ГРАНДІОЗНІ ПЛАНИ СКЛАДАЮТЬ – ТРАДИЦІЇ ЗБЕРІГАЮТЬ

Поки осінь тішить нас погожими днями, маємо можливість поїхати на екскурсію – на маршруті два сусідні приміські села Тарасівка і Велика Слобідка. Велику Слобідку по праву можна назвати туристичною меккою Кам’янеччини, адже щоліта тут курсують чимало туристів, які бажають покупатися в Дністрі. Тарасівка – більш трудівнича, тут багато полів, городів, помилуватися можна і місцевими краєвидами на річку Мукша. Але ці села славляться не лише річковим відпочинком, мальовничими пейзажами, а й людьми – працьовитими, творчими, амбітними, які прагнуть розвитку й водночас не забувають про традиції: як свято села відзначати – то всією родиною, колядувати – то найголосніше, а працювати – то наполегливо.

Ці два села входять до Слобідсько-Кульчієвецької ОТГ, яку було створено торік улітку. Але фактично, у плані фінансів і повноважень села, у складі громади вони перебувають із 1 січня цього року. Освіта взагалі перейшла в липні, тому про особливі здобутки завдяки об’єднанню говорити не доводиться, але перші кроки таки зроблено.

– Хоча громада поки формується, все ж не можна забувати про потреби людей. Тому першочергово зробили проект капітального ремонту водопроводу у Великій Слобідці та провели ремонт тамтешнього клу­-бу, – розповідає голова Слобідсько-Кульчієвецької ОТГ Руслан НЕСТЕРОВ. – У перспективі – перекрити дах садочка в Тарасівці.

На освіту маємо грандіозні плани. Робимо ставку на якісні опорні школи в Баговиці та Мукші Китайгородській. Там будуть сучасні комфортні тематичні класи, викладатимуть найкращі вчителі громади. Необхідно навчальний процес вивести на гідний рівень, адже діти в громаді є, тому зобов’язані організувати для них конкурентоспроможне освітнє середовище. У Великій Слобідці залишиться базова школа. Швидше за все діток молодших класів із часом переведемо в інше приміщення – туди, де нині розміщений дитячий садок. Учнів середньої школи довозитимемо до Баговиці. Доки всі в громаді – від керівництва і до вчителів та батьків – не усвідомлять, що діти повинні здобувати якісні знання, доти не буде прориву в жодній зі сфер життя. Але гарантую, що такого навчання, як було досі, – на півдня і без жодних досягнень, – уже не буде.

ВЕЛИКА СЛОБІДКА ГОТОВА ДО ЗМІН

Красива, сучасна, туристич­-на Велика Слобідка доводить, що тут люди готові до розвитку і самовдосконалення. Це прогля­дається в усьому: якісній дошкільній освіті, спеціалістах-медиках, соціальному праців­нику, який завжди на своєму місці, та, звісно, налагодженому туризмі. Але якою б гарною і мальовничою не була природа, все ж багатство села – його мешканці.Якщо театр починається з вішака, то село – із дитячого садочка. Адже тут виховують молоде покоління, за яким май­бутнє.

На порозі «Подолянин» зустрічає завідувач закладу дошкільної освіти «Сонечко» Катерина ЛАБАНСЬКА. Доки малюки обідають, вона проводить екскурсію затишними сучасними кімнатами, в яких вихованці граються. В очі впадає якісний ремонт приміщень.

– Останній ремонт робили влітку за кошти громади. ОТГ завжди нам допоможе, чого лише не попросимо, – розповідає Катерина Олександрівна. – Навчаються у нас 17 діток. Радію, що працює дружний і злагоджений колектив, де кожен знає, навіщо сюди прийшов. Не просто пересидіти і наприкінці місяця отримати зарплату, а виховати діток чуйними, добрими людьми, патріотами країни. Часто готуємо з малюками різноманітні заходи: відкриті уроки, тематичні заняття. Плануємо запроваджувати і майстер-­класи з батьками, коли рідні приходитимуть до дітей у групу і показуватимуть власні вміння. Гадаю, така практика не лише ще більше зблизить батьків і діточок, але й проявить таланти громади.

Із нашими підопічними працює вихователь, педагог від Бога Людмила Гаджула, в якої солідний до­свід роботи – 14 років. Тому вміє не лише заспокоїти, але й прищепити любов до навчання найбільшим непосидам. Помічник вихователя Тетяна Андрейцева на посту вже 11 років. Якби в нашій країні всі були такі ж порядні, як ця жінка, то ми жили б в ідеальному суспільстві. Пишаємося і нашим кухарем Тетяною Гаджулою. Вона так готує, що малюки з’їдають усе до останньої крихти.

Директор очолює дитячий садочок понад рік, а раніше працювала соціальним працівником. Тому, як ніхто, вміє знайти підхід до діток та їхніх батьків. Навіть якщо у сім’ях є проблеми, вона, зважаючи на досвід роботи, допоможе розв’язати ситуацію. Із юнацьким запалом ця молода жінка взялася за заклад, напевно, тому тут так яскраво, весело і затишно.

Із садочка дітлахи зазвичай переходять на навчання до місцевої школи. Нині це Велико-­Слобідська гімназія. У дев’яти класах навчаються 52 місцевих діток. Класи розміщені у пристосованому панському маєтку, який не подобається нинішньому керівництву громади, котре взяло курс на оновлення освіти.

Молоду кров влили і в медицину Великої Слобідки. Віднедавна завідувачем місцевої амбулаторії загальної практики сімейної медицини призначено молодого лікаря Тетяну Стрельбіцьку. Своїм домом амбулаторію по праву може називати ще одна місцева лікарка Ольга Одаренко, яка стоїть на сторожі здоров’я великослобідчан уже понад 25 років. Жінка під час розмови згадує, як практично цілодобово працювала, коли замість амбулаторії була лікарня. Адже із хворими доводилося бути і вдень, і вночі.

– Нині також трапляється, що вночі виходимо на виклики, але, на щастя, нечасто, – каже Ольга Олек­сіївна.

Із таким загартуванням роботою їй не страшна сучасна реформа медицини. А молода завідувач амбулаторії змінам лише радіє:

– Усі ми розуміємо, що зміни життєво необхідні. Нашу українську медицину реформують, – каже Тетяна Петрівна, – тому я щиро вірю, що вона стане сучаснішою і дієвішою. Вірять у неї і люди, які під­писують із нами декларації. Тому залишається робити все можли­ве, аби виправдати сподівання пацієнтів.

Під час екскурсії Великою Сло­бідкою та Тарасівкою приємно було познайомитися із со­ціальним працівником, яка працює з сім’ями і дітьми з Баговиці, Тарасівки, Малої Слобідки, Великої Слобідки, Шутнівців, Устя, Цвіклівців Других, – Аль­біною Талащук. Доброти і розуміння цієї жінки вистачає на 25 багатодітних сімей округу і три сім’ї у складних життєвих обставинах.

– Тридцять років я пропрацювала бібліотекарем. А в березні довелося кардинально змінити вид діяльності, – розповідає Альбіна Миколаївна. – Коли йшла на посаду соцпрацівника, мені всі казали: «Дурна, куди ти йдеш? Там же стільки дітей, стільки неблагополучних сімей». А я погодилася, і знаєте, не шкодую. Навпаки, скільки у мене сил додається, коли бачу, що змогла комусь допомогти. Раніше боялася заходити до однієї сім’ї. Там було настільки все брудно, діти занедбані. Але, попри все, йшла, розмовляла з батьками, толкувала їм. Ті, напевно, злякалися, чому так зачастила… За півроку роботи вони настільки змінилися, що сама здивована: в хаті прибрано, на вікнах нові штори, на ліжках нові покри­вала, дітям обладнали окрему кімнату.

Я хвилююся за них усіх, постійно обдумую конфлікти, складаю плани, як примирити чоловіка і дружину, батьків і дітей. Серце болить за жінку з Тарасівки, яку чоловік вигнав із хати з чотирма дітками. Нині вони живуть у сусідів, але це ж не вихід. А наскільки ця жінка талановита – з її вишитих картин хоч виставку організовуй. Дітки її завжди охайні та ввічливі.

Із такою любов’ю Альбіна Миколаївна розповідає про всі сім’ї, з якими працює. У жодному разі не засуджує, а лише думає, як і чим допомогти.

ТАРАСІВКА ЗВИЧАЇ ПАМ’ЯТАЄ

Із Великої Слобідки наша екскурсія переходить до Тарасівки – багатої на гарні краєвиди, народні традиції та працьовитих людей. Славиться село ще й м’ясними виробами, адже саме тут виготовляють відомі «Тарасівські ковбаси».

– Підприємство неабияк допомагає Тарасівці, – розповідає староста сіл Тарасівка, Устя, Велика Слобідка, Баговиця і Шутнівці Юрій СИДОРУК. – Його директор Ярина АРКУША ніколи не відмовить щодо питань, які стосуються благоустрою села, дитячого садочка, подарунків багатодітним і малозабезпеченим сім’ям тощо. Сприяє, як може, і працівникам ковбасні. Одній місцевій мешканці взагалі придбала будинок, багатьом орендує житло. Люди про неї завжди з повагою і теплотою відгукуються.

Відчуваємо ми солідну підтримку від Слобідсько-Кульчієвецької ОТГ, до якої віднедавна входимо. Розуміємо, що із часом матимемо більше здобутків і позитивних змін.

Із непідробною щирістю розповідають тарасівчани і про родину місцевого священика Сергія ОЛЕКСЮКА. Разом із матушкою Тетяною вони виховують 7 діток. Попри заклопотаність, подружжя завжди знаходить час, аби долучитися до організації дозвілля селян. Із ними людям веселіше і колядки співати, і пікніки організовувати.

– Цьогоріч наші вихованці осінь зустрічали пікніком, – розповідає директор місцевого закладу дошкільної освіти «Золотий ключик» Неля МАР’ЯНІН, – наробили бутербродів, повигадували всяких ігор і так гарно всі разом відпочили. Як дорослі, так і малі казали, що такі веселі заходи треба проводити частіше. Допомагала нам із пікні­-ком сім’я Словінських, їхні дітки відвідують наш садочок. Ця родина взагалі дуже талановита – тут ціла династія співаків.

Те, що в дитсадку завжди гамірно, ми зрозуміли ще з порога, адже веселенька музика доносилася з ігрової. Як виявилося, дітки робили зарядку.

– Відвідують наш садочок 19 вихованців, працює з ними вихователь Вікторія Макогонюк, – розповідає Неля Олександрівна. – Приємно, що в нашому селі чимало відповідальних багатодітних родин, тому й маємо з ким працювати. Всі батьки у нас активні, підтримують у всьому. Неабияк допомагають і сільська рада, спонсори, зокрема й «Тарасівські ковбаси».

Захоплення в діток різні. Ми розпочали роботу у пізнавально-дослідницькому форматі. Дітям пошили костюмчики і разом з ними організовуємо різноманітні досліди: вони фільтрують водичку, експериментують із крупами, піском.

Цікаво, що одне приміщення із дитячим садочком ділить місцева бібліотека. Господарює тут майже 30 років Людмила ЧОРНА. В еру Інтернету книгам важко з ним конкурувати. Але якщо бібліотекар на своєму місці, то все можливо.

– Раніше багато діток виходили на вулицю. А нині практично нікого не видно, всі сидять по домівках у гаджетах. Тому, аби зацікавити дітей до читання, ми проводимо різні заходи. Ким я вже не була: і Дідом Морозом, і Бабою Ягою, і навіть Шапокляк, – розповідає Людмила Олександрівна. – Багато чого залежить і від батьків. Часто розповідаю юним читачам про якусь книгу, а вони мені кажуть, що вже читали її вдома. Від таких слів душа радіє.

Приємно, що по літературу приходять і дорослі читачі. Он наша Тамара Пшеничнюк із рябою сумкою завжди йде до бібліотеки. Навіть не знаю, що їй уже порадити читати.

Як часто буває, в селах культурою опікуються завклубом, бібліотекар і школа. Оскільки школи в Тарасівці немає, то культурну ношу вправно допомагає нести дитячий садочок. Тому завклубу Віктору Варяниці з такою допомогою вже легше. Заходів село організовує дуже багато: колядують усі разом, парадом у День Перемоги йдуть, не забувають про свято села, урожаю тощо. Тут так звикли, адже добре розуміють, що, лише пам’ятаючи власні коріння, традиції, матимуть підгрунтя для розвитку, знатимуть, на чому виховувати дітей і як прищеплювати їм любов до рідного краю.