А ВИ Б ПРИВІТАЛИ КОМУНАЛЬНИКІВ?

18 березня комунальники всієї країни відзначатимуть професійне свято. Зазвичай у святковий день не обходиться без привітань, подяк, грамот і відзнак. Знайдеться серед нас чимало людей, котрі, навпаки, відкрито вкажуть на ог­ріхи роботи комунальників. Переважно скаржаться на вбиті дороги, понівечені тротуари, діряві дахи та скажені комунальні тарифи. Але, попри все, сьогодні неможливо уявити життя без світла, води, тепла і газу в домівках. Не замислюємося і над тим, куди подіти пакети зі сміттям, хто підмітає міські вулиці, розчищає сніг, висаджує і поливає квіти, ремонтує дитячі гойдалки та приводить до ладу парк… Цей список звичних для нас справ можна продовжувати ще довго. А стоять за усім цим сотні фахівців комунальної сфери.

Тож напередодні їхнього професійного свята ми ви­рішили не брати пафосних звітів про виконану роботу та райдужних планів на майбутнє, а запитали в кам’янчан: «Чи хотіли б ви привітати комунальників зі святом?». Об’їздивши майже все місто, вислухали людей різного віку.  

Тетяна Федорівна, вихователь фізичного виховання у дитсадку:

– У них зовсім нелегка робота. Ми ж говоримо не про керівництво, а про простих трудяг, що виконують важку роботу, без якої люди не можуть обійтися. Я живу на першому поверсі багатоповерхівки у мікрорайоні Жовтневому і, як ніхто, знаю, наскільки важлива робота комунальників. Без них мене б уже давно залило і затопило. Робота нелегка і вкрай потрібна.

Тому вітаю зі святом, бажаю їм високої зарплати, гідного ставлення, щоб під рукою завжди були сучасні інструменти.

Олег, тепломонтажник:

– Привітаю чисто по-людськи, бо співчуваю їм. Вони виконують важку роботу попри скрутну ситуацію в краї­ні. Сміття вивозять справно, в місті більш-менш чисто, а ось тротуари та дороги, самі знаєте, – загальноукраїнська катастрофа. Розумію, що не на все комунальники можуть вплинути.

Я проживаю в приватному будинку неподалік від ресторану «Княжий двір». В усіх будинках провулку одна і та сама біда – низький тиск води. Ця проблема виникла, відколи поруч збудували багатоповерхівку. Неодноразово зверталися по допомогу до фахівців «Міськтепловод­енергії», але вони лише розводять руками і не можуть нічого вдіяти. Через поганий тиск навіть колонка не завжди запалюється.

Тетяна, фельдшер:

– Я б не вітала. Ціни на комунальні послуги зашкалюють, а якість – кульгає. Проживаю на Пановецькій у 5-поверхівці. Я стільки плачу за тепло взимку, а батареї ледь теплі. В квартирі потеплішало відтоді, як за вікном стабільний плюс. Окрім високих тарифів, є питання, власне, і до самих комунальників. Таке враження, що у дворі вони прибирають, коли їм заманеться, і то перед великими святами. Біля під’їзду навіть немає урни для сміття, а в нашому дворі «обідають» студенти, які весь непотріб кидають під ноги. А ще недавно у нас облаштували дитячу гірку з гойдалкою, втім діти тішилися недовго. Нині на гойдалку вже не сядеш, бо мотузки порвалися, і їх не поспішають замінювати.

Олексій Миколайович, пенсіонер:

– Вітаю їх зі святом. Нехай усі люди будуть здоровими. Працювати комунальникам сьогодні нелегко. Грошей виділяють мізер, а роботу примушують виконувати по максимуму. А що може зробити, скажімо, один двірник? Зрозуміло, що вулиці він позамітає, але чи надовго? Не­одноразово бачив, як уранці двірники старанно підмітають на Черемушках, а вже до обіду на тротуарі валяються порожні пляшки від води, недопалки, обгортки від цукерок. Ми, кам’янчани, також маємо докладати руку до того, аби в нашому місті було чисто, затишно та охайно. Один у полі не воїн.

Анжела, перебуває в декретній відпустці:

– Знаєте, до народження донечки я вранці йшла на роботу, а пізно ввечері поверталася. Не було сил і часу звертати увагу на те, що робиться у дворі, під’їзді. А нині я перебуваю в декретній відпустці й щодня гуляю з донькою, дивлюся на весь цей безлад і бруд. І знаєте, вітати комунальників не хочу.

Ми винаймаємо кімнату на 5 поверсі на Васильєва, 13, де тече дах. У квартирі жахлива цвіль. Торік я чотири рази ходила у ЖЕК, просила, аби підійшли спеціалісти і подивилися на проблему. Думаєте, вони прийшли? Годували мене обіцянками, а я сиділа вдома і чекала, але ніхто не прийшов. І так тече донині. А квартплату, сотню гривень, мушу платити вчасно.

Подивіться, що робиться у парку на мікрорайоні, до речі, – єдиному місці, де можна погуляти із дітьми. Сміття повсюди, брудно, шприци валяються, безпритульні собаки бігають зграями. Комунальні служби отримують зарплатню, але за що? Можна ж вийти і хоча б замести. До дитячого майданчика взагалі не підійти, бо потонеш у болоті. Хіба так багато треба грошей, щоб пригнати машину щебеню і засипати, аби діт­ки могли підійти і покататися. Єдине, що окультурили, – місце, де грають у футбол. Крім того, що ніхто нічого не робить, то ще й знаходяться нелюди, які підкидають хмизу в багаття. Нещодавно хтось потрощив лавки, а поремонтувати немає кому.

Олена, вчитель:

– Звісно ж, хотіла би привітати, адже це свято простих трудівників, які роблять усе, що в їхніх силах. Хоча проблем у селищі цукрозаводу, де я мешкаю, знайдеться чимало. Одна з них, яка дратує найбільше і яку найлегше вирішити, – це нескошена трава. Якщо за літо її один раз викосять, то це вже велика радість. Чомусь ніхто не думає, що в тих бур’янах можуть змії завестися.

Валентина Яківна, страховий агент:

– Вітаю їх зі святом і бажаю всього найкращого. Як не крути, але місто прибирається, сміття вивозиться, в оселях є світло, вода, тепло і газ. Правда, залишається чимало комунальних проблем. Нам, мешканцям провулка Павлова, що в селищі Смирнова, хотілося б добиратися додому відремонтованою дорогою. Коли проводили каналізацію, всю вулицю перерили, так і залишили. Що могли, поремонтували толокою, але далі нам не потягнути. І ще один клопіт – не маємо де подіти траву з приватного сектора. Складувати відходи не маємо де, а палити не можна. Вивозити на сміттєзвалище не в усіх є можливість. Тому було б добре, якби разом із побутовим сміттям забирали бур’яни і гілки.

Тетяна, офісний працівник:

– Не маю такого бажання, бо не виконують комунальники свою роботу так, як треба. Я живу у дворі за 15 школою. І коли на вулиці негода, довести дитину до школи – справж­ня катастрофа, бо взуття потопає в багнюці. Хоча поруч, на дитячому майданчику, такої проблеми немає. Там усе чисто, охайно, гойдалки справні та пофарбовані.

Олена, викладач:

– Що стосується комунальників-­прибиральників, то на Руських фільварках вони свою роботу виконують добре, за що їм велика подяка. Втім боляче дивитися, коли після того, як студенти і двірники повичищають у парку, за день-два «свині» знову все засмітять. Невже так важко пляшки, пакетики від чіпсів і паперові склянки донести до урн. Розумію, що їх там замало, але ж вони є! Тішимося всі оновленим оглядовим майданчиком, що біля церкви. Головне – аби там нічого не потрощили, як це сталося з десяток років тому.

Та не все залежить від працівників комунальної сфери. Маємо і самі дбати про красу міста. Але куди нам! Нещодавно комунальники повивозили сміття з каньйону на Руських фільварках. Але чистими схилами довго милуватися не довелося. За декілька днів самі ж місцеві мешканці знову все закидали сміттям.

Розумію, що нині на всьому економлять. Учора поверталася із сином зі спортшколи, що на вулиці Шевченка. Без підсвічування біля парку не пройти, бо ліхтарі світять через один. Хочеться, аби поремонтували і вбиту дорогу на вулиці Дач­ній. За неї просили в різних мерів, але в усіх одна відмовка – немає грошей.

Сергій, водій:

– Хочу не лише привітати, а й «подякувати» комунальникам за те, що завжди дотримуюся безпечної швидкості. Часто їжджу до Києва і знаю, що на українських дорогах не розженешся. У Кам’янці ще є над чим працювати: мало урн, тому й забагато сміття під ногами.

Олександр, продавець:

– Живу в центрі міста і дякую комунальникам за нову плитку, лавочки, урни, квіти. Є в місті гарні місця, де можна прогулятися і відпочити. Це «Гунські криниці», Центральний парк. А чого лише варте Лебедине озеро, куди щовихідних залюбки приходить моя сім’я. Звичайно, є і безліч проблем, але в свято про них не хочеться говорити.

Вікторія, менеджер із рек­лами:

– Вітаю комунальників зі святом і бажаю всіх гараздів. Претензій до їхньої роботи не маю. Проживаю на Тімірязєва, 88. У дворі охайно, маємо пофарбовані лавочки, урни, гарні гойдалки. Хочеться, аби в міс­ті нарешті з’явилися хороші дороги і тротуари.

Ірина, перебуває у декретній відпустці:

– Не вітала б, бо маю низку претензій до їхньої роботи. У нашому дворі, на вулиці Розвадовського, 2, двірничка прибирає лише там, де чистіше. Наш будинок розташований біля забігайлівки, відвідувачі якої не соромляться справляти природні потреби просто під нашими вікнами та кидати недопалки під ноги. Наша ж прибиральниця туди навіть не доходить, тому жителі будинку змушені власноруч збирати сміття задурно, хоча зарплату отримує комунальник.

Із баків у дворі сміття вивозять хоч і регулярно, але бомжі та безпритульні собаки за день із них повибирають і порозкидають усе, що можна. Ідеш і дивишся, аби у щось не стати. Погляньте, що коїться біля деяких кіосків на ринку «Вікторія»? Там гидко не те що купувати харчі, а й ходити. Гнилий товар, поліетиленові пакети, ящики та інший непотріб валяється за ятками. Для щу­-рів – справжній рай.

Валентина Миколаївна, пен­сіонерка:

– На мою думку, аби жити в чистому місті, мати охайні двори, парки і сквери, потрібно і всім кам’янчанам докласти до цього руку. Скажу це із власного досвіду. Ми одними з перших у мікрорайоні Жовтневому створили ОСББ і самі відповідаємо за благоустрій прибудинкової території. Все прозоро, знаємо, за що платимо гроші, куди вони витрачаються, тому й вимагаємо якісних послуг. Тому хочу привітати людей, які надають нам ці послуги. Здоров’я їм і процвітання.

Ігор, студент:

– Можна і привітати. Я поважаю їх, бо вони виконують важку і за­требувану роботу, незважаючи на -20 чи +40. Якщо ж брати якість робіт, то це залежить, на мою думку, від міської влади. Вони мають їх краще контролювати, забезпечувати сучасною технікою, бо лопатою болото не дуже й відгорнеш.

Оксана Василівна, підпри­ємець:

– Хотіла б привітати, бо є за що.

Я живу на проспекті Грушевського, 56. У нас створили ОСББ, тому і сміття вивозять, ліфти працюють, у під’їзді гарний ремонт і в дворі все охайно. Усім цим опікується голова ОСББ, котрий на своєму місці. Працюю у Старому місті, в сувенірному містечку, де також хороші прибиральники. Вони і сніг розгорнуть, і тротуари посиплять, і сміття позбирають.

Роман, робітник заводу:

– Звичайно, вітаю. Але я живу в приватному будинку на вулиці Богуна, і дорога у нас жахлива. В негоду довести дитину до садочка провулком Заводським неможливо. Болото по самі вуха. А ще тут мешкають чимало діток, які змушені бавитися на напівзруйнованих гірках. Гойдалки взагалі поламані, лише верхівки позалишалися. Хочеться, щоб і до наших діток повернулися обличчям.

Ще одна біда – зупинки. Більшість мешканців цього району добираються на роботу громадським транспортом. Дійти до зупинки і чекати там маршрутки доводиться

в болоті та калюжах. Жодної нормальної зупинки на Смирнова немає.

Віктор, таксист:

– Привітав би, але й наганяй дав би. Ви тільки подивіться, нещодавно виділяли мільйони на ремонт дороги на Князів Коріатовичів. І що? Місяця не протрималася! Кажуть, що навіть не наших спеців наймали. Водіям байдуже, хто лагодив, для них важлива якість, про яку в цьому випадку навіть не йдеться. А про наболілу об’їзну годі й говорити: там ями по коліно, а коли дощ, то цілі озера.

Тетяна, перебуває в декрет­ній відпустці:

– Комунальників, які займаються справами мого будинку, що на вулиці Молодіжній, я б хотіла привіта­ти. Їхньою нелегкою роботою задоволена. Територію в нас прибирають, двір вмостили плиткою, сміття вивозять, навіть лампочки вчасно міняють. Заслуга у цьому нашого ОСББ, яке все контролює.

Віра Яківна, пенсіонерка:

– Я з дітьми та онуками до Ка­м’янця-Подільського переїхали три роки тому з окупованого Донецька. Там жили в приватному будинку, тут винаймаємо квартиру. Роботою комунальників задоволені, ніхто нас не ображає. Після пережитого ми вже не звертаємо уваги на болото чи тротуари з ямами, головне – що тут ніхто не стріляє і не руйнує будинків.