НЕСПОКІЙ ДО 70-річчя Василя ДОБРОВОЛЬСЬКОГО

Про цього чоловіка варто було б написати документальну книгу. Основою її мав би стати огляд і аналіз написаного й опублікованого ним самим – знаним в області та за її межами журналістом, людиною мислячою, змістовною, непересічною. Можливо, таку книгу колись буде створено. Зміст її, фактично, вже є. Він оприявнений на сторінках газет, журналів, книг. У багатьох вдячних серцях…

…Світ Божий побачив 1949-го у Крутих Бродах, що на Ярмолинеччині, – мальовничому, овіяному історичними леген­-дами та переказами селі в долині річки Ушиця, в назві якого відлунює щось давнє, поетичне, стельмахівське (згадаймо роман Михайла Панасовича «Чотири броди»). Мала батьківщина, краса рідної землі ще в дитинстві пробудили у Василевій душі потяг до знань, до слова, до письменства.

Здобувши вищу освіту, потрапив за направленням у Керч. Працював заступником голов­ного редактора міської газети «Керченский рабочий», в обласних керівних органах Криму. Відтак повернувся на рідне Поділля і чверть століття був заступником головного редактора міськ­районної газети «Край Кам’янецький». Згодом, майже десяток років, – власний кореспондент обласної газети «Подільські вісті». І сьогодні, незважаючи на те, що перебуває на заслуженому відпочинку, активно займається громадською роботою.

До свого 70-річного ювілею Василь Григорович підійшов із гідністю виваженого досвідом розуму, з нерозтраченою в суєті щодення діткливістю живої, чутливої совісті. У час хаосу і ціннісних підмін, у час погоні за ефемерними сьогосвітніми скарбами це – немала удача.

На життєвому шляху серед душ, щомиті заточених на корис­ливий розрахунок, байдужих до чужих тривог і страждань, радісно зустрічати тих, хто не втратив здатності помічати чийсь біль, ро­зуміти, співчувати. Як добре, що є ще справжні добродії, на чию підтримку можна сподіватися, на яких у важку хвилину можна покластися.

Якби записати прізвища людей, котрим у життєвій скруті допомагав Василь Добровольський, – ділом, мудрим словом поради, згадати його добрі спра­ви, вийшов би довжелезний перелік. Ось деякі з них: недавно з його ініціативи було орга­нізовано збирання коштів на складну хірургічну операцію студентці одного з вишів міста. Активно до благодійної акції долучилися колеги Василя Григоровича по перу, редактори газет «Подолянин» – Алла Бабляк, «Край Кам’янецький» – Надія Єрменчук, та інших, голова районної організації Аграрної партії Ігор Гай. Для цього були також виділені кошти з бюджету міськрайонної організації Національної спілки журналістів Украї­ни, яку очолює Василь Добровольський. Нині ним зініційовано збирання коштів на лікування тяжкохворого кам’янчанина Ігоря Щербаня (другий рік хлопець перебуває в коматозному стані). Спільно з районною організацією Аграрної партії, її керівником Ігорем Гаєм, депутатом районної ради Олександром Чілійчуком голова організації НСЖУ Василь Добровольський, його заступник Юрій Шубарський організували збирання грошей на придбання питної води для військови­ків із Центру розмінування, котрі зне­шкоджували вибухонебезпечні предмети в Балаклії та Калинівці, позашляховика для учасників Операції об’єднаних сил від Центру розмінування. З ініціативи керівництва районної організації АПУ, стараннями Василя Добровольсь­кого зроб­лено подання-клопотання до органів місцевого самоврядування, в результаті чого десяткам видатних і знаних наших земляків, у тому числі журналістам, уродженцям Кам’янеччини, присвоєно звання почесних громадян різних населених пунктів, на їхню честь названо вулиці.

Громадянська позиція, сус­пільна активність знаного ка­м’ян­чанина проявилася в різних сферах. Проте найповніше – в журналістиці. Їй віддано 40 років життя. Висококваліфікованою працею на цій ниві здобуто авторитет, шану і любов читачів на теренах Кам’янеччини, області, за її межами. Сотні кореспонденцій, репортажів, інтерв’ю з цікавими людьми, нарисів про них друкувалися в місцевій і всеукраїнській пресі, журналах. Вийшли з-під пера Василя Григоровича і документальні книги. За всім цим – наполеглива праця розуму, серця, невтишиме його прагнення запалювати та підтримувати в людських душах світло віри і надії, добра і правди.

В останні роки, керуючи роботою найчисленнішої (75 осіб) і найактивнішої в області (серед районних і міськрайонних) журналістської організації, Василь Григорович активно співпрацює з редакціями газет, з відділенням журналістики Кам’янець-­Подільського національного університету імені Івана Огієнка, ділиться з молоддю багатим газетярським досвідом, творчою майстерністю, допомагає юним оволодіти професією. За сумлінну працю на газетярській ниві, розбудову української журналістики має чимало нагород. Серед них – Золота медаль української журналістики, відзнака міського голови «За заслуги перед міською громадою».

Дорогою Василя Григоровича пішли його внучки. Старша, Оксана, вже про­явила свій талант, працюючи на все­українсь­кому телебаченні. Діана на «від­мінно» навчається в університеті й теж уже відома як журналіст. Певні літературні здібності проявляють уже й онуки молодші – Владислав і Діаночка. Раду всім дає берегиня сім’ї, дружина, мати, бабуся Анна Станіславівна.

У ці дні велика дружна родина здоровить Василя Григоровича з ювілеєм. До найтепліших привітань приєднуємося і ми, читачі, колеги, друзі. При доброму здоров’ї – многая літа!

З роси і води!

Іван ПРОКОФ’ЄВ, к андидат філологічних наук, доцент, член НСПУ.