СЕЛО СПОРТСМЕНІВ І АКТИВІСТІВ

Застаріле твердження «Доки є школа у селі – доти воно живе» з роками втрачає актуальність і правдивість, адже в нашому районі є чимало населених пунктів, які роками живуть без навчальних закладів. Життя диктує нам інше правило: «Село живе, поки в ньому є ініціативні люди». Адже саме активні, працьовиті, талановиті селяни тримають на своїх плечах змучене, спрацьоване, але таке мудре, рішуче і добре село, а разом із ним і всю Україну. Про простих трударів поля, будівельників, учителів, медиків, бібліотекарів, завклубів нечасто пишуть у газетах, не показують по телебаченню, їхня оплата праці не завжди гідна звання, вони не їздять на Мальдіви і не харчуються в дорогих ресторанах. Але все ж були, є і залишаються елітою, яка виховує, вчить, лікує, будує, годує, при цьому зберігає народні традиції, розвиває їх і поширює. Саме прості люди села і є тією родзинкою, яка ідентифікує українців як націю. Тому наша нова рубрика саме про них – еліту на периферії.

Розпочинаємо з одного із найамбітніших сіл району – Оринина. Свого часу він був і містечком, і навіть райцентром, який залишив непогану інфраструктуру та освітню базу в селі. Тут є лікарня, школа-інтернат, загальноосвітня та музична школи, дитячий садочок, добротний Будинок культури. А найголовніше – тут дуже багато планів на майбутнє, найграндіозніший з яких – добудова водогону та новенький спортзал. Порівняно велика кількість робочих місць та трудових колективів і пояснює такий відсоток інтелігентних і творчих людей у громаді. В Оринині та сусідніх невеличких Ріпинцях активно працюють і гастролюють два художні колективи, декілька танцювальних груп. А ще тут багато приватних підприємців і агровиробників.

– Коли запитують, чим я найбільше пишаюся у нашій громаді, кажу – місцевими мешканцями, – розповідає Орининський сільський голова Валер’ян МОК­РИЦЬКИЙ. – У громаді аж 4 педколективи, всього населення в сільській раді – понад 3 тисячі, з них майже 200 – педагоги. Особливої уваги заслуговує інтернат. Освіту тут здобувають учні-сироти, напівсироти, а також діти з багатодітних і малозабезпечених родин. Ремонти у закладі непогані, харчування хороше. Приємно, що педагоги, вихователі на своєму місці й роблять усе можливе, аби дати дітям гідні знання і путівки в життя.

У нас чимало медиків, а чого лише варті приватні підприємці. Втішає, що вони не лише справно сплачують податки, а й неабияк уболівають за село, частенько самі приходять до сільської ради і запитують, чим ще можуть допомогти. А ще активно співпрацює з нами районна, обласна влада, народний депутат. Саме завдяки тісній спів­праці ми і маємо новенький водогін, який забезпечує водою частину села, вже підготували всі документи і для другої його черги. Нещодавно поміняли вікна у садочку та Будинку культури. 

НЕ ЛИШЕ ЗАРОБЛЯЮТЬ, А Й ПРО ГРОМАДУ ДБАЮТЬ

Усього в Оринині зареєст­ровано 42 підприємці. В селі 22 торгові точки, де можна придбати все: від будматеріалів – до продуктів харчування.

Родзинкою Оринина, звісно ж, є комплекс відпочинку «Перевесло», який створила сім’я Строяновських. Тут проводяться різноманітні культурні заходи, які збирають не лише орининчан, але й мешканців сусідніх сіл, міста, туристів.

Не лише гуляють і святкують в Оринині, тут гідно працюють і агровиробники: філія ТОВ СП «Нібулон», де директор Сергій Богачик, СТОВ «Гарант», яке очолює Олег Комарніцький, та ФГ «Колос-Агро» Ігоря Комар­ніць­кого.

СПОРТСМЕН МРІЄ ПРО СПОРТЗАЛ

Хто б що не казав, а центрова посада в Оринині – це вчитель фізкультури. Скажімо, сільсь­кий голова Валер’ян Мокрицький свого часу викладав цей предмет у Ріпинецькій ЗОШ, згодом зайнявся бізнесом, потім пішов у сільські голови, але спорт все-таки називає своїм покликанням. Тому й намагається якомога активніше популяризувати та розвивати його.

– У мене є традиція: щосуботи, на четверту годину, ми з хлопцями ідемо у спортзал, – каже Валер’ян Вікторович. – Приємно, що долучається до нас і молодь, діти. Але їх треба заохочувати до спорту не лише власним прикладом, але й тим, щоб вони мали де займатися. Тому, щойно доведемо до пуття водогін, візьмемося за будівни­цтво спортзалу.

ПРОДОВЖИВ ДИРЕКТОРСЬКУ ДИНАСТІЮ

Ще один учитель фізкультури став директором Орининської ЗОШ. Валентин Ковальчук заслуговує на звання «Наймолодшого директора України», адже на таку солідну посаду він прийшов 2017-го в 24 роки. Робота не з легких, адже Орининська ЗОШ – одна з найбільших у районі, де навчаються 180 учнів. Солідний і педагогічний колектив – 27 учителів і 16 техпрацівників.

Валентин Ігорович із династії директорів, адже його дідусь Анатолій Ковальчук пропрацював на цій посаді понад 30 років, а загальний стаж його роботи – понад 40 років. Керував школою і батько нинішнього директора Ігор Анатолійович.

– Колеги допомагають мені, підтримують у всьому, тому й робота вдається, – розповідає Валентин Ковальчук. – Учителі нашої шко­-ли – професіонали, які люблять і знають свою справу. Досвід у всіх солідний: десять, двадцять років. Наша заступник директора з навчально-виховної роботи Людмила Марчак віддала учням понад

30 років життя. Про вчителів можна говорити багато, але підтвердженням їхнього професіоналізму є не лише високі категорії, але й знання учнів. Цьогоріч у нас 13 випускників, четверо з яких претендують на медалі. Сподіваємося і на хороші результати ЗНО.

Перебуваючи у школі, ми потрапили на щотижневу лінійку, яку проводили представники шкільного самоврядування Микола Гасюк, Ірина Полянська, Олена Березовська. Вони відзначили найкращих учнів школи, подякували за допомогу старшим, водночас покивали пальцем і на гірших, які не встигають у навчанні, порушують дисципліну. Цього дня учні згадали подвиг героїв під Крутами. На такій патріотичній ноті завершився тиждень історії.

Вразило і забезпечення школи: у класі інформатики аж 17 ком­п’ютерів, проектор. Крім добротного спортзалу, ще два міні-зали у коридорах, де діти грають у настільний теніс. Одні грають, інші вболівають, але весело всім. Хто не надто любить теніс, може потанцювати у сучасному шкільному танцювальному залі. 4 групи юних танцюристів навчає вчитель танців Оксана Орчаківська. Здобутки за роки роботи у хореографа та її підопічних чималі, останній – третє місце у змаганнях в області.

ДО ШКОЛИ МИСТЕЦТВ НА КОНКУРСНІЙ ОСНОВІ

Біля школи красується дерев’яна церква Київського патріархату, яку мешканці збудували за власні кошти. Усього в селі представлено 5 конфесій.

Є і костел. За ним у затишному місці притаївся старенький, але величний за своєю суттю будиночок. Колись тут жили ксьондзи, а тепер кімнати зай­няла школа мистецтв, де вічному і прекрасному навчаються дітки. Всього у школі 150 учнів і 11 викладачів. Вибір класів чималий: фортепіано, баянаакордеона, бандури, сольного співу, духових інструментів, образотворчого мистецтва. У місцевому Будинку культури від школи працює і клас хореографічного мистецтва, де керівник Марина Чорноброва. Грамот, які завоював цей колектив, не перерахуєш. Діти були і в Туреччині, і в Болгарії, беруть перші місця і у всеукраїнських конкурсах. Цікаво, що за кордон, аби представити свою творчість, їздили не лише танцюристи, а й члени класу образотворчого мистецтва, який веде Олександра Кричковська.

– Охочих займатися у нас дуже багато, – розповідає директор Орининської дитячої школи мистецтв Валентин Гнатюк, – але, на жаль, місць для всіх немає, доводиться проводити конкурс, його проходять лише учні, які мають певні здібності. Не можемо ми натішитися нашим класом бандури, який веде Наталія Барладин. На високому рівні й клас фортепіано Вадима Ухача. Маємо навіть шість творчих колек­тивів: ансамбль народних інструментів, дует баяністів, ВІА «Сто­жари», танцювальний колектив «Екстрим», ансамблі бандуристів і сопілкарів.

«ЛЮБИСТОК» – ЮВІЛЯР

Не лише діти активно розвивають свої таланти. В Оринині дають концерти і представники старшого покоління, які об’єдналися у клуб за інтересами «Лю­бисток». Тут вони і співають, і танцюють, і вірші декламують, і різноманітні гумористичні сценки готують. Цьогоріч цей творчий колектив святкує маленький ювілей – 5 років на сцені. Але той позитив, енергія і добро, які вони несуть, розтягнуться ще не на одне десятиліття.

ЛІКАРНІ – 130 РОКІВ

Мають в Оринині ще одного ювіляра. Місцева лікарня святкує 130 років із часу заснування. Головний лікар Петро Грицик розповідає, що сьогодні до її складу входять поліклініка та стаціонар на 31 ліжко-місце (25 терапевтичних, 3 гінекологічні і 3 дитячі). У закладі працюють 8 лікарів і 20 медсестер. Орининська лікарська дільниця обслуговує всього 6 тис. 800 жителів.

Лише цифри чого варті: за 2017 р. у стаціонарі проліковано 800 хворих. Пацієнти зверталися по допомогу орининських спеціалістів понад 18 тисяч разів. Це люди з Оринина і навколишніх сіл, яким до міста добиратися досить далеко.

– Під одним дахом ми працюємо з медиками амбулаторії загальної практики сімейної медицини, – каже Петро Федорович. – Тут працюють 5 лікарів, також у нас є і фельдшерський пункт екстреної медичної допомоги. Сьогодні первинна медична допомога – це пріоритетний напрямок охорони здоров’я. Хоча всі ми офіційно перебуваємо в різних структурах, але нас об’єднує спільне завдання – зберегти здоров’я і життя пацієнта.

Як керівнику, мені важко назвати найкращих, адже всі спеціалісти висококваліфіковані, давно пра­цюють, маємо 6 лікарів першої категорії, 1 вищої, 12 мед­сестер здо­були вищу кваліфікаційну категорію. Всі заслуговують на слова подяки за сумлінну працю. Приємно, що ось уже тридцять років у нашому колективі працює голова профспілкового комітету, лікар-невропатолог Валентина Пта­шинська. Валентина Борисівна не лише високопрофесійний лікар, який користується авторитетом серед колег і пацієнтів, але й профспілковий лідер, який об’єднує весь великий колектив.

Перше, що кидається в Оринині в очі, – це те, що тут поважають своїх активістів. Перед сільською радою – Дошка пошани, на якій – звичайні робітники, педагоги, медики. Їх у селі знають і шанують. Було б добре, якби кожне село мало таку дошку, а Орининська ставала все більшою.

ДОВІДКА ГРОМАДИ

До сільської ради входять такі села: Оринин, Ріпинці, Теклівка.

Кількість населення в Оринині – 2 тис. 479 осіб, із них 491 дитина.

Статистика не надто втішна. Помирає більше людей, ніж народжується. Проте кількість населення тримається за рахунок приїжджих. Хтось купує тут дачі, хтось повертається додому до батьків. У селі є газ, частково во­да, тому й люди тут живуть.

Що зроблено за минулий рік: частково проведено вуличне освітлення, зроблено капремонт дитсадочка за рахунок коштів Фонду регіонального розвитку, замінено вікна і двері у Будинку культури. Виготовлено документацію на сміттєзвалище.