприємства та інвесторів, – вважає Сергій Гжебовський. – Скажімо, сьогодні комунальні підприємства, зокрема і «Спецкомунтранс», оподатковуються за шкалою 20% ПДВ. Якби держава знизила цю цифру до 10%, а решту дозволяла вкладати у розвиток, за декілька років ми б мали за що придбати достатньо і контейнерів, і автомобілів. За понад 10 років моєї роботи на посаді очільника «Спецкомунтрансу» від держави не отримали жодної спецмашини, жодного контейнера!

Не повинно бути податку на втор­сировину, а саме на пластикову пляшку. Бо якщо прослідкувати її шлях від моменту виробництва і до сміттєзвалища й переробки, то вона оподатковується більше як п’ять разів.

А ще кожен громадянин має усві­домлювати, що сортувати сміття – його обов’язок. Цьому мають навчати ще з дитинства. Знаю, що в садочках і школах в Європі є уроки «Розкажу тобі, а ти переповіси мамі і татові». Там ще змалечку дітям прищеплюють елементарні знання, як правильно і навіщо це робити. Малеча має усвідомити, що використаний папір врятує дерево, перероблена пластикова пляшка і поліетилен не забруднюватимуть планету, адже розкладаються десятиліттями. У вишах теж є екологічні уроки. Чому б і в Кам’янці не запровадити такі заняття для дошкільнят і школярів? Для цього не потрібні додаткові кошти, лише ба­жання.

МАЙБУТНЄ ЗА МІНІ-ЗАВОДОМ

На думку Сергія Гжебовського, наступний державний крок – заохотити підприємців облаштувати міні-заводи із сортування та переробки сміття. Втім корупція, бюрократична тяганина, захмарні податки відбивають бажання в інвесторів вкладати гроші в такий бізнес. У Кам’янці й досі не знайшлося таких відчайдух.

– Не так давно в Могилеві-Подільському виготовляли міні-заводи з переробки сміття, – продовжує керівник. – Коштує він близько 4-5 мільйонів гривень. Хороший завод збудували і у Вінниці. Там щомісяця переробляють близько 20 тонн відходів. На момент запуску нараховувалося 8 працівників, які відбирали пластик, скло, метал, папір. Міні-завод стане порятунком і для Кам’янця, суттєво розвантаживши сміттєзвалища. Стане він порятунком і для сіл, які потопають у відходах. До мене неодноразово зверталися голови об’єднаних територіальних громад, сільські голови з проханням вивозити сміття і з Кам’янець-Подільського району. Я пішов назустріч Кам’янці, Довжку, Голоскову. Більше сіл охопити не можу через брак техніки. Можливо, у майбутньому ОТГ зможуть придбати відповідну техніку та контейнери.

ЧИ ПРИЖИВЕТЬСЯ У НАС БІОГАЗ

Однак сміттєзвалище нареш­ті дочекалося інвестора. Щоправда, він не перероблятиме сміття, а видобуватиме з відходів біогаз.

– За багато років у надрах непотребу накопичився звалищний газ, який утворюється з органічної складової сміття, – каже Сергій Миколайович. – При надзвичайній події він може вибухнути і наробити біди в мікрорайоні Жовт­невому. Торік з’явився інвестор, який видобуватиме біогаз на нашому полігоні твердих побутових відходів. Тестові дослідження вже пройдено. Наразі вкладники оббивають пороги необхідних інстанцій, щоб отримати дозволи. Бюрократична тяганина гальмує запуск проекту. Втім інвестори сподіваються, що до травня розпочнуть переробляти біогаз.

Директор КП «Спецкомунтрансу» запевнив, що на нашому сміттєзвалищі, котре незабаром відзначатиме 70-річний ювілей, виконуються всі заходи, щоб убезпечитися від обвалу:

– Ми працюємо в межах 9 гектарів, тож полігон росте лише вгору. Маємо 3 запасні гектари і в ширину. Щороку робимо обвалування землею схилів звалища і площі, де висипаємо сміття. Після такої процедури на полігоні виросли насадження, які пускають коріння. Сьогодні 90% території заросли деревами й кущами, що скріплюють схили. Також кожен шар сміття пересипаємо шаром землі завтовшки 20-30 сантиметрів. Завдяки цьому, обвалів у нас немає і не може бути, – каже Сергій Гжебовсь­кий.

Галина МИХАЛЬСЬКА, Любов ПАЛЬЧИКІВСЬКА.