«Я МОЛИЛАСЬ, ЩОБ З МОЄЇ ВИНИ НЕ ПОМЕРЛА НІ ДИТИНА, НІ МАТИ»

Марія КОНЦУНТЕЙЛО – лікар-гінеколог із 60-річним стажем роботи, більше відома в Кам’янець-Подільському районі, ніж у Чемеровецькому, бо після закінчення медінституту працювала тільки в одній Орининській лікарні Кам’янець-Подільського району. Але родом вона із села Жердя. І бабка її, мати, батько, чоловік – жителі с.Жердя, і хата її тут теж. Майже всі жінки села були її пацієнтками. Більшу половину дітей жердянців зустрічали її руки. Це вона перша показувала їм білий світ, вона перша слухала їхні перші звуки, перший крик, вона перша благословляла їх на життя. За це їй щире спасибі та низький уклін.

А ось для жінок Кам’янець-Подільського району вона була кумиром, спасительницею, наставницею всіх вагітних жінок. Їі поважали і любили за теплі, ніжні слова, за поради, які допомагали у важку хвилину, за чуйне ставлення до кожної породіллі та її малюка.

Марія Никанорівна – ювілярка. Їй минає 80 років. Досить поважний вік, вік зрілої жінки, якій довелося пройти нелегкий трудовий шлях, щоб заслужити повагу, любов і вдячність людей.

Народилася вона в далекому 1939 році, 6 березня, в сім’ї колгоспників Никанора і Олександри Концунтейло. Вона була другою дитиною в сім’ї. В неї була вже старша сестра Надія, а 1943 року народився ще брат. На її дитячі роки припала війна. Вона добре пам’ятає, як горіло село 1944 року, коли фашисти відступали і підпалювали майже кожну хату. Пам’ятає також, як вона з бабкою, мамою і старшою сестрою ховались у льохах, їли сухий хліб і печену картоплю, боячись ви­йти, щоб напитися води.

Потім були шкільні роки. Як згадує Марія Никанорівна, вона дуже хотіла навчатись. Була відмінницею, активісткою ще зі шкільної парти, тому і обрали її головою піонерської дружини. Виступала завжди на свята на мітингах і цим дуже пишалася. Після закінчення сьомого класу вступила до Кам’янець-Подільського медичного училища.

Це були дуже важкі роки навчання. Проживала на найманій квартирі, грошей не було, їжі не було, одягу не було, а навчатись треба. Її виручала бабуся, яка щонеділі, незважаючи на погоду, приходила пішки із Жердя до Кам’янця і приносила їй таку-сяку їду, якої ледве вистачало до кінця тижня.

Закінчивши медучилище з відзнакою, вона була направлена на роботу в м.Донецьк. Три роки працювала в підземному медпункті у шахті, а потім вступила до Донецького медінституту.

Приїжджаючи додому на канікули, Марійка не сиділа склавши руки, а йшла на роботу в колгосп, допомагала матері. Не­забаром вийшла заміж за місцевого хлоп­ця Івана Гупряка і перевелася на навчання до Вінницького медінституту. 1963 року народила дочку Ларису та продовжувала навчання.

Закінчивши медінститут, влаштувалася на роботу в Орининську районну лікарню №2 лікарем-гінекологом.

До роботи ставилася сумлінно, була уважною до пацієнтів, завжди у дружніх стосунках із колегами. Високий профе­сіоналізм, відданість улюбленій справі привели до підвищення по службі. Марія Никанорівна стала начмедом установи, одночасно працюючи на півставки лікарем. На цій посаді вона працювала до досягнення пенсійного віку. Крім того, брала активну участь у суспільному житті Оринина та району. Декілька скликань була депутатом районної ради.

Разом із чоловіком Іваном Онуфрійовичем (нині покійним) народили і виховали двох дітей. Крім дочки Лариси, є ще син Олег. Діти одружені, виховують своїх дітей. Онуків у Марії Никанорівни троє. Довелося пережити і важкі моменти у житті: поховати чоловіка, матір, а також молоду невістку, яку хвороба забрала в 42 роки.

Марія Концунтейло залишила робо­ту, коли їй виповнилося 77 років. Любить поспілкуватися із сусідами, родича­ми, розповісти різні історії з досвіду ро­боти.

– Про що найбільше хвилювалися на роботі? – запитую її.

– Завжди молилась у душі, щоб матір і дитя були здоровими і не померли з моєї вини, – відповідає лікар Марія Никанорівна.

Із роси й води Вам, дорога людино!

Наповніть своє серце щастям!

Марія ДОМІНА,