ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ІЗ ПРИСМАКОМ ПАТРІОТИЗМУ

У якому лісі печуть смачнючий і відомий на Кам’янеччині війтовецький хліб, де виготовляють сучасні вишиванки, за що живе й розвивається молода Війтовецька об’єднана територіальна громада, стан децентралізації в області. Про все це та ще багато іншого дізнавалися журналісти з усієї Хмельниччини 19-20 липня під час дводенного семінару «Медіа і громада: як знайти точки дотику», що проводився в Сатанові. Крім лекцій, на учасників чекала й екскурсія Війтовецькою ОТГ Волочиського району. Організував захід Хмельницький центр розвитку місцевого самоврядування за підтримки Програми «U-LEAD» з Європою.

ХМЕЛЬНИЧЧИНА В ЛІДЕРАХ ЗІ СТВОРЕННЯ ОТГ

Як стало відомо, Хмельницька область за кількістю ОТГ займає 4 місце в Україні, в нас створено 42 ОТГ за період 2015-2018 років. Але за кількістю охопленої об’єднаними громадами площі (55%) у нас 3 місце в Україні.

Директор Хмельницького центру розвитку місцевого самоврядування Сергій ЯЦКОВСЬКИЙ нагадав, що перший проект перспективного плану формування територіальних громад Хмельницької області був схвалений на сесії Хмельницької облради ще в травні 2015 р. і згодом затверджений Кабінетом Міністрів. За цей час зміни до нього вносилися аж три рази. Але 14 червня цього року внес­-ли чергові правки, в результаті яких ОТГ покрито 100% площі області.

Що стосується Кам’янеччи­-ни, то Сергій Віталійович пові­домив, що до шести вже створених об’єднаних територіальних громад невдовзі долучиться Довжоцька ОТГ. Вона серед семи громад області, які ввійшли в процес формування. У підвішаному стані залишиться лише Орининська.

– Кількість громад на Кам’янеччині планувалася дещо менша – 5, – каже директор Хмельницького ЦРМС. – Але, відповідно до оновленого перспективного плану, матимемо 8. Чимало питань до нас надходило від жителів Кам’янської сільської ради. Спочатку мешканці хотіли до Слобідки-Кульчієвецької, потім – до Гуменців, але, згідно з перспективним планом, підуть до міста. Дивно, що вони, користуючись інфраструктурою Кам’янця, бо ходять тут до шкіл, садочків, лікарні, на роботу, приєднуватися не хотіли. Мало хто з місцевих знає, де межа між цими населеними пунктами, але я вкотре нагадую, що при приєднанні статус населеного пункту не змінюється. Тобто, Кам’янка при об’єднанні з містом стануть Кам’янець-Подільською міською ОТГ, але при цьому село залишиться зі статусом села.

ЗРОБИЛИ СТАВКУ НА БІЗНЕС

Як децентралізація втілюється в життя, на реальному прикладі Війтовецької ОТГ продемонструвала радник із комунікації Хмельницького ЦРМС Алла СОБКО, яка організувала поїздку до цієї громади.

У сільській раді журналістів люб’язно зустрічає голова Війтовецької ОТГ Ігор СТЕПАНЮК. Робочі кабінети працівників апарату громади – світлі, просторі, в око впадають якісні ремонти і непогане обладнання. Під час прогулянки селищем дивують поремонтовані сільські дороги.

– Громаду створено 2015 року з адміністративним центром у се­лищі Війтівці. До складу громади входять сімнадцять населених пунктів, населення – сім тисяч шістсот осіб.

Створивши громаду, одразу ж утворили комунальне підприємство, отримали субвенцію на роз­виток інфраструктури, закупили техніку: автомобіль, автогрейдер, різноманітні трактори, екскаватор, культиватори, асенізатор. Створили тут 34 робочі місця і надаємо послуги населенню. Взяли на роботу наших молодих хлопців. Вивчили грейдериста та екскаваторника. Вони залишилися працювати в громаді, зарплата в середньому складає 5 тисяч гривень. Також створили будівельну бригаду, яка робить ремонти у школах, садочках, будинках культури тощо. Своїми силами ремонтуємо водопроводи, сільські дороги, вже зробили кілометрів 25-30 шляхів. При цьому не беремо жодних підрядників. При кожному старості є працівник комунальної служби: маємо 12 старост

і стільки ж комунальників. Улітку вони займаються благоустроєм, а взимку забезпечують тепло в усіх закладах громади.

Досі у цій ОТГ було 8 шкіл, одну закривають, але залишаються 8 садочків для дошкільнят.

Є у громаді ідея створити алею торгових точок. Потрохи вона втілюється у життя. Перший магазин уже працює, на черзі відкриття ще шести.

Заходить також інвестор, який виготовлятиме електро­енергію за допомогою сонячних батарей. Він дасть 16 робочих місць, а ще півмільйона податків у рік. І не буде перебоїв із елект­ропостачанням. Орендуватиме підприємство 18 гектарів зем­лі. Частина з них – територія колишньої свиноферми, з якої позалишалися руїни. Там лише лиси нори собі робили, а тепер виготовлятиметься електро­енергія.

Орієнтовно Війтовецька громада за роки свого існування отримала від держави 22 млн.грн. Власний бюджет 2018-го планують дотягнути до 25 млн.грн. власних надходжень. Заробляють завдяки податкам: земельному, єдиному, акцизному.

– Тим, хто до нас приходить щодо питань бізнесу, завжди йдемо назустріч. Адже коли будуть підприємці, то матимемо робочі місця, а, відповідно, житиме й громада, – переконаний голова ОТГ. – Один із головних платників податків – вій­товецький елеватор, ставку роби­-мо і на середній бізнес. Маємо 5 барів, аптеку, дві заправки. Наша гордість – війтовецький хліб. У нашому селі розташована одна з хлібопекарень цих власників.

ХЛІБ ІЗ ЛІСУ В ПОПИТІ Й НА КАМ’ЯНЕЧЧИНІ

Війтовецький бізнес досить пат­ріотичний. Журналісти поспілкувалися з директором війтовецької майстерні хліба Юрієм Бабичем і побували на швейній фабриці «НОКО», яка спеціалі­зується на виготовленні виши­ванок.

Війтовецький хліб користуєть­ся неабиякою популярністю серед кам’янчан. Як виявляється, головні масштаби виробництва розмістилися в мальовничій екологічно чистій локації – в лісі. Печуть його на дровах, процес виготовлення займає майже 20 годин, а кожен буханець – витвір ручної роботи.

Юрій Віталійович розповідає, що розпочинав бізнес з інкубаторів, займався птицею, про хліб ніхто навіть не думав. А тут із сестрою взялися за таку величну справу, що користується попитом у багатьох регіонах країни.

– Пекти не вміли ні я, ні сестра, з якою започаткували і донині ведемо бізнес. Захотіли мати піч, бо ж думали: буде піч – матимемо й хліб. Мовляв, знайдемо бабусю, яка навчить нас його виготовляти. Але нічого з того не вийшло. Дуже багато продуктів було зіпсовано. То борошно не таке, то рецептура не та. Готувати в духовці та в печі на дровах – зовсім різні речі. По досвід їздили до Латвії, знайомилися з німецькими технологіями. Нашу новинку – «Гурман» – печемо з темного жита за австрійським методом. Приїжджали якось люди з Білорусі, перейматимемо і їхній досвід.

Хліб наш дуже капризний. Беремо найдорожчі сорти борошна, бо якщо воно відстає в якості, то продукт не вийде, тому на цьому немає як економити. Недавно придбали австрійські млини на жорнах. Камінням молотимемо пшеницю, кажуть, що випічка з такого борошна корисніша для шлунка. Введемо ще й такий вид хліба.

Розпочинали родичі-підприємці з двох видів продукції – білого хліба із житом (10% жита) і сірого (50% жита). За словами господарів, у білому є трішки дріжджів, а у житньому їх практично немає. Нині української святині понад 15 видів. Тому брат із сестрою задума­ли створити відеоролик і показувати клієнтам, як саме і в яких умовах випікається продукція.

– Процес виготовлення хлібини займає понад двадцять годин. Одна закваска стоїть три години, друга – чотири, потім усе змішується, годину-другу стоїть і аж тоді випікається. Дріжджів додаємо мінімум, тому так довго. Людський фактор теж відіграє неабияку роль. Хліб ручної роботи, і доки дівчата його вимішають, також мине певний час.

Місити доводиться довго, адже в день печемо до двох тисяч буханок, а це 3-4 тонни хліба. В робочому процесі залучені понад два десятки селян.

Продається війтовецький хліб у Війтівцях, Волочиську, Хмельницькому, Ізяславі, Старокостянтинові, Славуті, Нетішині, Кам’янці-Подільському. Точки продажу є в Рівному, Житомирі та Луцьку.

Юрій Бабич каже, що відколи створено Війтовецьку ОТГ, зміни відчув одразу – стало простіше працювати. Бо влада на місці в селищі, легше і швидше вирі­шити робочі моменти.

ІЗ ВИШИВАНКАМИ ПОПАЛИ НА ХВИЛЮ

Найбільші святині українців – хліб і вишиванка. Війтовецький хліб часто несуть у гості в подарунок, а на свята одягають вишиванки. Якісний національний одяг можна придбати у Війтівцях. Брат і сестра Олександр Консевич і Наталія Новосядла, які започаткували патріотичне виробництво, люб’язно запро­сили у святую святих – швейну майс­терню. Мало хто знає, як наносяться візерунки на речі, а тут на власні очі побачили диво-машину, яка за декілька годин створює малюнок нитками. У просторих кабінетах кравці кроять майбутню продукцію, швачки шиють. Вражає, що у швейних цехах чимало чоловіків. Загалом робочі місця тут мають 12 працівників.

– Почався наш сімейний бізнес із того, що поїхала на ринок, аби придбати дитині в дитячий садочок вишиванку. На свята зазвичай і батьки до діток ідуть у національному одязі – придбала й собі. Подивилася, що нічого важкого немає у створенні вишиванок, можна і самій такі робити. Поділилася ідеєю з братом-близнюком. Запалившись, одразу почали працювати, – розповідає пані Наталія. – Доки сиділа в декреті, розробляла лекала, а брат робив ремонти у приміщенні.

Запрацювали в переломний період 2013-14 років. У країні Революція Гідності, попит на національну символіку шалений. Ми не встигали видавати всі замовлення. Родинна справа добре пішла, і ми закупили техніку. Нині ринок уже перенасичений вишиванками, тому розробляємо стильний повсякденний одяг. Маємо машину, яка на­носить на тканину малюнки і написи. Розвиватися є куди. Бо якісні речі завжди необхідні на ринку. До речі, більшість товарів реалізуємо через Інтернет і на хмельницькому базарі. Бачимо, що в мережі попит більший.

Жодна фотографія не передасть усієї краси якісного матеріалу, рівного крою і мальовничої вишивки, які доповнюють велич війтовецьких вишиванок. Ще більше перехоплює подих від того, що розумієш – усе це створюють наші люди, зі звичайного українського села. Вони змогли і, попри все, гідно працюють, знаходять можливості розвиватися, розширюватися, створювати нові робочі місця, розвивати і популяризувати не лиші рідні Війтівці, але й усю країну.