ВІДДАЛИ ТЕ, ЩО ЗАЛИШИЛОСЯ

Лютий розпочався із хорошої новини, на яку чекали роками. Уряд нарешті передав об’єднаним територіальним громадам у власність землі за межами населених пунктів. Раніше вони були державними, і роздавали їх чиновники з обласних та столичних кабінетів, а селяни залишалися без городів, пасовищ і навіть кладовищ.

Варто зазначити, що й кам’янчани своєю ініціативністю та запеклою боротьбою за право на паї спонукали керівництво держави до прийняття доленосного рішення. Ділянками, які раніше перебували у власності держави, поповняться лише об’єднані територіальні громади. Сільським радам, які не встигли застрибнути у віз реформ, про бажані гектари залишається лише мріяти. Тож, чого чекають від нововведення голови ОТГ, і що дістанеться громадам, з’я­совував «Подолянин».

АБИ ЗЕМЛЮ НЕ ХАПАЛИ ГЕКТАРАМИ

Голови ОТГ і пересічні селяни одразу ж почали змальовувати прекрасні картини: у власності громади з’являться пасовища, буде можливість виділити землю під цвинтар, санкціоновані сміттєзвалища, і як можна буде заробити на оренді землі!!! Поки одні мріяли, інші рахували й з’ясовували, скільки ж це і кому землі перепаде. А виявилося, що передавати не так уже й багато, бо, скажімо, площі, що підлягали обробітку, давно роздали, ще до постанови Прем’єра Гройс­мана. А з приватних рук, як відомо, вже нічого не забереш. Та й з’ясувати, хто дерибанив землі, практично неможливо. Адже законодавство змінювалося з блис­кавичною швидкістю.

І доки селяни в РДА обурювалися через роздачу наділів, виявлялося, що це справа рук уже не райдержадміністрації, а Держ­комзему, та ще й не місцевого, а обласного… Як наслідок, сільським головам на стіл просто ставили документи, що засвідчували право власності невідомих для села осіб на земельні ділянки за межами населеного пункту. І відбувалося таке чи не в кожному селі району. Страшно, що у жорстоку круговерть земельних махінацій потрапили пасовища і навіть місця для кладовищ. Найбільше у нашому районі постраждали Сокіл, Межигір, Червона Чагарівка, Колодіїв­ка і Стара Ушиця.

Крапку в цій епопеї поставило навдивовижу нахабне захоплення земель колишніх радгоспів у Старій Ушиці та Колодіївці. Поки місцеві мешканці роками чекали розпаювання, інші особи всього за лічені дні спромоглися навіть оформити документи на ділянки. І коли інформація про це кричуще свавілля дійшла до міністерських кабінетів, пролунала з трибуни Верхов­ної Ради від нашого нардепа в тому числі, аж тоді керманичі країни таки взялися щось змінювати.

ОПЕРАЦІЯ «ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ»

Попри те, що вільної орної зем­лі практично не залишилося, очільники і землевпорядники громад задоволені ініціативою Уряду. Адже відтепер не обласні чиновники, а громади вирішуватимуть, як розвивати сільське господарство й залучати інвестиції, аби збільшити надходження до місцевих бюджетів. Також сподіваються, що децентралізація земельних відносин дозволить побороти проблему корупції у цій сфері. Рада громади сама визначає ставку земельного податку, 100% якого залишається в місцевому бюджеті.

Але постає запитання: скільки ж землі залишилося громадам і як її передаватимуть?

За інформацією начальника міськрайонного управління Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Антона ЛОБУНЬКА, передавати таки є що. Правда, на орні землі розраховувати не варто. Натомість, за його словами, є громадські пасовища, нерозпайовані господарські будівлі колишніх колгоспів, токів і ферм. Також до списку потрапили ні за ким не закріплені площі, а також усі землі, що передавались у користування громадян, але досі належно не оформлені.

– Уряд прийняв постанову, якою передбачив, що земельні ділянки державної форми власності повин­ні бути проінвентаризовані та пере­дані в комунальну власність ОТГ, – коментує Антон Вікторович. – Перш за все земельні ділянки треба сформувати як об’єкти, за матеріалами інвентаризації встановлюються їхні чіткі розміри, визначається кадастровий номер площі. Лише після цього Головне управління Держгеокадастру має ухвалити наказ про передачу ділянки в комунальну власність.

Скільки площ отримає та чи інша громада, говорити зарано. Лише в середу, 31 січня, Уряд ухвалив рішення, а вже 2 лютого я отримав до­ручення вивести необхідні ділянки державної власності Колибаївської ОТГ для їх подальшої інвентаризації. Скажімо, цій громаді можна розраховувати на близько 500 гектарів.

ВОЮЮТЬ ЗА ВЛАСНУ ЗЕМЛЮ

Доки спеціалісти інвентаризують, громади плани будують. А ще згадують, що довелося пережити, коли землі були державними.

– Якби це розпорядження ухвалили раніше, ми б не зіткнулися із ситуацією, що склалася із землями Староушицького радгоспу, – вважає очільник Староушицької ОТГ Анатолій ТИМЧУК. – Тепер ця справа розслідується, і лише суд поставить у ній крапку. Дуже шкода мешканців Старої Ушиці та Гораївки, які, роками пропрацювавши у радгоспі, ще понад десять років чекали розпаювання і законного отримання наділів, а тепер повинні ще чекати рішення суду. За законами совісті, моралі та справедливості, зрозуміло, що правда на їхньому боці. Ми сподіваємося, якщо держава надасть ці землі нам у користування, то в нас буде більше повноважень відстояти їх. Громада зможе сама на конкурсній основі вирішувати, кому краще їх оброб­ляти. Це принесе не лише збільшення бюджету, а й залучення інвесторів.

– Наведу яскравий приклад, – продовжує Анатолій Тимчук. – Торік до Грушки завітали інвестори з бажанням встановити сонячні батареї. Ділянка їм була зручна, підходила за всіма вимогами, але розташовувалася за межами села. За цілий рік ці інвестори так і не домовилися із Держгеокадаст­ром. Гроші зірвалися. Сьогодні ці бізнесмени заходять до Старої Ушиці й уже готові працювати на 4 гектарах у межах села.

Неабиякий позитив передачі зем­лі громадам полягає і в тому, що тепер ми безпосередньо зможемо працювати з орендарями, ставити питання про перегляд умов договору, робити грошову оцінку землі, де вона не проведена. Швидше можна буде забезпечити землею атовців, які не мають земельних ділянок.

Позитив буде і для власників худоби. На території Грушківської сільської ради був прецедент у селі Каштанівка. Коли мене там обрали сільським головою, то землі вже були роздані, пасовища, як такого, не було. Я пішов іншим шляхом: знайшов механізм, який дозволив 79 гектарів Грушківської сільради оформити як громадське пасовище. Але це була настілька складна процедура, забрала понад два роки. І лише недавно нам затвердили технічну документацію. Якби ці гектари були в розпорядженні громади, то таких проблем не виникало б. А уявляєте, як це в селі бути без пасовища понад два роки? Зрозуміло, що худобу люди почали спродувати.

Непереливки людям і в колишніх Крушанівській і Нефедовецькій сільських радах. Землі, де селяни випасали худобу, торік віддали невідомим особам. Ми вже нічого змінити не зможемо, бо в нових господарів є право власності.

У схожій ситуації, як зі Староушицьким радгоспом, опинилися мешканці Колодіївки. Справа Колодіївського радгоспу також розслідується.

– Здаватися ми не збираємо­-ся, – каже голова Китайгородської ОТГ Юрій БЕЗРОДНИЙ. – Раніше не знали, кому роздавали наші землі. Сьогодні все буде в наших руках, а отже, матимемо більше можливостей для захисту прав своїх громадян.

«ЗНЯТИ СОЦНАПРУГУ»

Власна думка щодо питання передачі земель і у Колибаївської ОТГ. Тут задумалися над будівництвом дитячого садочка, свердловини і водонапірної вежі в Смотричі, облаштуванням сміттєзвалищ, а також залученням інвесторів. Але чи вистачить на все це землі за межами громади – поки невідомо. Очільник Колибаївської ОТГ Михайло ЖЕЛІЗНИК каже, що питань, які могла б вирішити додаткова земля, дуже багато, в тому числі і стихійних сміттєзвалищ, які розміщені за межами села.

– Фактично такі сміттєзвалища є в кожному селі. Але відрізняються одне від одного масштабами. Зрозуміло, що тепер можемо їх впорядкувати, – каже Михайло Дмитрович. – Також нам необхідні додаткові гектари, аби вирішити проблему з дитсадком у Смотричі. Це молоде село, яке розвивається, а для діток немає ні школи, ні садочка. Якщо школярі можуть добиратися до міста, то для дошкільнят це проблема.

Облагородили б і поле на околицях Колибаївки, де проводяться змагання з мотокросу. Якби цю територію привести до ладу, могли б там організовувати не лише гонки, але й цілі фестивалі.

Сподіваємося і на вирішення питання з пасовищем. Єдиний вільний клаптик землі, що залишився у нашій громаді, це між Колибаївкою та Острівчанами. А Вільховець, Червона Чагарівка – там люди досі тримають по декілька корів, а пасти їх ніде. Ті наділи, де вони випасали раніше, область віддала. Для обробітку ці землі не годяться, важко зрозуміти, що там можна вирощувати. Але 10 гектарів у селян забрали. Можна було б не створювати соцнапруги серед місцевих мешканців, а владнати все розумно.

ЧЕКАЮТЬ НАДХОДЖЕНЬ ТА ІНВЕСТИЦІЙ

Радіє нововведенню і найбільша за площею Гуменецька ОТГ. Начальник земельного відділу Гуменецької ОТГ Ніла СОРОКАТА пояснює, що тепер легше буде визначати земельні ділянки, адже з’явиться більше інформації про них:

– До нововведень у реєстрі я не бачила земель за межами громади, не було інформації ні про власність, ні про користувача. А тепер матимемо реальну ситуацію: кому дали і на основі чого. Траплялося, що люди зверталися до нас із проханням виділити землю, ми ж писали листа-заперечення і пояснювали, що ділянки розміщені за межами населеного пункту, які ми не мали повноважень виділяти. Наразі їх нам надали. Завдяки переданим нам державним землям вдасться збільшити надходження до бюджету від сплати за користування ними.

На таке розраховують і у Жванецькій ОТГ.

– У нашій громаді багато земель, практично всі підвищеної ро­дючості, – розповідає голова Жва­нецької ОТГ Тетяна КРИВОРУЧКО. – Тепер задарма землею корис­туватися ніхто не буде, не буде і фабульних договорів. Земля – це наше головне багатство, яке приносить найбільше надходжень до бюджету, тому робитимемо все, аби у нас були і гроші, і інвестори. Держава дала можливість для заробітку, тому гріх нею не скористатися.

А в багатій на захопливі краєвиди Слобідсько-Кульчієвецькій ОТГ уже надумали, як використовуватимуть землю за межами громади з туристичною метою.

– Земельні питання завжди були проблемними у нашому районі, – каже голова Слобідсько-­Куль­чіє­вецької ОТГ Руслан НЕСТЕРОВ. – Особливо вони стосувалися і приміської Мукші Китайгородської, і мальовничих Врублівців, Великої Слобідки, Устя. Що там казати, коли навіть пасовища дерибанили невідомі. Тепер цього вже не буде. Більшість хороших територій роздавали роками задовго до нас. Проте тепер у нас з’явився шанс зберегти і використовувати для потреб громади хоча б те, що залишилося. У нашій ОТГ шалений туристичний потенціал, його треба лише розвивати. І у нас для цього є все: власна земля, стабільність. Ставка на туризм принесе нам розвиток інфраструктури, робочі місця. А для села це найголовніше.