ВУСА, ЛАПИ І ХВІСТ – ОСЬ МОЇ ДОКУМЕНТИ

Для багатьох людей нормою життя є щодня бачити зграї голодних і непотрібних собак біля зупинок і на ринку, знаходити новонароджених кошенят у контейнері для побутових відходів. Звідки ці кошенята? Від домашньої кішечки Мусі, яка народила сьогодні вранці, й тьотя Зіна з другого поверху не знала, що з ними робити. Про кастрацію чи стерилізацію тьотя Зіна навіть чути не хоче, мовляв, гріх іти проти природи, та й взагалі шкода ж кішечку, а викинути сліпих кошенят у контейнер їй не шкода. Вони все одно нічого не відчувають. А у Мусі тим часом сильний шок від втрати дітей і хворобливий мастит. Але нічого страшного, минеться, а вже через 3-4 місяці та ж бабця Зіна знову викине в контейнер непотрібних Мусиних кошеняток…

Напередодні Всесвітнього дня котів журналісти «Подоля­нина» вирішили вголос говори­-ти про наболіле всього міста – чотирилапих пухнастиків, які ростуть без домівки і люблячих господарів.

Кам’янець-Подільський – міс­то, що славиться не лише туристичними і архітектурними на­дбаннями, а й котячими прихильниками, які мало не щодня рятують мурчиків від голоду і холоду. Навіть міський голова Михайло Сімашкевич, завдяки телеканалу «1+1», прославився своїм домашнім міні-звіринцем, де мешкають понад два десятки котиків, що раніше були безхатьками. Крім нього, в місті доволі відомою залишається й громадська організація «Душа бродяги». Головний її натхненник та просто добра дівчина Анжела Поджинська щогодини публікує нові дописи у «Фейсбуці»: «Допоможемо кошенятку», «Давайте врятуємо собаку», «Спасибі за допомогу в пошуках домашнього улюбленця»… Сторінка організації рясніє від фотографій найрізноманітніших чотирилапих. Усі вони потрапили в мережу з різних причин: хтось загубився у нашийнику і шукає господаря, когось безжалісно викинули на вулицю, бо не встиг вивчити правила дому, а хтось, ледь дихаючи, потерпає від страшного болю, бо то маши­на переїхала, а то діти познущалися.

– Наше завдання – допомога безпритульним тваринам, – розповідає голова громадської організації «Душа бродяги» Анжела Поджинська. – Коли ми говоримо про допомогу, маємо на увазі не тільки порятунок і лікування, але й посильний захист тварин від людського поводження, подальше прилаштування чотирилапих безхатьків. Нерідко допомоги організації потре­бують і домашні тварини, які через неналежний догляд опиняються на вулиці.

Зі свого боку ми намагаємося робити все можливе, але до проблеми потрібен комплексний підхід. Поки люди не усвідомлять відповідальності за домашніх улюбленців, не навчаться культурі спілкування і поводження з ними – проблему безпритульних тварин не вирішити. Адже левову частку безхатніх чотирилапих становлять саме «бувшедомашні» улюбленці та їхнє потомство. Саме тому ми завжди намагаємося донести до людей максимальну кількість інформації щодо того, як поводитись із тваринами. Але поки в країні не буде адекватно вирішено це питання на законодавчому рівні й закон (нарешті!) почне діяти – вирішити проблему безпритульних тварин буде дуже і дуже важко.

ШАНС НА ЩАСЛИВЕ ЖИТТЯ

Відома приказка «Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих» втрачає актуальність і достовірність у світі чотирилапих. Адже як маленьке,

беззахисне, голодне і замерзле кошеня може себе захистити, коли його викинули на вулицю, де вештаються зграї таких же безпритульних і голодних псів, літають сотні автомобілів і ходять тисячі байдужих людей? Звичайно, серед тисячі знайдуться й такі, що не пошкодують свого часу та інколи грошей, аби допомогти звірятку.

Не долучитися до волонтерської діяльності не змогла і автор цих рядків, бо безмежно любить чотирилапих муркотливих кошеняток.

У моєму дворі, що на вулиці Годованця, до вже існуючої зграї вусатих підкинули ще трьох місячних кошенят. Осуд тих, хто це зробив, не врятує життя малюків, тому шукати винного – безрезультатно. Всі кошенята виявилися дівчатами. Одну відда­-ли на ринок, і того ж дня її забрали в сім’ю. Другу особисто забрала додому на перетримку в пошуках гос­подарів.

Якими гарними словами я тільки не описувала кішечку в соцмережах (не бита, не фарбована, гаражне зберігання, до «бензину» не вибаглива, наймуркотливіша і найніжніша тощо) та на мої маркетингові фішки не реагував ніхто.

Хоч квартира в мене дуже маленька, але до нового мешканця так звиклося, що віддавати не було сил. Та й охочих забрати пухнасту радість до себе не ви­явилося. Тепер одне маленьке життя врятоване, привчене до туалету, продезінфіковане від бліх та інших шкідників і навіть має паспорт. А от третій сестрі, вусатій красуні, яку в дворі назвали Лізою, пощастило найменше. Її хоч і покупали, вивели блохи, щодня годують, але додому ніхто не забирає.

Цей випадок із хепі-ендом – ли­ше малесенька піщинка у величезній пустелі байдужості та нерозуміння. Щодня на вулиці під дощем і без крихти їжі чекають на добрі руки сотні вусолапо­хвостих мурчиків, тому не варто вагатися – час рятувати життя. На сторінці ГО «Душа бродяги» стрічка заповнена повідом­леннями і фотографіями без­домних котиків, які мріють про домашній затишок та турбот­-ливі руки. Ось деякі з них:

1: На місцевому полігоні декілька днів тому солдати відбили в собак двох котиків. Нині мурчики чисто викупані, дуже ручні та дружелюбні живуть у солдатському наметі. За обома йде невеличке придане. 096-910-36-76.

2: Допоможіть малечі! Вони мокрі та голодні перебувають навпроти гуртовні «Октава».

3: Кошенята-малята в дводенному віці опинились на смітнику разом з мамою. Зараз на перетримці і вже шукають нові сім’ї. Є два хлопчики і дівчинка, всі привчені до туалету. 098-439-34-36.

4: Чистенька та вихована пухнаста киця шукає дім. Знає туалет і невибаглива в їжі. Това­ришує з іншими улюбленцями і має розвинутий мисливський інстинкт. 096-910-36-76.

5: Принцеса Аврора вже виросла і набралася сил, щоб піти у нову родину. Подаруйте малечі шанс! Вона грайлива, їсть майже все, не псує меблів, добре ладнає з іншими улюбленцями та дітьми. Від бліх і глистів об­роблена.

6: У районі ботанічного саду знайшли ось такого котика з різнокольоровими очима. Твари­на була дуже голодна, в кліщах і сильно плакала. Можливо, хтось його шукає! Наразі котик ви­купаний і на перетримці. 096-121-60-30.

Повідомлення про десятки інших муркотунчиків можна зна­йти у «Фейсбуці» на сторінці «Душа бродяги».

А ДЕ Ж ШУКАТИ ПРИТУЛКУ?

Хоч про притулок у місті говорять не перший рік, та особливих зрушень у цьому питанні не ви­дно. Скарги щодо безпритульних тварин сипляться, як сніг у січ­ні,

а відповідей, хоч як би це дво­значно не звучало, – як кіт наплакав. Розплутувати цей клубок проблем взялися в міській раді.

– Відверто кажучи, майже в усіх обласних містах є притулок. Будівництво такого в нас влетить у немалу копійочку – майже 10 мільйонів гривень, – каже заступник міського голови Сергій БАБІЙ. – Є й інший варіант – приміщення біля старої ДАІ. Там є промислова зона, якою володіє місцевий підприємець і хоче віддати її в оренду місту. Для притулку тут усе підходить: нежитлова зона, вже збудовані вольєри, лише потрібен не надто дорогий косметичний ремонт. Сюди помістяться 50 тварин. Нині ми створюємо проектно-кошторисну документацію, щоб дізнатися, в скільки обійдеться облаштування майже готового притулку. Проте він не є панацеєю від безпритульних тварин, і таке важливо розуміти. Це просто ще один гуманний механізм, завдяки якому ми можемо повпливати на ситуацію в місті. Сподіваємося, що восени притулок уже почне активну роботу.

Стерилізація, перетримка і вакцинування – все це входить до неповного переліку справ, яки­-ми кожен з нас може допомогти зменшити популяцію вусолапохвостих безхатьків, адже їх безперервний приріст не вмістить жоден притулок у світі. А от щодо кам’янецького притулку – він більше схожий на фантом – нібито постійно про нього говорять, але ніхто його не бачив. Та варто пам’ятати, що незалежно від того, коли і як він діятиме, для тварин, окрім даху над головою, потрібні ще людська турбота та розуміння. Адже чотирилапі, як і кожен із нас, хочуть любові, ласки і тепла.

Ольга БАНАХ, Вікторія БОЯРШИНОВА.