Неділя, 22 Травня 2022 р.
12 Квітня 2019

КУЛЬТУРА КАМ’ЯНЕЧЧИНИ: ВІДГУКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

КУЛЬТУРА КАМ’ЯНЕЧЧИНИ: ВІДГУКИ І ПРОПОЗИЦІЇНа сторінках «Подолянина» ми часто розповідаємо про майстрів сцени, екрана, пенз­ля і ниток, анонсуємо різноманітні концерти, виставки, вистави. Але не всі знають, що є у році день, який об’єднує всіх митців однією датою – Міжнародним днем культури (15 квітня). Саме завдяки різнорідній та різнобарвній культурі наше місто по праву здобуло чимало нагород, побило десятки рекордів, радо прийняло не один мільйон туристів та щиро потішило не одну тисячу містян.

Напередодні вирішили поцікавитися у кам’янчан, які заходи їм подобаються і загалом чи задовольняє їх культурне життя Кам’янеччини. Усім підготували однакові запитання:

1. Які культурні заклади та події відвідуєте, і як часто?

2. Звідки дізнаєтеся про них?

3. Яких культурних заходів бракує місту?

НаталіяНаталія, медик, 40 р.:

– Наразі я перебуваю в декретній відпустці та виходжу на декілька годин на роботу, тому не маю часу на культурні події. Все ж надовго запам’ятаю концерт гурту «Океан Ельзи», що відбувався у нашому місті декілька років тому. На мою думку, саме таких масштабних і професійних виступів нам і не вистачає. Хоча приємно, що маємо де проводити заходи. Мої діти-школярі часто відвідують вистави, концерти у відреставрованому Будинку культури, ходять у цирк. Намагаємося не про­пус­кати цікавих подій, адже вони розвивають дитячий кругозір. Час­тіше про заходи ді­знає­мося із соц­мереж, плакатів на вулицях міста,

а також із преси.

Віктор Петрович, пенсіонер, 70 р.:

– Я «загнаний» роботою в селі, про які концерти може йти мова?

Та й ціни на квитки такі, що з мінімальної пенсії їх не накупишся. Дружина все мріє потрапити на концерт «Лісапетного батальйону». Вже й виділили б копійку на таке діло, але чим потім додому добиратися? Таксі в село, що за 25 кілометрів від міста, нам не по кишені. Чому ніхто не думає про сільських людей?

Я хотів би в неділю приїхати на якийсь концерт до міста, хай не на Винника, а на зірок кам’янецького масштабу, подивитися виставу, але щоб дійство було не вночі, а вдень. І мені було б добре, і артисти по­вправлялися б на сцені.

КатеринаКатерина, дизайнер, 30 р.:

– На мою думку, в місті бракує інформації про культурні події. Частково «виловлюю» її в Інтернеті, пресі, але цього замало. Про все, що має місцевий характер, дізнаюся з «бабського» радіо, тому більшість заходів і пропускаю. Мені не вистачає спортивних подій: різних марафонів, велопробігів, у яких можна було б взяти участь непідготовленим сімейним людям. Хочеться, щоб у соцмережах активніше рекламували різноманітні майстер-­класи, зустрічі з письменниками, художниками.

Раніше пишалася кам’янецьки­-ми фестивалями, як-от «Республіка», «Терра Героїка». На жаль, місто їх втратило. Не вистачає нам театру, бажаємо ще більше вистав, із ра­дістю ходила б на акустичні кон­церти. Але це залежить, мабуть, від того, чи буде воно все окуповува­тися.

Наша культура – це не лише Будинок культури. Це наші парки, дороги, а там так не вистачає чистоти. Ніби все гуд – є де пройтися з дитиною, гарні краєвиди, але як не пилюкою приб’є, то сміття з кущів порозноситься.

Василь, водій, 56 р.:

– На культурні заходи ходжу нечасто, раз на декілька років, але влучно. Недавно відвідав концерт гурту «Пісняри». Це, до речі, я вперше побував у відреставрованому Будинку культури. Приємно вражений масштабами робіт. Декілька років тому з онучкою ходили на виставу місцевого театру «Тандем». Пишаюся, що в нашому місті є така талановита молодь. Про концерти

дізнаюся із вуличних афіш і газети «Подолянин».

Євгенія Павлівна, пенсіонерка, 65 р.:

– Намагаюся бодай раз на мі­-сяць відвідувати розважальні за­ходи в місті. Особливо ті, що стосуються музично-вокального мис­тецтва, а також поезії. Щоразу читаю анонси в «Подолянині» та складаю власний графік культурного життя. Люди мого віку часто нарікають, що ціни на квитки кусаються. Проте я впевнена, що отримані емоції та враження цього варті.

У Міжнародний день культури бажаю рідному Кам’янцю процвітання і всебічного розвитку.

ВіталінаВіталіна, юрист, 27 р.:

– Часто відвідую культурні заходи. До душі – фестивалі історичної реконструкції, зокрема «Археологічний пікнік», «Остання столиця», «Schola militaria». Також подобаються вистави в «Розмаї», у захваті від місцевого народного театру «Тандем». Приїжджі вистави, на яких бувала, досить професійні – й це радує. На такі заходи збирається багато людей, а це означає, що культура міста не спить. А ще я часто беру участь у різних ярмарках і виставках із хенд-мейду. Радію кіль­кості наших талантів і їхній професійності.

Як мамі 7-річної дівчинки, хоті­лося б більше заходів для дітей шкільного віку. Не зайвими стануть змагання або конкурси, до яких ми б залюбки долучалися. Якщо такі є, а ми про них не знаємо, то їм потрібна краща реклама.

Ангеліна, фотохудожниця, 36 р.:

– Культура нашого міста схожа на зрілу пані, в якої проблеми зі смаком: ніби всього багато і все дороге, але якось між собою «не грає».

З одного боку, старовинна фортеця, мури якої будувалися багато сотень років тому, але з іншого – фестиваль «Республіка» з важким роком і металом. А на що перетворюється міська Ратуша на період чергового фестивально-ярмаркувально-алкогольного марафону? Жах! Шашлики і пиво зовсім не вписуються в красу каньйону, не гармоніюють із древньою бруківкою. Гадаю, це проблема не нашого міста чи країни, а суспільства загалом, адже якби не було попиту, не було б і пропозиції. Будинок культури туди ж: пафос, концерти, запрошені артисти і старі кам’яні сходинки у холі, на яких можна гепнутися.

Сестри Вікторія та ДіанаСестри Вікторія та Діана, 13 і 22 р.:

– Разом часто відвідуємо міс­-цеві кінотеатри, літературні вечо­ри в арт-кав’ярнях, вистави у міському Будинку культури тощо. Чого насправді не вистачає місту, то це розважальних заходів для підлітків, щоб було цікаво, а не банально і нудно. Але в той же час тішить, що є багато фестивалів із живою музикою. Про них ми дізнаємося від друзів або із соцмереж.

Подружжя Лариси і ВалентинаПодружжя Лариси і Валентина, вчителі:

– Ми завжди намагаємося відвідувати якомога більше культурних заходів, адже Кам’янець повниться атмосферою історії та культури. Ми часто відвідуємо вистави, що проводяться в Будинку культури, особ­ливо обожнюємо місцевий народний аматорський театр «Лінк». Також намагаємося не пропустити жодного фестивалю. Нам подобаються всі заходи, проте інколи хочеться видовищнішої програми, можливо, навіть якоїсь родзинки. Було б чудово нам, глядачам, брати участь у конкурсах чи флешмобах. Це заряджає – і хочеться повертатися знову. Про дійства дізнаємось із сайту міської ради, афіш, а особливо із соцмереж.

Леся, вихователь садочка, 34 р.:

– Разом із дітьми ходимо на за­ходи, що відбуваються в місті. На щастя, в нас є чимало концертів, виступів і фестивалів, вхід на які – безкоштовний. Узимку залюбки слухали колядки в парку Героїв Євромайдану. З нетерпінням че­каємо на відкриття турсезону, намагаємося не обминати і вистав у МБК та «Розмаї». Коли ціна на квиток доступна, то йдемо всією родиною. Бо, погодьтеся, витратити лише тисячу гривень на квитки не кожній кам’янецькій сім’ї під силу. Цікавимося виставками художників і фотомитців, які проводяться у Ви­-ставковій залі, МБК.

ДмитроДмитро, вчитель, 30 р.:

– Я – частий гість на різноманітних фестивалях, концертах, конкурсах. Днями побував на дитячому фесті «Арт Ленд». Про заходи дізнаюся із «Фейсбуку», де створена група «Анонс подій Кам’янця-Подільського», а також із газети «Подо­лянин». А ще обмінюємося афіша­-ми з друзями. На мою думку, нашому місту бракує відкритих танцювальних майданчиків, які є в Киє­ві та Львові. Там молодь збирається, танцює сальсу, бачату та інші латиноамериканські танці. Не вистачає нам і місцевого циркового мистецтва. Добре, що в місті є шкільний бал. Учні місцевих шкіл змагаються в найкращому виконанні вальсу в різних категоріях. А чому таке змагання не зробити і для дорослих? Гадаю, що знайдеться чимало охочих покружляти у танці.

Ольга БАНАХ, Вікторія КОЖЕВНІКОВА.