П'ятница, 29 Березня 2024 р.
28 Грудня 2018

НАЙБІЛЬШЕ БАЖАННЯ – МИР У КРАЇНІ

Добігає кінця 2018 рік, котрий і для нашої країни, і для рідного Кам’янця-Подільського видався насиченим та складним. Про те, яким цей рік увійде в історію міста, ми дізнавалися в передноворічному інтерв’ю з міським головою Михайлом СІМАШКЕВИЧЕМ.

Михайло СІМАШКЕВИЧ– Михайле Євстафійовичу, місто, як і вся країна, цього року пережило дві масштабні реформи – медичну та освітню. Як вважаєте, чи вдало в Кам’янці відбулася медреформа?

– Насправді медреформа – найбільш обговорювана серед усіх реформ, бо від успіху її реалізації залежить головне – життя і здоров’я людей. Реформа дала можливість пацієнту обрати того лікаря, якому довіряє, і в Кам’янці сьогодні 73 відсотки населення уклали договори із сімейними лікарями. Оплата їхньої праці безпосередньо залежить від кількості підписаних декларацій, і вже є лікарі, котрі мають зарплату 16-18 тисяч гривень. Зручним нововведенням став елект­ронний запис до лікаря.

Первинна, екстрена та паліативна допомога, а також ведення вагітності й пологи будуть безкоштов­ними. Щороку Уряд готуватиме, а Верховна Рада ухвалюватиме список, що в медицині буде безкоштовно, а що – ні. Крім того, Уряд ухвалив рішення про розширення програми «Доступні ліки». Попри ці позитивні моменти, є і багато недоліків. Зокрема, держава не виконує своїх повноважень, не надає достатніх коштів, і цього року медична субвенція не покриває навіть заробітної плати, місто мусить вишукува­ти кошти на харчування і медикаменти.

Якщо первинна ланка повніс­тю забезпечена комп’ютерною технікою, то є заклади, куди доводиться залучати спонсорів. Ось, наприк­лад, домовилися із польськими

колегами, і ті передали безкош­товно для Перинатального центру 10 комп’ютерів.

На сьогодні за всі комунальні послуги – вода, тепло, газ, світло – платить міський бюджет. Близько 70 мільйонів гривень, які ми могли б витратити на розвиток міста, пішли безпосередньо на утримання медицини і освіти.

– Чому є міста, яким вистачає державних грошей?

– Перед нами вже років 15 ставлять завдання – скоротити в медицині ліжко-місця. Так само і в осві­ті – область радить закрити 3-4 школи. Бо вони будувалися із розрахунку на 1500 учнів, а їхня наповнюваність – 560-600. Звичайно, нічого закривати ми не будемо й усіма силами намагаємося добитися збільшення освітньої субвенції.

– Чи насправді в нас запрацювала нова українська школа?

– Так. Ще 2017 року в нас була одна з чотирьох в області пілотних шкіл щодо впровадження НУШ. Ми за всіма параметрами пройшли, так би мовити, на 12 балів, і сьогодні всі школи міста мають позитивний до­свід.

Держава дала для НУШ гроші – на навчальні матеріали, парти тощо. Але фінансування освіти сьогодні – це не тільки зарплати, комунальні тощо, це ще й ремонти, які вкрай необхідні нашим закладам, що були побудовані в 60-70-ті роки, особ­ливо у мікрорайоні. Ніби вкладаємо в освіту достатньо грошей, але їх через це не видно.

Є в нас довгобуд – 10-та школа, на завершення якої потрібно близько 30 мільйонів, і без державної підтримки її не добудувати. Проте перше запитання, яке нам ставлять, – а чи буде у вас наповнюваність закладу? У цьому і проблема, хоча, наприклад, цього року в нас збільшилася кількість учнів на 450, наступного року також розраховуємо на приріст.

– Гучно відбулося відкрит­тя надсучасної та дорогої ТЕС. Але, за чутками, з новою котельнею не все гаразд – кажуть, що котли ламаються, пелет не вистачає, тому довелося за­пустити стару ТЕЦ…

– Одразу скажу щодо старої ТЕЦ – її закрито і воду з котлів спущено. Щодо нової ТЕС – справді, вона ще не працює в повному обсязі, адже не запущено електростанцію. До того ж пусконалагоджувальні роботи на новому об’єкті тривають не один місяць. Сьогодні поки працюють один котел газовий і один на твердому паливі.

На ТЕС приїхали представники французької фірми, аби подивитися котли, бо якісь недоліки були і в їхній роботі. Зрозуміло, якщо ТЕС третя в Європі й перша в Україні, то, відповідно, і фахівці – рідкість. Кошти за налагодження роботи ТЕС повністю ще не проплачені, тому робота триває. Очікуємо, що наступного сезону об’єкт запрацює на повну потужність, у тому числі й електростанція. Вироблену на ній електроенергію будемо реалізовувати за зеленим тарифом.

А загалом ситуація в теплоенергетиці невтішна в усіх містах України, бо держава не компенсує різниці в тарифах, чим ставить підприємства в патову ситуацію. Наприклад, нашій «Міськтепловоденергії» держава винна 167 мільйонів гривень.

– Як виправдовує себе проект дегазації сміттєзвалища?

– У серпні Міжнародний центр газових технологій за участі Інституту газу НАНУ запустив технологічну лінію з дегазації полігона твердих побутових відходів, що передбачає видобуток газу з твердого сміття та його використання для вироблення електроенергії. Але результати буде краще видно 2019 року. Для збирання біогазу на сміттєзвалищі передбачено 36 свердловин. Плануємо, що вироблена електроенергія буде «заходити» за зеленим тарифом у централізовану систему, а 10 від­сотків від прибутку залишатимуться в нас. За підрахунками, це близько 100 тисяч гривень на місяць.

– Частину об’їзної – вулицю Північну – цього року відремонтували. А чи повтрясали тендери на продовження робіт тепер уже на Привокзальній?

– Північну відремонтували, до того ж якісно, бо покриття проходило експертизу. Сподіваємося, що наступного року так само якісно відремонтують і Привокзальну. Спочатку тендер на її ремонт виграла полтавська фірма, в якої і своїх потужностей не було. Через певні недоліки тендер скасували, а наступний виграла кам’янецька фірма «Будмонтажсервіс». Проте конкуренти не здаються – подали до суду. Тим часом державні кошти перекинули на завершення робіт на «Тещиному язику», але пообіцяли повернути наступного року, аби ми продовжили ремонт об’їзної.

– Як справи з потенційними інвестиціями в казарми фортеці, якими зацікавилися французи як майбутнім розважальним цент­ром?

– Будь-який інвестиційний проект потребує часу. Я пригадую, як будівництво і запуск заводу КВС зайняло чотири роки. Наразі ми перебуваємо на першій стадії залучення інвестора – в січні маємо відвезти в Париж усі наші пропозиції. Зустрічі будуть серйозними, за учас­ті посла України у Франції та посла Франції в Україні.

Інвесторів цікавить також будівництво канатної дороги. За їхніми підрахунками, окупність проекту – 5-6 років за умови вартості квитка 20 євро. Я одразу сказав, що наш турист на це не піде, на це вони відповіли, що на нашого туриста розраховують тільки як на 5-6 відсотків відвідувачів. Решта має бути з-за кордону, бо Європою туристи вже перенаситилися – раз побував у «Диснейленді» під Парижем, навряд чи повернешся ще. Наш регіон при­ваблює перспективами запуску аеропорту в Чернівцях, наявністю двох фортець, печер і розгалуженою готельно-ресторанною мережею.

– Зважаючи на складний бюджет на наступний рік, на сесії міськради пролунала пропозиція – для його наповнення таки примусити державні установи сплачувати орендну плату за землю, а не давати їм пільгову – за 1 грн. Наскільки це реально?

– Скажімо так: ми хочемо, але вони ще про це не знають. Наразі здійснюються розрахунки, і думаю, що реально отримати плату десь хоча б 20 відсотків від суми оренди.

Але ж ми щороку розробляємо програми підтримки і військових, і рятувальників, і правоохоронців саме тому, що їм потрібна допо­мога.

Тому в наших реаліях малоймовірно, але в місцевому самоврядуванні є і такий вдалий досвід стягування плати й з державних установ.

– Минулого тижня проспектом біля ринку рухалася машина екстреної допомоги з проблисковими маячками і си­реною, проте водії не змогли її пропустити, бо їм не було куди від’їхати через припарковані по боках авто. Які шанси в міста купити наступного року евакуатор і нарешті вивозити порушників правил паркування на штрафмайданчик?

– Закон щодо правил паркування, евакуаторів і штрафмайданчиків є, але не повністю продумана нормативна база, тому він ще толком не діє.

Цього року ми виділили гектар на Голосківському шосе для штрафмайданчика, який працюватиме для трьох районів. Кошти від штрафів мають іти в Держбюджет, тому й ева­куатор має закуповувати держава.

Проблема паркування насправді є болючою для міста, бо якщо два роки тому в нас було 20 тисяч авто, то тепер – 35.

Працюватимемо над збільшенням місць для паркування в рамках програми «Безпечне місто», можливо, шляхом створення паркувальних кишень на проспекті (газонного типу).

Для підприємців, які тримають платну парковку напроти автовокзалу, ми продовжили оренду на невеликий термін, бо там єдине місце, де можна буде зробити муніципальну парковку.

– Ухвалений Урядом Перспективний план Хмельницької області передбачає створення Кам’янець-Подільської об’єднаної територіальної громади шляхом приєднання до міста села Кам’янка. Коли Кам’янець-Подільський міський голова стане головою ОТГ?

– Так, голова ОТГ, звичайно, ці­каво… (усміхається). Думаю, що не наступного року.

Коли створювали об’єднані територіальні громади, то по 15 від­сотків забрали в міських бюджетів і видали їм на розвиток.

ОТГ облаштовували освітні та культурні заклади, створювали пожежні депо тощо, але з наступ­ного року громади зароблятимуть самі.

Відверто кажучи, і Кам’янка, і колишнє Жовтневе могли б органічно зайти в місто, бо фактично користуються його інфраструктурою. Проте час втрачено. Я казав: якби після приєднання Кам’янки дали мільйон на розвиток громади, то він і пішов би на ту ж їхню дорогу, місто б тих грошей не брало. А після примусового приєднання про це вже не йдеться, бо, наприклад, цього року на всі кам’янецькі дороги закладено менше ніж півтора мільйона.

– Ви задоволені реставрацією Будинку культури?

– Самою реставрацією – так, і сучасним екраном, і обладнанням також. Але будівля стара, просідає, і дощі показали необхідність облаштування навколо фундаменту водовідведення і гідроізоляції, тому роботи ще не завершені.

– Декілька днів тому стало відомо, що Кам’янець визнано Молодіжною столицею України. Така новина додала Вам новорічного настрою?

– Коли запитують, що дає перемога, кажу, що цей проект швидше іміджевий, але протягом року певні заходи, що проводитиме Міністерство молоді і спорту, відбудуться в Кам’янці. П’ять років тому ми про це задумалися, два попередні роки – активно працювали, й нарешті виграли. І, звичайно, ця новина додала новорічного настрою.

– Михайле Євстафійовичу, а яке бажання Ви загадаєте в мить настання Нового року?

– Одне-єдине – довгоочікуваний мир в Україні.