ЯКИЙ ЖЕ РЕКОРД БЕЗ КАМ’ЯНЦЯ!

Три дні, 33 аеродроми, декілька тисяч селфі – й рекорд встановлено! Ведучий програми «Світ навиворіт» Дмитро КОМАРОВ разом зі своїм оператором і двома пілотами реалізували проект для привернення уваги до розвитку малої авіації в Україні. На чотиримісному літаку вони по периметру пролетіли нашу країну, приземляючись на малих аеродромах. Саме так – наживо і перед великою аудиторією – команда зафіксувала рекорд та довела, що у нас є і достатньо аеродромів, і потенціал для відродження повітряного сполучення між містами. Одну з посадок 7 квітня команда Комарова здійснила на кам’янецькій злітній смузі.

Неділя, майже 17.00 на годиннику і близько двох сотень кам’янчан на аеродромі

в с.Кам’янка. За декілька хвилин тут з’явиться літак, у якому сидітиме Дмитро Комаров. На борту – оператор Олександр ДМИТРІЄВ і другий пілот Анд­рій БЛІНОВ. А за штурвалом – досвідчений авіатор, військовий льотчик, голова Прикарпатської асоціації малої авіації Ігор ТАБАНЮК. Саме він, до речі, став ініціатором цього проекту, бо не уявляє свого життя без польотів і відчайдушно бореться за розвиток малої авіації в нашій країні. Ігор уже доб­ре знає кам’янецьку «злітку» та постійно підтримує зв’язок із Ярославом КРОЧАКОМ, який відродив кам’янецький аеропорт.

Зовсім мало часу на зупин­-ку – і телеведучий присвячує його спілкуванню з кам’янча­нами. Поки команда працює біля літака, трохи втомлений, але, як і завжди, привітний та позитивний Комаров не відмовляє шанувальникам у селфі й автографах, приймає подарунки від дітлахів і бере їх на руки для фото. Нам вдалося декілька хвилин поговорити з Дмитром, щоб детальніше дізнатися про сам проект.

– Дмитре, у чому полягає рекорд цього триденного перельоту?

– Ми зробили максимальну кількість посадок за мінімальний час. Тобто, три дні, три тисячі кілометрів і 33 аеропорти. У кожному обов’язково робимо фотопідтвердження для Національного реєст­ру рекордів. Сьогодні третій день і ваш аеродром тридцять пер­ший. Попереду Косів і повернення до Коломиї, звідки й вилетіли.

– Що скажете про рівень малої авіації в Україні? І як Вам Кам’янець?

– Ми дуже раді бути у вашому місті та зробити його частиною цього рекорду. Кам’янець подо­бається і сюди я обов’язково повернуся. А взагалі, не всі знають, що в Україні є багато сертифіко­ваних маленьких аеродромів, навіть у невеличких містах. І це дає можливість дістатися в будь-яку точку. Тобто, мала авіація цілком може стати частиною транспортної інфраструктури країни, допомогти налагодити регіональне сполучення між містами для загального користування. У багатьох країнах це нормальна практика, особливо там, де немає хороших доріг.

Неабияк радів рекордному польоту й коломиєць Ігор Табанюк, силами якого був організований переліт. Як каже пілот, проект ще раз доводить, що є люди, готові працювати задля розвитку малої авіації, будувати аеродроми, відновлювати зліт­-ні смуги, використовувати можливості для регіональних перельотів.

– Ігоре, у чому ж основна проблема галузі?

– У відсутності державної підтримки. Сьогодні мала авіація в Україні функціонує лише за рахунок приватних структур. У Європі, наприклад, охочим побудувати аеропорт дають 50 тисяч євро. У єв­ропейському містечку, де всього 13 тисяч населення, працює аероклуб, який навіть за землю не платить. А у нас – навпаки. І підтримки немає, і ще й палиці в колеса, бо все за свій рахунок…

– У Вас для встановлення рекорду вийшла хороша команда, яка вболіває за малу авіацію. Чому саме Дмитро Комаров?

– Про проект без публічної особи мало б хто дізнався. Я хотів охопити більшу аудиторію для привернення уваги громадськості до авіаційної проблеми в Україні. Представники преси хотіли оплату за відео і фотозйомку, хоча всім казав, що це не комерційний проект. Я згадав, що Діма «хворіє» авіацією (знайомий із ним більше як п’ять років), і ніхто інший не зможе висвітлити наші старання так, як справжній мандрівник. Написав йому в Бразилію, і він відгукнувся зробити це безкоштовно.

Злетівши над Кам’янцем, літак із командою Комарова взяв напрямок на Карпати. У Коломиї того вечора пілотам вручили дипломи від Національного ре­єстру рекордів: максимальна кількість відвіданих аеродромів за мінімальний термін. Але, як згодом дізнаємося від Дмитра Комарова, посадки у Кам’янці могло й не бути, як і самого рекорду.

«Ми пережили дуже неприємну ситуацію, що ставила під загрозу і весь рекорд, і нас. «Спасибі» тим, хто розбавляє пальне на заправ­-ках. Нам попався сильно розбавлений заради наживи бензин, – пише Дмитро Комаров на своїй сторінці у «Фейсбуці». – За 40 хвилин до Кам’янця-Подільського в нас різко впав тиск пального. Ми включили резервну систему – електричний насос. Але його вистачило ненадовго. Наш командир Ігор Табанюк дав команду: шукати майданчик для аварійної посадки… Сам продов­жив рятувати ситуацію включен­-ням і виключенням насоса. Все було на межі… Настав дуже на­пружений момент. 200 людей, які урочисто зустрічали нас у місті, навіть не підозрювали, що ми може­-мо не долетіти. Зменшили оберти і швидкість до мінімуму, працювали насосом, дотягнули… Поки я годину спілкувався в Кам’янці з людь­-ми, колеги витягнули паливний фільтр. Він був практично повністю забитий. Ми промили його і завершили місію…».

Тетяна ДИКА.