ВІДТВОРЕНА ІСТОРІЯ ОСТАННЬОЇ СТОЛИЦІ

Містом крокує загін білогвардійців, гордовито роз’їжджають могутні й величаві «остіни». Склалося враження, що оголосили військовий стан, але, на щастя, це лише дводенний фестиваль «Остання столиця».

Захід, немов машина часу, переніс у той переломний період 1919 року, який назавжди викарбувався на сторінках історії міс­та як час, коли «Квітка на камені» була столицею УНР. Не дивно, що левова частка кам’янчан доб­ре засвоїла цей історичний урок, адже фестиваль уже став традиційним для нашого міста і вкотре тішить поціновувачів історії. Не вперше в Кам’янці проводить екскурс у ті доленосні часи організатор фестивалю Олександр Заремба, голова Кам’янець-Подільського військово-історич­ного товариства.

24 серпня від самого ранку на майдані Польський ринок розмістилася виставка військової техніки та спорядження. Безліч зацікавлених поглядів і ще більше захоп­ливих вражень заполонили експозицію. Найбільше привертали увагу військові автомобілі. Вишикувалися в ряд відшліфовані під люкс із новісінькими ши­нами: броневик бойової маси 5,3 тонни «Остін Черник» (2-1 серії), розроблений під час Першої світової війни на замовлення Російської імперії, озброєний двома кулеметами «Максим»; італійський вантажний «Fiat 15 Ter» конструктора Карла Каваллі вантажопідйомністю 1,5 тонни; та «Остін Петлюра» (3-1 серії), що, до речі, в експлуатації мав чимало недоліків, зокрема поломки трансмісії та слабкий панцир, озброєний двома кулеметами «Гочкіс». Також неможливо було обминути увагою різноманітну зброю: гвинтівки, гранати й захисне військове спорядження.

Програма «Останньої столи­-ці» диктувала прямувати до Старого замку, де вже розкинувся справжній військовий табір. А щоб усе було максимально наближено до минулого, навіть під час відпочинку учасники фестивалю використовували автентичний посуд та інші предмети побуту. Хтось ліниво вилежується під спекотним сонцем у наметі, хтось щось обговорює, розсиджуючись на солом’яних тюках, а хтось уже чекає, коли ж покаже свою звитягу в реконструкції бою. У військовій формі, чоботах, із гвинтівкою за плечима, вистроївшись шеренгою і піднявши вгору прапори, учасники фестивалю демонстративно крокували містом до парку навпроти РЦКМ «Розмай», де власне і відбувалася реконст­рукція історичного бою.

Аби поспостерігати за дійством, зійшлося чимало люду. Присутні були очевидцями бою, який став свого роду концентрацією того, що можна було побачити на полі битви 1919 року. Гості фестивалю сповна відчу­ли той войовничий запал армії УНР та денікінців.

Лісова дорога. Колючий дріт. Туди-сюди ходить вартовий. Не поспішаючи і ховаючись від спекотних променів сонця під парасольками, гуляють вишукані дами. Вони ще не знають, що до них наближається армія УНР. Засвистіли гармати, кулемети, розпочалася шалена стрілянина. Мирну тишу заступив жахливий звук війни, а чисте повітря запахло порохом.

Півгодинний бій був лише умовною картинкою, яка змалювала ті доленосні роки. Його відтворювачі на високому рівні зіграли свої ролі, та не для того, аби оцінили їхню акторську майстерність, а щоб відродити сторінки історії, коли Кам’янець став прихистком Директорії УНР.

– Підготовка до фестивалю почалася фактично з минулого року. Ми вели переговори з людьми, які зацікавлені у цьому, – розповідає директор Кам’янець-Подільського державного історичного музею-­заповідника Олександр Заремба. – Реконструкцією активно почали займатися за півтора місяця до початку фестивалю. Торік ми залучили менше військової техніки, та цьогоріч вдалося збільшити арсенал, що додало видовищності. Використовували три станкові й два ручні кулемети. Загалом участь у фестивалі взяли близько 130 учасників, усі вони є членами клубів військово-історичної реконструкції з різних міст України, зокрема: Києва, Львова, Вінниці, Одеси. Був навіть громадянин Канади із Торонто, долучилися й наші військові з Центру розмінування. 

Наступний день історичного екскурсу продовжився розвитком тактичної військової гри на вул.Карвасари. Море позитивних вражень, підкріплених фотографіями, які так рясно замайоріли на сторінках «Фейсбуку», підкреслили успіх фестивалю. Стомлені та змучені бійці, отримавши цінні подарунки, вирушили додому, аби наступного місяця знову повернутися в стіни замку із закордонними побратимами, але вже на відтворення бою XVII століття в рамках фестивалю «Schola militaria».

Вікторія БОЯРШИНОВА.

Фото Петра Ігнатьєва.