ІЗ РУЖОМБЕРКА З НОВИМ ДОСВІДОМ

Недавно Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка став учасником програми від все­світньо відомої платформи «Erasmus+ 107 KA», яка передбачає партнерство з університетами країн Європейського Союзу в галузі навчання і викладання.

Для викладачів кафедри журналістики з’явилася можливість здобути новий досвід у викладанні журналістських дисциплін у Католицькому університеті в Ружомберку (Словаччина).

У відкритому конкурсі перемогли кандидат філологічних наук, доцент кафед­ри журналістики Олена Колупаєва і кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент кафедри журналістики Оксана Почапська. Журналістам «Подолянина» вдалося поспілкуватися з викладачами та дізнатися, навіщо студентам іноземна мова, і чим відрізняються українська та європейська освіти.

За словами Оксани Почапської, україн­ські студенти здебільшого посилаються на теорію, практикуючи лише поверхнево, а європейські одразу втілюють здобуті на лекціях навички.

– Оксано Іванівно, які вимоги до викладача, який хоче працювати за кордоном?

– Насамперед – це володіння англійсь­кою мовою на рівні не нижче як В2, а також певний досвід викладацької роботи за фахом. Нам довелося представити розроблені програми дисциплін, із яких відібрали по

4 цікаві лекції (8 годин) для студентів журналістського відділення Католицького університету в Рожумберку.

У словацькому університеті навчається приблизно така ж кількість студентів, як і на аналогічній спеціальності в К-ПНУ. Разом із тим, університет має власні технічно оснащені теле- і радіостудії. Одразу біля студій є комп’ютеризована аудиторія, де студенти можуть вчитися монтувати. Причому корис­туватися нею можна в будь-який час, незалежно від того, чи є цього дня заняття з телевізійної та радіожурналістики, чи немає.

– Чим відрізняється європейська сис­тема навчання?

– Вона дуже схожа на нашу. Так само є певна кількість кредитів, які студенти мають виконати за семестр. Також є предмети обо­в’язкові й вільного вибору. На семестр у межах певної кількості кредитів може бути від трьох до п’яти дисциплін. Можна більше, але не менше. Оскільки більшість студентів працюють, то велику кількість кредитів практично ніхто на семестр не виконує.

Також цікаво, що багато годин відводиться під самостійну працю студентів. Для науково-дослідної роботи вони забезпечені вільним доступом до бібліотечних фондів. До речі, система роботи бібліотек у Словаччині орієнтована на читача: припустимо, якщо якоїсь книги немає в університетській бібліотеці, але вона є десь у Братиславі чи Кошице, то бібліотека замовляє її звідти або в паперовому, або в електронному відсканованому форматі, й студент має змогу працювати з нею в університеті.

– А що особливо вразило?

– Готовність університету до роботи зі студентами, які мають особливі потреби. Для молоді з вадами зору, для прикладу, продумана система навігації з озвученням на поверхах, у який бік потрібно рухатися, і що там є. Більше того, існує можливість пере­водити друкований текст на шрифт Брайля, що надзвичайно спрощує роботу. Для студентів з обмеженнями руху існують програми, які дають можливість надиктований текст надрукувати. Крім того, є кімнати психологічного розвантаження, де обов’язково присутній пси­холог, котрий допоможе подолати життєві проблеми.

– Наші студенти відрізняються від словацьких?

– Хіба більшим розумінням того, що вони роблять в університеті. Так само є активні й ті, які просто відсиджують час. Так само є ті, які одразу сприймають подану інформацію, і ті, яким потрібно осмислити, подумати і зрозуміти. Щоправда, нудне читання лекції не пройде. Потрібно взаємодіяти з аудиторією, спонукати її до дискусії, пропонувати контроверсійні думки, бо інакше втрачається інтерес, і заняття тягнеться неймовірно довго.

Крім інтерактивних лекцій, викладачам вдалося поїздити країною і відвідати декілька сусідніх міст. Подорож вдалася навіть попри незнання словацької мови, адже більшість тамтешніх людей добре знають англійську.

– Олено Миколаївно, що для Вас дав цей обмін?

– Програми з навчання за кордоном – це унікальний досвід як з особистої, так і академічної точки зору. Це можливість для студентів і викладачів протягом декількох місяців опинитися в міжнародному середовищі з максимальними можливостями встановити міжкультурні контакти, покращити знання мови і розвиватися як особистість.

– А як щодо мови?

– Оскільки програми з обміну дозволяють обрати практично будь-який європейський університет у межах «Erasmus +», знання англійської мови є особливо важливим. Це допоможе бачити речі з різних перспектив, отри­мати глибше розуміння іншої культури, подорожувати, оскільки відтепер усі кордони будуть відкриті! Англійська мова – це як пазл, і чим більше ви почнете її розуміти, вивчати нові слова та фрази, тим більше будете додавати до загальної картини. І в один день почнете помічати або говорити щось, що було приховано від вас раніше.

Ольга БАНАХ.