П'ятница, 29 Березня 2024 р.
21 Вересня 2018

ЗАБУТИ ВСЕ: ПІДСТУПНИЙ АЛЬЦГЕЙМЕР

Заблукати у власній оселі, не впізнати рідних дітей і забути про увімкнену газову конфорку, – саме так живуть люди, у яких діагностували хворобу Альцгеймера. За статистикою, сьогодні у світі від неї страждають уже мільярд людей, старших як 60 років. І вчені пророкують, що з роками ця цифра буде лише збільшуватися. За їхніми прогнозами, кожен другий, імовірно, матиме цю хворобу.

Людмила СмольницькаЩо ж це за недуга, яка «краде» розум і відбирає пам’ять, ми дізнавалися в лікаря-невропатолога міської поліклініки №1 Людмили СМОЛЬНИЦЬКОЇ.

– Хвороба Альцгеймера – це прогресуюче зниження пізнавальних функцій, внаслідок чого виникають і розлади поведінки, – пояснює Людмила Григорівна. – Першою страж­дає короткочасна пам’ять на теперішні по­-

дії, а згодом – і довготривала. Такі розлади спочатку не помітні ні пацієнту, ні людям, які його оточують. Утім насторожитися варто тоді, коли людина забуває імена близьких, на­зви предметів, не впізнає знайомих. Згодом хворому все важче підібрати слова, щоб висловити думку, втрачається здатність зрозуміти прочитане, тобто механічно вони читають текст, а ось про що він, пояснити логічно не можуть. У декого хвороба може супроводжуватися й порушенням орієнтації. У моїй практиці траплялися пацієнти, в яких першими тривожними ознаками було те, що вони губилися в знайомій обстановці, наприклад, їздили на дачу чи ходили в магазин і не могли знайти дорогу додому.

Також виникають труднощі з виконанням простих побутових завдань. Одна пацієнтка забула, які продукти і в якій послідовності класти до каструлі, інші не змогли увімкнути побутових приладів, якими раніше постійно користувалися, ще хтось не зміг зав’язати шнурки чи навіть одягнутися. Тобто, у таких хворих втрачаються звичні навички, яких вони набували впродовж життя. Інстинкти залишаються, бо вони закладені від народження. До речі, деякі професійні навички можуть довго зберігатися, тому людина, вже маючи перші ознаки хвороби, може нормально виконувати роботу.

Нерідко спостерігаються емоційні розлади: зміни настрою, тривожність, дратівливість. Тут важко провести грань між хворобою та звичними коливаннями в емоційній сфері, але з часом емоційні розлади можуть пере­йти у психічні, й тоді вже виникають галюцинації та маячіння. Хворий може скаржитися на те, що хтось проникає в його помешкання, в нього зникають речі, гроші, документи.

На кінцевих стадіях хвороби виникають проблеми з руховими функціями: спочатку пацієнтам важко ходити, а потім вони взагалі втрачають здатність пересуватися і стають залежними від сторонніх.

– Людмило Григорівно, хто в зоні ризику, і чи справді хвороба вражає лише літніх людей?

– Відомо, що на хворобу впливає спадковість, але сьогодні чітко не визначено конкретного фактору, який запускає зміни в певних генах. Недуга пов’язана з віком. У зоні ризику також жінки із маленьким розміром голови. Статистично доведено, що хвороба прогресує від 8 до 15 років. Захворювання може починатися навіть у середньому віці – 45-50 років, що вкрай погано, бо в такому разі воно швидко прогресує. Частіше його діаг­ностують у людей 60-70 років.

На сьогодні важко сказати, скільки хворих зареєстровано в нашому місті. Бо такі па­цієнти можуть звертатися і до невропатолога, і бути на обліку в психіатра. Є ще чимало кам’янчан, котрі мають проблему, але не йдуть до лікаря. Це найгірше, бо важливо на ранніх стадіях діагностувати захворювання. Коли до мене приходять пацієнти, котрі скаржаться на погіршення пам’яті, я проводжу тест на визначення психічного статусу. Безпомилково встановити діагноз можна за допомогою магнітно-резонансної томографії, адже при цій хворобі є чіткі ознаки змін у мозку. Насамперед атрофується скронева частка, яка відповідає за пам’ять.

Мозок у нормі гарно заповнює порожни­-ну черепа. А коли відбувається атрофія, він всихається і нагадує сухий і зморщений горіх. Саме процес «зморщення» починається при Альцгеймері зі скроневих часток. Коли на МРТ видно атрофію лобних та інших час­тин мозку, це означає, що хвороба вже запущена.

– Як виникає Альцгеймер?

– Молекулярні причини цієї хвороби досі викликають дискусії, але більшість нейрофізіологів стверджують, що хвороба починається тоді, коли амілоїд бета (шкідливий білок) починає накопичуватися в речовині головного мозку, що призводить до руйнування і загибелі нейронів. Клітини мозку залишаються, але аномальні білки, які там накопичилися, змінюють їхню функцію, і мозок уже не може виконувати ту роботу, з якою справлявся досі. Тому важливо, щоб ці білки не утворювалися.

Ліки, які застосовуються при цій хворобі, дозволяють захистити мембрану нервових клітин від проникнення шкідливих речовин, які в свою чергу призводять до утворення амілоїдних бляшок. Важливо, щоб лікування не було одноразовим або короткотривалим. Ще не знайдено ліків, які допомагають повністю позбутися від хвороби. Але медикаменти, які вже існують, бодай сповільнюють її прогресування. Одні ліки захищають клітину від проникнення шкідливих білків, а інші сприяють кращій взаємодії між клітинами. На жаль, не всі пацієнти розуміють важливість безперервного лікування. Але якщо Альцгеймера не лікувати, хворий не лише перестає ходити, розмовляти, а й зазнає інших ускладнень – пролежні, застійні бронхопневмонії.

– Сьогодні часто можна почути, що всі болячки не лише від нервів, а й неправильного харчування. Чи може харчування спровокувати Альцгеймера?

– Поки що вплив харчування на цю недугу не вивчений, але воно має бути здоровим (натуральні продукти) і збалансованим. На мою думку, шкоди може завдати поширена харчова добавка глутамат натрію, яка підсилює смак і зустрічається в багатьох продуктах харчування. Є припущення, що речовина глутамат у біохімічних процесах мозку пошкоджує нейрони. Але наразі не має досліджень, які б його довели.

– Побутує думка, що саме в Європі та США найбільше людей, які страждають від хвороби Альцгеймера?

– Пояснення просте, бо саме там багато лю­дей доживають до поважного віку – 80-90 ро­ків. В Україні ситуація гірша через шкідливі звички, серцево-судинні захворювання, екологію, харчування тощо. Моя одногрупниця переїхала до Ізраїлю. Її батько там переніс інфаркт, і йому встановили стент, коли в нашій країні таке втручання ще було рідкісним. Він дожив до глибокої старості, але в нього діаг­ностували деменцію, тобто зниження пізнавальних функцій мозку. От і виходить, що серцю життя продовжили, а мізки підвели.

– Що робити, аби пам’ять не згубити?

– Не давати мозку лінуватися, а постій­но його тренувати: вчити іноземні мови, вірші, пісні, читати пресу, художню літературу.

Я часто раджу пацієнтам та їхнім рідним розв’язувати головоломки, кросворди, задачі. Це дуже важливо.

До речі, у людей, які все життя «працювали мізками», менший ризик захворіти. Доведено, що високий рівень освіти є фактором, який сповільнює прогресування хвороби.

Люди, які все життя навчаються, мають вищий рівень грамотності, які регулярно беруть участь у діяльності, що стимулює мозок, мають більший нейрональний резерв, тобто, у них є більше клітин, які задіяні у взаємозв’язках. Не секрет, що від розумової бездіяль­ності настає атрофія.