Середа, 08 Грудня 2021 р.
13 Липня 2018

МАЗКИ ВІДРОДЖЕННЯ

Облущені, вицвілі, позбавлені якісного вигляду картини з фондів Кам’янець-Подільського історичного музеюзаповідника щороку отримують шанс на відродження. Студенти-реставратори К-ПНУ ім.Івана Огієнка сміливо беруться за роботу, і майстерно лікують понівечені полотна, байдуже, що над цією справою доведеться чимало потрудитися не один місяць. Ось і цьогоріч, завдяки їм, шість відреставрованих робіт повернуться у фонди музею, а ще дві прикрашатимуть приватні колекції. Саме стільки оновлених та посвіжілих живописних експозицій на розгляд комісії представляли студенти спеціальності «Реставрація творів мистецтва» кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації творів мистецтва на відкритому захисті бакалаврських робіт, який відбувся 27 червня в Галереї мистецтв у рамках проекту «Від забуття до відкриття».

РЕСТАВРАЦІЇ У СУПРОВОДІ ТРУДНОЩІВ

Православна ікона «Свята Варвара» XIX ст.Шкода, коли забуті часом відомі у минулому шедеври, котрих у фондах К-ПДІМЗ чимало, «помирають» у темних закутках, благаючи про допомогу. От тому студенти-реставратори виконують почесну місію повернення картин до життя, аби відвідувачі могли знову ними милуватися. У мистецькій майстерні відбувається не просто реставрація, а твориться справжнє диво. Пензлі та скальпелі обертаються на чарівні палички, а спеціальні хімічні препарати – на життєдайний еліксир для понівечених полотен.

– Зазвичай до майстерні потрапляють найбільш пошкоджені роботи, які потребують негайного відновлення. Попередньо їх відбирає викладач із реставрації Олександр Віштаченко разом з головним збе­рігачем фондів музею Інною Швець, – розповідає асистент ка­федри ОДПМ та РТМ Ольга Якубовська. – «Реанімування» творів мистецтва – це історія. Завжди виникають труднощі, але результат при порівнянні «до» і «після» видно неозброєним оком. Над кожною картиною доводиться добряче потрудитися, аби повернути їй втрачений вигляд.

Досить цікавою є робота, за яку взявся студент Дмитро Афанасенко, – православна ікона Православна ікона «Свята Варвара» XIX ст.«Свята Варвара» кінця XIX сто­ліття. Складність полягає в тому, що дерев’яний щит, де вона написана, зсохся, утворилися щілини, котрі довелося зводити й укріплювати. До того ж вона мала дуже рихлий грунт, який не давав пра­цювати далі. Дмитрові доводилося 12 разів уводити спершу натуральний, а потім синтетичний клей у грунт, щоби зробити його щільнішим. Та всі спроби марні, верхній фарбовий шар відшаровувався великими шматками. Ікона й досі не завершена, адже сипкість грунту не піддається укріпленню хімпрепаратами. Наразі чекаємо нового, ефективнішого засобу, що краще ущільнює, і дасть змогу нарешті завершити реставрацію.

Як зазначила Ольга Петрівна, важко було відновлювати і картину Олександра Грена «Летіть, голуби, летіть». На неї витратив чимало зусиль студент Богдан Стефанець, котрий узяв три роки тому академвідпустку, і вже півроку, як повернувся із зони АТО. За такий короткий час йому вдалося зробити досить великий обсяг роботи. Відомо, що Олександр Грен не мав коштів на якісну фарбу, тому картина геть полущилася. Тонке і слабке полотно також «Портрет капітана Владислава Стшельніцького», 1836 р.додало складнощів. Обо­в’язкового ущільнення потребували шари фарби, яка ніби висіла на грунті, якщо дмухнути, то видно було, що вона «ру­хається». Цікаво, що ця робота раніше не виставлялася на загал, тому для відвідувачів буде відкриттям.

Яскраву картину Дмитра Жудіна «Ловля метеликів», від якої пахне літом, вдалося відтворити студентці Лілії Мурах. Живописна робота датується початком XX ст. Європейський реалістичний пейзажний жанр рідко експонується в Ка­м’янці, але, завдяки майстрині, картина Жудіна привабить відвідувачів Галереї мистецтв світлими відтінками і пози­тивом. Її особливість у тому, що на цьому матеріалі використали новітні техноло­-

гії нарощення окрайок. Хімікат нано­-сився на «Beva gel» холодним способом, тобто без нагрівання приміщення, як зазвичай, до 30-35 градусів. Така швидкодіюча новинка замінила кількатиж­невий процес підготовки рихлого полотна до реставрації та 5-годинне його прасування.

«Портрет капітана Владислава Стшельніцького», 1836 р.Під час захисту також було представлено полотно «Портрет капітана Влади­слава Стшельніцького», 1836 р., над яким немало потрудилася майстерна студентка Марина Джура, котрій вдалося делікатно відновити втрати.

Молода реставраторка Марія Гордієць взялася повернути до життя картину, яку вона скрученою в рулон знайшла в коморі у жахливому стані. Там зображені її бабуся та дідусь, коли вони були молодятами. Відновлений у первісній красі порт­рет студентка подарує дідусеві з нагоди ювілею з дня весілля. Вона досить добре освіжила зелений фон, який важко під­дається тонуванню.

Ще однією роботою, над реставра­цією якої трудився Дмитро Грищук, поповнилася приватна колекція – «Виносне процесійне розп’яття», яке у майстерню передала громада с.Чистилів Тернопільського району. Конструкція розпалася на багато фрагментів, які довелося обережно складати і склеювати, аби не пошкодити самого образа Ісуса Христа і сформувати цілісне розп’яття. Спостерігалося дуже багато нашарувань фарби, це свідчить, що впродовж десятків років так звані «церковні домашні реставратори» просто перемальовували його непрофесійними матеріалами.

ПЛІДНА СПІВПРАЦЯ

Сімейний портрет із приватної колекції родини ГордійцівСімейний портрет із приватної колекції родини ГордійцівРеставрація – дуже відповідальний процес. Часто студенти залишаються після занять, щоби завершити роботу над певним елементом. Не обходиться й без засиджувань допізна у бібліотеках та архівах у пошуках відомостей про ту чи іншу картину. Досвідчені викладачі уні­верситету завжди організовують і спрямовують роботу в правильне русло, радять, де почерпнути корисну інформацію.

Результат співпраці з Кам’янець-Подільським історичним державним му­зеєм-заповідником вражає: від 2009 року фонди музею поповнили близько 150 відновлених робіт. Тож Кам’янець-­Подільський можна сміливо називати провідним центром реставрації в Україні.

Вікторія БОЯРШИНОВА.