ОАЗИС ТУРБОТИ

Дві сотні собак, чотири десятки котів, 40 переносних кліток і майже п’ятдесят вольєрів – усе це вмістилося на гектарі землі, виділеному під Чернівецьке комунальне підприємство «Притулок для тварин». Тут уже два роки братів наших менших, котрі опинилися на вулиці, доглядають, годують, стерилізують, лікують і прилаштовують у добрі руки. Нещодавно у притулку навіть з’явився готель для домашніх котиків, де господарі можуть залишити улюбленців на період мандрівки чи відрядження.

На жаль, Кам’янцю-Подільському таке лише сниться. Хоча в нашому місті вже зроблені перші кроки до облаштування притулку – виділено землю, оформлено проектно-кошторисну документацію, – але все гальмується нестачею коштів. Як буковинцям вдалося облаштувати такий заклад із стерилізаційним цент­ром, як живеться там чотирилапим і хто виділяє кошти на добру справу, вирішили дізнатися журналісти «Подолянина».

ЇХНЯ МРІЯ – ЛЮБЛЯЧА РОДИНА

При в’їзді у Чернівці, на вулиці Південно-Кільцевій, 47, розташувався притулок для чотирилапих безхатьків. «Порода – не головне!», «Візьми в родину вірного друга», – такими промовистими гаслами, а ще гучним гавканням і ніжним нявчанням зустрічають тут усіх відвідувачів.

На подвір’ї, понуривши голову, лежить великий собака. В очах – сум, зневіра і розпач. Виявляється, господарі привезли його у притулок підлікувати і… забули забрати. Бідолаха не може збагнути, чому такими цинічними та бездушними бувають люди, котрі за вірність і щирість платять зрадою. І таких мінорних історій в адміністрації та чер­нівецьких волонтерів вистачить не на одну книгу, адже їм щодня доводиться забирати із вулиці, сміттєвих баків чи лісу покалічених, замурзаних, зголоднілих друзів людини, які у певний момент стали надокучати.

Відразу за 2-поверховою адмінбудівлею розташована кухня, де вусолапо­хвостикам варять вечері, якими розбавляють сухий корм. Часто м’ясні обрізки приносять волонтери і небайдужі чернівчани. Каші з такими апетитними під­лив­ками розходяться на «ура», а варяться у здо­ровезних баняках.

Поруч із кухнею – апартаменти котиків. Для муркотунів там переобладнали ціле горище. Мають вони у розпорядженні аж три кімнати: ігрову, відпочин­кову і коридорчик для вигулювання, з якого стежина веде до вуличного вольєра. Саме там ми і застали 30 пухнастих клубочків, кот­рі наминали макарони із курячими крильцями від благодійників. Наситившись, одні побігли бавитися, інші – підставляли милі мордочки під сонячне проміння, а хтось точив кігтики до спеціально встановлених дерев’яних колод.

Доки ми гладили кішок, порцію уваги почали вимагати і гавкотуни, які активно оббігали свої домівки, розмахуючи хвостиками і гучно гавкаючи. Собаки ручні

та полюбляють ласку. Більшість не має імен, а лише номери, прикріплені на клітки. Зазирнувши у їхні щирі, безкорисли­ві та віддані очі, дуже хочеться, аби вони нарешті потрапили у турботливі, люблячі руки. Щоб узяти вже прищеплену і стерилізовану тварину із притулку, крім бажання, потрібно мати при собі паспорт, бути добрим господарем, у майбутньому зробити документи на улюбленця і вакцинувати, відповідно до календаря.

В одному із кабінетів притулку для тварин навіть облаштували готель. Вартість доби перебування – 40 гривень. У цю суму входить харчування і догляд за домашнім другом.

ПЛЕЧЕ ПІДСТАВИЛИ ЄВРОСОЮЗ І ВЛАДА

На жаль, сумні реалії, коли тварини стають нікому не потрібними, зустрічаються не лише в Чернівцях, а й у Кам’янці-Подільському, Києві та майже всіх українських містах і містечках. Часто саме від волонтерів і небайдужих залежить життя беззахисних покинутих тварин. Задля такої благородної справи активісти об’єднуються у громадські організації, шукають підтримки у влади і благодійників, збирають кошти на притулки й утримання, пишуть грантові проекти. Саме із цього й народився чернівецький притулок: щира і безкорислива допомога волонтерів, помножена на кропітку і важ­ку роботу, дала гарний результат. Нелегку ношу керівника взяв на себе місце­вий волонтер зі стажем та активіст Василь ВИНОГРАДОВ. Разом із дружиною він не один рік забирав із вулиці поки­нутих цуциків і кошенят, годував, лікував і прилаштовував у добрі руки. Тих, кому не вдалося знайти нових господарів,

залишив собі. Сьогодні на дачі родини Виноградових мешкають 9 стерилізованих і зареєстрованих собак та 20 котів. Про те, як місту вдалося збудувати притулок, і запитали у Василя Микола­йовича:

– 2016 року в Чернівцях відбулося відкриття міського притулку для тварин, – розповідає директор МКП «Притулок для тварин» Василь ВИНОГРАДОВ. – Це вдалося зробити у рамках транскордонного проекту «Захист кордонів від небезпек, що поширюються безпритульними тваринами» із залученням грантових коштів Євросоюзу. Виконавцями проекту є департамент житлово-комунального господарства Чернівецької міськ­ради у спів­праці з румунською Асоціацією «PRO­ANIMA», муніципалітетом міс­та Бєльці (Республіка Молдова), обласною громадською організацією «Захист Тварин» і Буковинським центром реконструкції та розвитку. Майже три мільйони гривень на проект

виділив Євросоюз, ще півтора спрямували з міського бюджету. За ці кошти розчистили територію та звели огорожу, а підрядник збу­дував адміністративний корпус зі стерилізаційною кімнатою, ваннами й ізолятором. Також облаштовано майданчик для вигулювання тварин, придбано автомобіль та інші не­обхідні речі та обладнання. На момент запуску в нас було лише 40 переносних кліток та 6 місць в ізоляторі. 

Спочатку будували Центр для стерилізації тварин, але згодом місцеві депутати на сесії прийняли рішення про надання статусу притулку для тварин. Вважаю, що названо дуже голослівно. Якщо місто вважає, що 16 вольєрів – це притулок, то це страшно. А деякі буковинці взагалі гадають, що притулок – це гумовий виріб, у який можна безкінечно набивати тварин. Люди із сіл щодня звозять їх сюди. Вони чули, що в місті є притулок, і цього їм достатньо. Не питають, чи є вільні місця, а приїздять і підкидають котів і псів нам під ворота. Тому із часом, завдяки меценатам і волонтерам, нам вдалося дооблаштувати нові місця для утримання.

ВИГРАЛИ НА 100, А ДОГЛЯДАЮТЬ 200

Як зізнається керівник, на початку їхнього становлення мали більше головного болю ніж вирішених питань. Хоча, за документами, їм передали всі повноваження, та вони не мали навіть ліцензії на ветеринарну діяльність. Тож мусили працювати за договором. Усі ситуації керівнику доводилося передбачати наперед і навіть на власному авто шукати та відловлювати безхать­ків. Сьогодні ж цим зай­маються спеціальні працівники.

– У притулок тварини потрапляють або за заявками, або ж їх виловлюємо на вулиці, якщо вони агресивні чи травмовані, – каже Василь Виноградов. – Привозимо, огля­даємо і стерилізуємо. Після операції та кількаденного карантину, якщо собака спокійна, ми повертаємо її у той двір, звідки привезли. Проте маємо клопіт із песиками, котрим немає куди повертатися. Вони роздратовані, бо над ними на вулиці знущалися, їх збила машина чи отруїли, або ж господарі померли тощо. У жодному випадку їх не можна присипляти. Евтаназія проводиться лише тоді, коли тварини становлять загрозу, чи за медичними показами.

Наше головне завдання – зменшити по­пуляцію вуличних собак. Два роки тому в Чернівцях налічувалося 3320 безпритульних нестерилізованих псів. Iз кожним роком ця цифра зменшується, щонайменше, на 15%. Нещодавно виграли тендер на відловлювання і стерилізацію тварин у місті за кошти міського бюджету, які, крім операції, також пе­редбачені на харчування, медикаменти, утримання, зарплату персоналу, придбання пального. Але тендер на утримання ста собак, а на­разі їх двісті. Добре, що руку помочі простягають волонтери і небайдужі меш­канці. Саме вони допомагають з облаштуванням додаткових вольєрів, приносять їжу тваринам, прибирають за ними і вигулюють у вихідні.

На сьогодні в притулку трудяться 23 осіб: адміністрація, охоронці, робітник із благоустрою, водії, ловець, ветеринар і фельдшери.

ЩО ВРЯТУЄ ТВАРИН ВІД ВУЛИЦІ?

Однак притулок, навіть збудований за європейськими стандартами, не стане панацеєю і не зможе вмістити всіх чотирилапих безхатьків. Він слугує «перевалочною» базою і пунктом турботи для тварин, поки не знайдуться нові власники. Тому в Чернівцях пішли далі, прийнявши програму, завдяки якій можна безкош­товно стерилізувати навіть домашніх цуциків і котиків, аби вони не давали небажаного приплоду. Втім буковинці поки що у чергу не шикуються.

– Хтось вважає, що така операція проти заповідей Божих, а комусь просто ліньки принести улюбленця. Мають відмовку, що всіх роздаємо. Але ж потім цих цуциків і котиків підкидають нам або ж зав’язують у мішки і виносять на смітник. Таке рішення, на їхню думку, «гуманніше» ніж стерилізація, – каже Василь Виноградов.

Окрім стерилізаційного, в при­тулку також запрацював реєст­раційний центр для домашніх тварин. Обов’язкова реєстрація тварин і приплоду в загальній електронній базі даних визначена Правилами утримання домашніх тварин у Чернівцях. Хоча цей процес платний (коштує 74 грн.), він передбачає видачу спеціального жетона із QR-кодом для тварини і документів, що підтверджують її реєстрацію в Міжнародній системі ідентифікованих тварин. Завдяки такому нововведенню, вдасться контролювати чисельність безпритульних, допомогти швидко розшукати домашню тварину, яка загубилася, а також стане в нагоді у вирішенні конфліктних ситуа­цій, пов’язаних з утриманням домаш­ніх улюбленців. Фактично, це перший крок до запровадження закону про обов’язкову біостерилізацію і реєст­рацію тварин, що має запрацювати в Украї­ні. І лише такими спільними зусиллями за підтримки держави, небайдужих і чиновників, через роки вдасться викорінити наболілу проблему із вуличними тваринами.

Вікторія КОЖЕВНІКОВА, Галина МИХАЛЬСЬКА.

P.S. У нашому місті, яке поки що лише мріє про притулок, закінчуються кошти, виділені на стерилізацію тварин. Тендер на цю процедуру виграла кам’янецька