Вівторок, 13 Квітня 2021 р.
31 Серпня 2018

ШКОЛА І ГРОШІ: ЗА ЩО ПЛАТИТИ?

Цього року першокласники почнуть навчатися за новим держстандартом освіти. На запровадження нового освітнього підходу держава виділила близько півтора мільярда гривень. У Міносвіти обіцяють, що зміняться як принципи викладання, так і оцінювання учнів. Однак багатьох батьків цікавить, чи зменшаться у новій школі їхні фінансові затрати?

ШКІЛЬНЕ ФІНАНСУВАННЯ – У ПУБЛІЧНИЙ ПРОСТІР

ШКОЛА І ГРОШІ: ЗА ЩО ПЛАТИТИ?Ухвалюючи Держбюджет на 2018 рік, депутати й урядовці особливо наголошували на тому, що цього року школи отримають найбільше фінансування.

І справді, 2018 року освітяни отримали на 53 млрд.грн. більше, ніж торік. Зокрема, 504 млн.грн. було виділено на навчання дітей з особливими потребами. Окремо були передбачені кошти для по­чаткових класів: 998,7 млн.грн. –

на навчальні засоби та мобільні меблі, понад 163 млн.грн. – на придбання техніки, 48 млн.грн. – на закупівлю навчально-ме­тодичної літератури. Ще понад 272 млн.грн. – на підручники для першокласників.

Утім батьки школярів досі скаржаться, що мусять щомісяця здавати гроші на послуги прибиральниць, охоронців, закупівлю елементарних мийних засобів, ганчірок і навіть туалетного паперу. Чи справді освітні заклади не мають на це власних грошей? Відповідь на це запитання повинна дати сама школа.

Новий закон про освіту зобов’язує школи вести прозору звітність своєї діяльності та, зокрема, оприлюднювати дані про фінансування і витрати. Усі матеріальні потреби закладу повинні бути зафіксовані у бюджетному запиті до районного управління освіти. Адже витрати на оплату комунальних послуг, утримання школи, зарплату технічним працівникам забезпечують місцеві бюджети. Причому частину цих витрат покриває освітня субвенція від держави. Якщо ж у відповідь на свій запит школа не отримала підтримки від місцевої влади, тоді вона може звернутися по матеріальну допомогу до батьків.

КУПУЄМО ЛИШЕ НЕОБХІДНЕ

Закон гарантує всім безоплат­не здобуття повної середньої освіти. При цьому в ньому чітко вказано, що держава також забезпечує підручниками (зокрема електронними) і посібниками учнів та вчителів. Педагог не може змусити батьків купувати підручники за власний кошт. Це рішення має бути обгрунтоване дидактичною доцільністю, а також повинно отримати згоду всіх батьків. Це ж стосується і профільних класів, які навчаються за окремою програмою.

– Я хотіла б попередити батьків, що ви зовсім не зобов’язані, наприклад, купувати якісь додаткові друковані зошити, якщо вам кажуть за це платити. Можна і в звичайному зошиті писати. Головне, щоб був підручник або роздатковий мате­ріал від учителя, – пояснила міністр освіти Лілія Гриневич.

Фахівці попереджають, що не слід одразу бігти до магазину, якщо вчитель пропонує купити якийсь додатковий посібник. Спочатку потрібно критично оцінити ситуацію. Може трапитися, що цей підручник не необхідність, а лише спосіб заробити гроші на довірливих батьках.

ШКІЛЬНА ФОРМА ОБОВ’ЯЗКОВА?

Дискусії довкола шкільної форми точаться щоразу напередодні навчального року. Прихильники переконують, що це згуртовує дітей, нівелює різницю в достатку батьків і налаштовує на робочий лад. Противники стверджують, що форма не вирішує питань нерівності, викликає спротив у дітей, сковує їхні рухи і не дає виражати власну індивідуальність.

Не існує закону, який би зобов’язував учнів носити шкільну форму. Це питання регламентує статут і внутрішній розпорядок закладу. Водночас міністр освіти запевняє, що директор не може змусити батьків купувати одяг конкретної фірми, а лише рекомендувати колір чи стиль шкільного вбрання. При цьому батьки можуть і повинні долучатися до цього обговорення.

Більше того, громадська іні­ціатива «Батьки SOS» створила зразок відмови від шкільної форми із посиланням на Конституцію, Конвенцію про права дитини та рішення Конституційного суду України. Тому купувати чи не купувати шкільну форму – це рішення батьків. І ніхто не має права карати школяра через відсутність форми.

– Важливо пам’ятати, що відрахувати зі школи, знизити оцінки, публічно принизити дитину тощо – такого не має існувати у школі, – наголосила співголова ГО «Батьки SOS» Олена Парфьонова.

ЛИШЕ ДОБРОВІЛЬНА БЛАГОДІЙНІСТЬ

Благодійні внески у закладах освіти повинні бути добровільними і прозорими. Не існує поняття рекомендованого добровільного внеску, й ніхто у школі не може вимагати гроші за навчання, якщо це не передбачено договором. Згідно зі ст.30 Закону про освіту, школи повинні оприлюднювати на своїх веб-­сайтах (або на сайтах своїх засновників) інформацію про вартість і порядок навчання, а також надання додаткових освітніх та інших послуг.

Власне, кожна школа в Україні повинна мати спеціальний рахунок в управлінні освіти для обліку благодійності. Також для добровільних внесків батьки

можуть створити власний бла­годійний фонд чи громадське об’єднання з відповідним банківським рахунком. Усі внески повинні бути безготівковими. За законом, збирати гроші готівкою у школі заборонено.

Наразі досвід батьків інший – щомісяця вони здають гроші у фонд класу, окремо оплачують охорону, за власний кошт здійснюють ремонт класу чи купують нові меблі. І не завжди батьківський комітет звітує про те, на що витрачені кошти.

Якщо у батьків є сумніви у чесності керівників школи або ж їх примушують здавати гроші, Міносвіти закликає подавати скарги до районного управління чи департаменту освіти або ж телефонувати на «Гарячу лінію» Міносвіти (044-481-47-69). Ли­-ше спільними діями можна по­долати практику поборів у школах.

Центр громадського моніторингу та контролю.