ШЕВЧЕНКО ПО-ВІРМЕНСЬКИ
У столиці Вірменії Єревані з’явився перший у країні пам’ятник такого масштабу великому українцеві Тарасу Шевченку. 13 жовтня відбулася урочиста церемонія відкриття та освячення монумента, на яку вдалося завітати й голові Кам’янець-Подільського вірменського товариства «Арарат» Артуру ГАСПАРЯНУ.
Символічно, що за день до цього чоловіка нагородили почесною відзнакою як лауреата конкурсу «Українська мова – мова єднання».
– Що таке пам’ятник? Це не просто споруда, і не просто твір, – розповідає Артур Суренович. – Навіть вибір каменю, з якого скульптор створив пам’ятник Шевченку, підтверджує основний його задум – показати силу і міць українського народу. Ще раз продемонструвати, що ми – нації, близькі за потребами і проблемами. Та й вибір постаті зрозумілий усім – хто, як не Тарас Григорович, міг стати уособленням української незламності та непохитності?
Чоловік провів у рідній країні 15 днів, тому, крім монумента, встиг побачити багато цікавого та неочікуваного. Зокрема, політичні заходи, музеї, храми, архітектурні пам’ятки й навіть гастротур містами Вірменії.
– Така рідна і знайома, як 5 пальців, країна відкрилася для мене по-новому, – продовжує Артур Гаспарян. – Деякі тамтешні депутати у своїх промовах зачепили до болю знайомі питання. З багатьма їхніми твердженнями погоджуюся і я: «Будь-який політик мусить засинати і прокидатися з думкою про свій народ. Якщо владні структури не хочуть відходити від так званого кумівства, то нехай чинять, як у Біблії сказано: «Всі, хто перед тобою, – твої брати і сестри». А ні, то нехай того ж дня порвуть мандат і йдуть із посади».
Особливо потішив і гастротур, адже в кожному місті своя страва-родзинка, і саме ними нас щедро частували. Запам’ятався коньячний завод, у якому зберігаються 100-літрові бочки з іменними підписами тих президентів, які сюди приїжджали.
В урочистостях із нагоди відкриття пам’ятника взяли участь українські дипломати, представники української громади Вірменії, актив вірменської діаспори України та багато інших.
Ольга БАНАХ.
