«МАМО, ЗАХИСТИ МЕНЕ!»
«…Щодня цей ірод писав моїй неповнолітній доньці у соцмережах, видаючи себе за 12-річного хлопчика. Переписки не були схожими на дитячі: надто відверті та вульгарні вислови, постійні натяки на інтим… Стало зрозуміло, що за обличчям підлітка – педофіл. Безмежно вдячна Богу, що донька у свої 10 років мені про все розповіла і показала переписку. Ми одразу звернулися до правоохоронців, а вони вирішили ловити на живця. У визначений час дівчинка була на місці, а я зі стражами порядку – в «засідці». Замість хлопчика на здибанку прийшов дорослий чоловік. Мене охопив невимовний жах за дитину. Навіть уявляти боюся, що могло статися. Страшно і донині, хоча відтоді минуло декілька років. Цього чоловіка одразу ж відпустили, а на наші заяви суворо відказували – «відсутній склад злочину». Залишається лише молитися, щоб нелюд не зажадав помститися нам, і жодна інша дитина не постраждала від його рук», – з таким листом до редакції звернулася 35-річна кам’янчанка.
Доки такі особи вештаються на волі – під загрозою діти всього міста. А особливо влітку, коли контроль батьків і вчителів у рази знижується. Літо – це не привід для тотальної волі дітей. Небезпеки чатують на них не лише на просторах Інтернету, а й на вулицях міста.
НІ ЗАЯВ, НІ ЗАСУДЖЕНИХ
Попри стурбованість батьків, у поліції запевняють – за попередній рік схожих заяв чи скарг не було, але чи були такі випадки – невідомо. Адже часто все обмежується фізичною розправою з кривдником без залучення правоохоронних органів.
А ще частіше діти через власний страх і стрес або просто небажання розмовляти про те, що їх травмували, не дають свідчень. Це найголовніший фактор ризику в таких ситуаціях. Буває й по-іншому – не всі підлітки, особливо в перехідному віці, мають довірливі стосунки з батьками і можуть розповісти їм про проблеми. Вони бояться, що їх не зрозуміють, насварять або не повірять. Саме страх залишитися непочутим мотивує дітей тримати все в таємниці.
– Безліч шахраїв і зловмисників буквально полюють за дитячою наївністю і недбалістю батьків, – розповідає інспектор сектора моніторингу міськвідділу поліції Руслана МАРЧУК. – Проте є маса варіантів, як зайняти своє чадо, аби зменшити ризики: літні табори, спортивні секції, активний відпочинок, часове обмеження в користуванні гаджетами та цілковитий контроль дій дитини як в Інтернеті, так і в житті. Потрібно більше спілкуватися з дитиною, аби здобути її довіру, але не можна залякувати і ставити суворі заборони, не пояснюючи причини і загрози від їх порушення. Діти найкраще все сприймають в ігровій формі, тому добре, коли батьки винахідливі та знаходять підхід до дітей.
Психологи підтверджують цю думку. Справді, щоб дитина не наражалася на небезпеку, вільно серфуючи хвилями Інтернету або вештаючись вулицями, вона має бути зайнята корисними речами.
– Батькам зручніше посадити дитину за планшет і займатися своїми справами. Але елементарно переглянути історію браузера чомусь не доходять руки, а треба, бо дитина може побачити те, чого не слід, – запевняє психолог міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді Віталій ПОЛІЩУК. – Запорукою безпеки в сім’ї є взаємна довіра, яку у своїх чад потрібно виховувати із самого малечку. Важливо, щоб дитина сама хотіла розповісти про свої тривоги чи проблеми, батьки мали час і бажання їх
вислухати, а головне – почути і підтримати. Буває й таке, що діти бояться розповісти правду, бо знають, що їх можуть покарати. Тому завжди потрібно спочатку розбиратися в ситуації і лише потім робити висновки та шукати винного. Важливо пам’ятати, що частіше дитина – жертва, а не провокатор.
Немало батьків проводять виховну роботу на тему «А раптом тебе вкрадуть!», але мало просто сказати: «Не розмовляй із незнайомцями!» чи «Не відчиняй дверей чужим тьотям і дядям!». Дітям необхідно пояснити, які загрози на них чекають.
– Незнайомці використовують різні психологічні махінації: заманюють цукерками чи милими тваринками, представляються іншими іменами, запевняють, що відведуть до мами. Йдуть і на такі провокації, мовляв, «твоя мама в лікарні, а я тебе до неї відведу». Налякана за маму малеча зазвичай перестає логічно мислити і може повірити незнайомцю. Тому такі ситуації необхідно обговорювати і попереджати про них діток, – продовжує Віталій Аркадійович.
КОНТРОЛЮЮ, А ОТЖЕ, ЗАХИЩАЮ
Згідно з визначенням «Вікіпедії», батьківський контроль – це комплекс правил і заходів щодо запобігання негативному впливу мережі Інтернет і комп’ютера на дитину. Та насправді контроль – двостороннє питання. Дитина повинна розуміти, що їй довіряють, тому потайки читати її щоденник або смс-повідомлення – це неповага. Завжди краще поговорити віч-на-віч і знайти компроміс, щоб і батькам спокійно було, і дитині не образливо. Звичайно, у ХХІ столітті для цього існує чимало програмного забезпечення.
l «ChildWebGuardian Pro» – російськомовна програма, що дозволяє створити список «заборонених слів», які блокують зміст Інтернет-сторінок та e-mail-повідомлень. Також у розділі «Фільтр Веб» розміщені «білі» та «чорні» списки сайтів, куди можна додати дозволені та заборонені сторінки. Одна з найбільш актуальних опцій – блокування соціальних мереж. Недоліком є відсутність заборони на «Skype».
l «Hidetools Parental Control» – платна програма (пробний термін – 14 днів), завдяки якій можна детально ознайомитися зі статистикою: запуск додатків, відвідані сайти, введення текс-ту з клавіатури (з поділом за відповідними програмами, де відбувався набір), скріншоти активних вікон тощо.
l «KinderGate Parental Control» – додаток для обмеження доступу дітей до веб-ресурсів, що включає в себе низку інструментів для застосування обмежень за розкладом, фільтрації за категоріями сайтів, блокування небезпечних сайтів, а також моніторинг і статистику відвідування. Тут, як і в попередніх, є «білі» та «чорні» списки сайтів.
l «Kids PC Time Administrator» – програма, що дозволяє обмежити час користування Інтернетом, встановивши індивідуальний щоденний розклад погодинно.
l «Child Control 2013» – програма, яка об’єднує можливості попередніх: регламентує доступ до Інтернету, а також дозволяє встановити «білі» та «чорні» списки сайтів.
Вікторія БОЯРШИНОВА, Ольга БАНАХ.
