ВЕЛИКИЙ ДРУГ МАЛЕНЬКИХ ШАНУВАЛЬНИКІВ
Вам відомо, що недавно в нашому місті були помічені «термури»? Як, ви не знаєте, хто це такі? Все ж просто: тер – терміти, мур – мурахи, а разом маємо «термури». Саме через них на зустріч із маленькими кам’янчанами мало не запізнився Олександр ЗІМБА – дитячий письменник, який разом із «Бровком та Мурчиком» завітав до нас із міста Лева. Дітлахи не приховували захвату, бо дуже їм до вподоби різні казкові історії від львівського автора.
Олександр Іванович родом зі Слов’янська (Донецька область). У 20-річному віці вступив до Львівського інституту фізичної культури і відтоді мешкає у цьому славетному місті. Автор серії книжок «Веселі пригоди Бровка та Мурчика», засновник видавництва «Вісім лапок» відомий не тільки письменницьким ремеслом. Він – заслужений тренер України з важкої атлетики, який ще 5 років тому у чемпіонаті серед ветеранів у свої 67 років підняв штангу вагою 100 кг.
Улюбленець дітей не втомлюється писати повчальні твори і подорожувати Україною, даруючи малечі теплі та веселі зустрічі. Його пес Бровко та котик Мурчик стали вірними друзями як дітей, так і дорослих. Слова письменника прості й зрозумілі, він щиро передає те, що відчуває душа. Яскраві малюнки, цікаві й захопливі віршовані пригоди звірів заполонили серця маленьких шанувальників. Про те, як професійний спортсмен почав писати твори для малечі, гість розповів «Подолянину» особисто.
– Олександре Івановичу, чому вирішили стати дитячим письменником, а не писати для дорослих?
– Потяг до творчої діяльності зародився завдяки внукам. Їх я маю п’ятеро. Вони – головні мої натхненники. Коли запитують, чому не пишу для дорослих, відповідаю, що дорослим поради давати – вже марна справа, а от дітям це піде на користь, адже в них усе попереду. Дитячий світ досить тендітний, немов аркуш чистого паперу, на якому дуже важливо почати писати відповідальним життєвим почерком. Якби хоча б частина дітей засвоїла ті принципи, які закладені в моїх творах, що дружба перемагає всі негаразди, а зло обов’язково повинно бути покаране, то вважаю, що життя було б прожите недаремно. Та й узагалі, спілкування з дітками – одне задоволення. Це невпинний потік натхнення, чарівної та життєдайної енергії. Виплеснешся їм і відчуваєш – життя продовжується.
– Що надихнуло на створення «Веселих пригод Бровка та Мурчика» ?
– Ці два герої – не вигадка, вони реальні песик і котик, за якими я довго спостерігав і врешті-решт зробив персонажами своїх казок. Вони енергійні, веселі, добрі, завжди допоможуть вирішити будь-які труднощі. Люблять танцювати, забавлятися, як справжні діти. Аби малечі було ще цікавіше, чимало казок поклали на музику й створили веселі та драйвові відеоролики. Допомагають мені у цьому композитор Вікторія Бондаренко, художниці Христина Руснак і Каріна Чепела.
– Є в планах інші ідеї для книг?
– Діти вимагають серіалів, продовження історії, тому вже написано 25 книг і чимало коміксів. Не зупиняючись, ми вперто йдемо вперед, адже фантазії вдосталь. Якщо це подобається малечі, то не бачу причин зупиняти пригоди пухнастиків.
Узагалі книжок на ринку багато, але дітей у такому маленькому віці не можна перевантажувати незрозумілою інформацією. Коли вони отримують невідомий матеріал, то одразу відкидають його. Сьогодні дуже обтяжлива шкільна програма, яка може відбити всю охоту до всебічного розвитку. Тоді в дію вступають різні спокуси: комп’ютерні ігри, телефони, планшети. Тому за мету взяв створювати легкі й зрозумілі твори. Це найголовніше. Доводилося зустрічати авторів дорослої літератури, які думають, що з легкістю можуть писати для дітей. Але помиляються в одному – для них потрібно не просто писати, а жити їхнім життям.
– Ви частенько проводите зустрічі з маленькими шанувальниками. Що можете сказати про сучасних дітей?
– Кожен час має своїх героїв. Тому не можна на цих дітей дивитися якось інакше, нарікати на те, що вони роблять щось не так і не йдуть нашим шляхом. Це вічна проблема батьків і дітей. Треба давати приклад, жити їхнім, сучаснішим життям. Мені пощастило, що не маю бар’єрів, і найголовніше – мені дуже цікаво. Від дітлахів постійно черпаєш якусь новинку, котрої не було ще вчора. За цей рік я провів близько сотні творчих зустрічей: у школах, бібліотеках, центрах дитячої творчості. Адже доброзичливе спілкування дарує море позитиву і подовжує життя.
– Ви голосно заявили про себе на батьківщині. А як щодо закордону? Якою ще мовою розмовляють дитячі улюбленці?
– Пишаюся тим, що маю дуже велике коло моїх вихованців. Один із них працює у Філадельфії фітнес-тренером. Із його допомогою торік мої книги потрапили до Америки і презентувалися в Українському домі Філадельфії.
А ще одна талановита дівчина Дарія Довбиш переклала англійською вже 20 моїх книжок. Єдине, що американські діти не зрозуміли, – хто такі Бровко та Мурчик. І ми для них придумали Бобі Кет і Лакі Дог.
– Усе ще доводиться, крім пера, до рук брати й штангу? Як тримаєте себе у формі?
– Із важкою атлетикою не розлучаюся від першого тренування й донині. У спорті загартовував характер. Привчив себе: якщо ти щось задумав, то треба не зупинятися і наполегливо досягати вершин. Моє життєве кредо: щоб гідно жити – треба працювати, щоб працювати – треба бути здоровим, а щоб бути здоровим – треба працювати над собою… Тому щодня розпочинаю свій день о 5-й ранку, веду здоровий спосіб життя, займаюся в тренажерному залі. Намагаюся власним прикладом стимулювати у дітей любов до спорту.
Вікторія БОЯРШИНОВА.
