Понеділок, 06 Грудня 2021 р.
16 Березня 2018

БЕЗГОТІВКОВА ЕКОНОМІКА. ЯК УКРАЇНЦІ ОПАНОВУЮТЬ ЕЛЕКТРОННІ ГРОШІ

Українці йдуть у ногу з часом і все частіше обирають безготівку. За даними Національного банку, на початок 2018 р. частка безготівкових розрахунків у загальному обсязі сягнула майже 40%. Чому українці відмовляються від готівки на користь платіжної картки, розбиралися наші експерти.

ТРЕНДИ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ

У січні цього року Уряд ухвалив Концепцію розвитку цифрової економіки, тобто такої, що базується на комп’ютерних технологіях і глобальній мережі Інтернет. У документі йдеться про амбітні плани покриття до 2020 р. понад 70-80% території України широкосмуговим Інтернетом, цифровізацію освіти, медици­-ни, транспорту та громадської безпеки. Особливе місце в концепції посідає безготівкова економіка.

За словами міністра економічного розвитку та торгівлі Степана КУБІВА, з погляду користі для держави, безготівкові розрахунки сприяють виведенню економіки з тіні, зокрема, зменшуючи обсяги зарплат у конвертах. Щодо переваг для населення, то безготівкові операції швидкі та зручні. Адже завдяки банківській картці оплатити купівлю товару або послугу можна в зручний час і з будь-якого місця, не витрачаючи часу на дорогу, затори або черги. Проте головна перевага безготівкових розрахунків для українців – їхня безпечність.

Тож громадяни все частіше користуються безготівкою. За підрахунками НБУ, торік українці здійснили 2,3 млрд. операцій із використанням платіжних карток на суму 835 млрд. гривень. Найпопулярніші – розрахунки в магазинах та Інтернеті, перекази грошей із картки на картку. Через банк нараховують заробітні плати, пенсії, стипендії, допомогу при народженні дитини. Кількість операцій зростає відповідно до збільшення кількості карток. На початок 2018 р. кількість активних платіжних карток досягла 35 млн. штук і, за прогнозами Уряду, зростатиме далі.

ДЕ СКОРИСТАТИСЯ БЕЗГОТІВКОЮ?

Перехід до безготівкової економіки – процес нешвидкий. На думку представників НБУ, найпростіше відмовитися від розрахунку готівкою в транспорті, торгівлі та сфері послуг. Власне, низка українських міст уже робить кроки у цьому напрямку, зокрема, запроваджуючи елект­ронний квиток. Так, восени минулого року Житомир став першим містом, де у транспорті можна розрахуватися банківською карткою. За інформацією місцевої влади, послуга має попит, і середньомісячний приріст активних користувачів сягає 50%. Електронні квитки в громадському транспорті вже працюють у Тернополі, Харкові, Хмельницькому, Маріуполі та Білій Церкві. Ще низка українських міст планує запустити технологію до кінця року. Розплатитися безготівково також можна у київському метро, проте єдиний електронний квиток для всіх видів наземного транспорту в столиці впровадять не раніше як усередині 2018 р.

– Громадський транспорт – це, як на мене, сфера, яка може неймовірно сильно вплинути на популяризацію карткових розрахунків, – вважає координатор комітету з електронних платежів Європейської бізнес-асоціації Євген Веремійченко.

Крім того, введення електрон­ного квитка дозволяє побачити реальний пасажиропотік і перевірити обгрунтованість вартості проїзду.

БЕЗГОТІВКОВА ЕКОНОМІКА. ЯК УКРАЇНЦІ ОПАНОВУЮТЬ ЕЛЕКТРОННІ ГРОШІІншим прикладом використання безготівки у повсякденному житті є оплата комунальних послуг. Така Інтернет-послуга нині є практично в усіх банків. Щоб проводити платежі он-лайн, потрібен картковий рахунок і налаштування особистого кабінету. Також знадобляться квитанції з розрахунковим рахунком, номером угоди та контрольною сумою.

Цікаво, що деякі міста централізовано домовляються з банками про оплату комунальних послуг для населення. Так, наприклад, Львівська міська рада підписала угоди з «Приватбанком», «Мегабанком» і «Райффайзен банком Аваль». Містяни можуть сплачувати за житлово-­комунальні послуги у цих бан­ках на основі регулярного платежу, тобто банк щомісяця зніматиме з картки суму за надані послуги.

Власне, автоматична система оплати за комунальні послуги є успішною світовою практикою і працює у країнах ЄС уже понад 10 років. Наприклад, в Австрії застосовується практика фіксованої суми при оплаті комунальних послуг, оренді житла та навіть купівлі медичної страховки. Експерти зауважують, що такий рівень застосування безготівки і є метою цифровізації України. Про це ж у листопаді минулого року на саміті «Східного партнерства» заявив Президент Петро Порошенко, наголосивши на прагненнях України інтегруватися у єдиний цифровий ринок ЄС.

БЕЗГОТІВКОВИЙ БІЗНЕС

Можливості безготівкових роз­рахунків в Україні розширюються щороку. Лише за минулий рік кіль­кість підприємств торгівлі та сфери послуг, що надають своїм клієнтам можливість розраховуватися без готівки, зросла до 175 тисяч одиниць, а мережа платіжних терміналів збільшилася до 252 тисяч. І хоча експерти відзначають позитивне зростання платіжної інфраструктури, у порівнянні з розвинутими європейськими економіками цього недостатньо. Голова правління «Укрсоцбанку» Тамара Савощенко впевнена, що, зважаючи на кількість населення, Україні потрібно в 4 рази більше терміналів.

Налаштовувати безготівкові розрахунки підприємців заохочують і в Уряді. Так, Міністерство економічного розвитку і торгівлі розпочало громадське обговорення проекту постанови, що зобов’язує продавців і постачальників послуг надати клієнтам можливість оплатити товар чи послугу безготівково. Проект не вимагає обов’язкового встановлення платіжних терміналів, дозволяючи розрахунки через Інтернет-банкінг, он-лайн-сервіси, з використанням QR-коду або через переказ із картки на картку. Головне – надавати клієнтам вибір платити готівкою чи без. Якщо проект постанови ухвалять, підприємці матимуть строк до 2020 р., аби запровадити без­готівкову оплату. І хоча думки що­до ініціативи розділилися, біль­шість підприємців погоджуються, що електронні гроші – це вимога часу.

Звичайно, попри збільшення популярності безготівкових платежів, паперові гроші в Україні все ще залишаються поза конкуренцією. Аби змінити ситуацію, необхідно далі розширювати платіжну інфраструктуру та інформувати населення щодо переваг безготівкових розрахунків.

Матеріал Центру громадського моніторингу та контролю.