«УСІ МИ ОДНОСТАЙНО ХОЧЕМО СВОБОДИ»

Своє 25-ліття Кам’янська сільська рада зустрічає спроможною громадою. І хоча, згідно з перспективним планом області, її приєднали до міста, все ж місцеві мешканці продовжують сподіватися, що їм таки вдасться залишитися окремою адміністративною одиницею із власними доходами й витратами на благоустрій.

У рік ювілею працівники сільради ви­рішили створити навіть фільм, аби показати історію Кам’янки. А починалося все так:

17 лютого 1994 р. на першій організаційній сесії Кам’янки було визнано повноваження перших 15 депутатів сільради і сільського голови Миколи Хворостовського. До самостійності жителів спонукали гострі фінансові й земельні питання. Адже приміському селу мало що перепадало від Слобідсько-Кульчієвецької сільради, до складу якої воно входило. Саме там, у центральній садибі, був радгосп, а отже, всі зароблені ним кошти вкладалися в тамтешню інфраструктуру. На Кам’янку звернули увагу, коли у 1991-1993 роках радгоспні землі почали масово роздавати під будівництво. Приміські землі якраз і впали в око багатьом охочим. Але чомусь привілеї надавалися немісцевим селянам. Кам’янська земля переходила у приватні руки, а от соціально-економічний розвиток села, як і раніше, стояв на місці. Це й стало останньою краплею в чаші терпіння жителів. Утворення Кам’янської сільської ради принесло чимало позитивів. Найголовніший – за всі ці роки Кам’янка жодного року не була дотаційною, а всі зароблені гроші вкладаються в розвиток села.

Земля тут – основа, на котру опирається сільський бюджет. Не дивно, що саме тут першими в районі виготовили нормативну грошову оцінку землі, почали продаж земель несільськогосподарського призначення. Наповнення бюджету дало можливість збільшити надходження із 30 тисяч 1998 року до декількох мільйонів на сьогодні. На території сільської ради працюють близько 130 приватних підприємців і підприємств різної форми власності, податки яких і наповнюють бюджет. Є тут власна школа, садочок, клуб, сільська рада.

Особливо село пишається амбулаторією загальної практики сімейної медицини європейського зразка з трьома квартирами для медичного персоналу. Обслуговує вона понад 2 тис. жителів села. Діє денний стаціонар.

Сільський голова Юрій ВОЛОЩУК, який, до речі, також цьогоріч відзначає ювілей – 20 років на посаді сільського голови, у своєму кабінеті дбайливо обирає фотографії, вирізки з газет для документальної стрічки. Декілька її кадрів буде присвячено і Валентині СОЛОВЕЙ, яку секретарем сільради обирали ще з початку створення громади. У добірці сільської ради вже є два фільми, вони про воїнів-афганців. Воно й не дивно, адже саме в с.Кам’янка найбільше афганців із сіл району – аж 9. На жаль, ще двоє місцевих загинули під час виконання інтернаціональних обов’язків в Афганістані.

– Ось це ми на відкритті сільради, – розповідає Юрій Волощук, гортаючи стоси газет і фотографій. – Стара адмінбудівля була в аварійному стані, тому 2011 року збудували нове приміщення, яке приютило сільську раду, бібліотеку, клуб і навіть тенісний стіл та тренажерний зал для занять спортом. А ось світлини з відкриття амбулаторії, зі святкування Дня Незалежності, а це – в новому клубі вшановуємо афганців.

Юрій Володимирович готовий го­ди­нами розповідати про досягнення громади, ремонти доріг, будівництво сучасних приміщень. Він пережив усе це на власному досвіді, адже саме за його керівницт­ва Ка­м’янка зазнала розквіту.

Планів на майбутнє в очільника села не менше. Найграндіозніший – новий дитячий садочок, але не знає, чи дадуть йому втілити в життя цей проект.

– Ми все робили і робимо по-господарськи, адже самі живемо в селі й стараємося для себе, – каже сільський голова. – Одну з одвічних вітчизняних проблем – «дороги» – сільська рада почала вирішувати з 2000 року. На сьогодні заасфальтовано їх майже 80%. Село газифіковане повністю за кошти людей і сільської ради. Побудовані нові водяні мережі та триває поступова реконструкція старої. За рахунок коштів сільської ради здійснюється вивезення побутового сміт­тя комунальним підприємством «Спецко­мунтранс».

Радує те, що на території с.Кам’янка 2001 р. закладено житловий масив «Моло­діжний». За цей період молоді сім’ї та учасники АТО отримали земельні ділянки під жит­лову забудову. Житловий масив забезпечений водяними, газовими мережами та щебеневими дорогами.

На запитання, чому Кам’янська громада так не хоче об’єднуватися, голова пояснює, що вже були в об’єднанні й навіть відчули «принади» на власній шкурі. Тож повертатися до пройденого не хочуть:

– Люди проводять аналогію. За радянських часів, коли ми входили до Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради, не мали нічого, а за 25 років стали показовою сіль­радою. І, коли йшлося про добровільне об’єднання територіальних громад, ми опитали місцевих мешканців, люди категорично не хотіли ні з ким об’єднуватися. Тому одностайно всі ми хочемо свободи. Із такими думками і настроями зустрічаємо ювілей. Попри це віримо, що все в нас буде добре. Бо треба садок новий будувати, а там і до школи руки дійдуть.