Понеділок, 14 Жовтня 2019 р.
2 Травня 2019

КОЛОРИТНИЙ СЕЗОН ПОПЕРЕДУ

20 квітня в місті урочисто відкрили новий туристичний сезон. Програма була настільки насиченою, що встигнути на всі події було просто неможливо. Та більшість кам’янчан традиційно проігнорували свят­кові заходи. Розповідаємо, чому це було неправильне рішення, і що цікавого чекає на гостей і жителів міста в туристичному сезоні-2019.

ВИСТАВКА ОЛЕКСАНДРА ГРЕНА

Ратуша у кораляхДеякі святкові заходи почалися ще у п’ятницю, 19 квітня, і відбувалися пе­реважно у художньому відділі музею-заповідника на вул.П’ятницькій. Тут у двох окремих залах другого поверху вже не вперше виставили чи не найбіль­ший мистецький скарб закладу – півтора десятка картин Олександра Гре­на і деякі його замальовки та ескізи.

На відкритті були присутні й відомий художник Борис Негода (саме він 1982 року вмовив працівників Кар­тинної галереї придбати в старенького та вже хворого Грена декілька робіт), і учень Грена Аркадій Данилюк. Аркадій Михайлович поділився спогадами про «подільського Матісса».

Мистецтвознавці Інна Березіна та Вікторія Віштаченко були одноголосними: подоляни ще не збагнули, наскільки геніальна творчість Грена, наскільки вічним, оптимістичним і прадавнім віє від його подолянок у хустках на фоні клаптиків графічних кольорових полів. Згадав Грена і ще один немолодий чоловік – художник був його вчителем малювання у школі залізничників. Діти не розуміли, якого масштабу фігура була перед ними, вчителя не слухали і навіть чіпляли йому, одинокому, на спину папірець «Шукаю жінку». А неуважний старенький художник того не помічав.

Натуру для своїх робіт Олександр Львович шукав на кам’янецькому базарі: там знаходив гути та цибулю для натюрмортів. Там же й познайомився з жінкою у чорновишитій сорочці та з цілою колекцією хусток на голові.

Вона була з Крушанівки, де вчителювала сестра Грена. В селі довгий час зберігався звичай: заможність жінок визначали за кількістю хусток. У гренівської моделі їх на голові не менше як 4-5. І на всіх схематичних, але портретах, закриті матерією вус­та. Так, за думкою мистецтво­знавців, художник відрефлек­совував зціплене, заніміле суспільство часів застою. Жінка з картини Грена, але вже з відкритим обличчям, ожила на постерах цьогорічного фестивалю: саме гренівська подолянка стала його символом.

Слушну думку висловив під кінець заходу реставратор Олександр Віштаченко: в Картинній галереї роботи Грена мусять екс­понуватися завжди. Це гордість нашого музею, це ті твори, які викликають найбільшу увагу наших і закордонних туристів, – і вони мають бути постійно присутніми на стінах художнього від­ділу.

ХУСТКИ, НАМИСТА І НАМІТКА

КОЛОРИТНИЙ СЕЗОН ПОПЕРЕДУУ художньому відділі відбув­-ся і наступний захід. Співробітник музею-заповідника Наталія Харченко провела майстер-клас із зав’язування подільських хус­ток – на прикладі власної весільної хустки. Виявляється, це можна було робити доброю півдю­жиною різних способів. Після цього гостей галереї запросили оглянути експонати місяця. Ними стали старовинні коралі, дукати і невеликий шматок колись довгої та прямокутної конопляної намітки – прабабусі традиційних хусток. Експонати будуть демонструватися в галереї протягом місяця.

У п’ятницю також відбулася виставка художника-киянина Віталія Яська (НІАЗ «Кам’янець», вул.П’ятницька, 9) і презентація експозиції «Фортифікація та артилерія Руської брами».

ТУРИСТИЧНИЙ ФОРУМ

Суботній ранок почався з туристичного форуму «Кам’янець на Поділлі – український колорит», який відбувся у сесійній залі міської ради. Для представників влади, преси і блогосфери керівники та учасники найяскравіших фестивалів 2019 року презентували свої творіння.

Крім добре знайомих кам’янчанам фестивалю вуличної культури «Республіка (Андрій Зоїн), фестивалю-ярмарку середньовічної культури «Форпост» (Костянтин Пархоменко), Міжнародного кінофестивалю «Бруківка» (Андрій Заєць) чи «Ретро-фесту» (Олена Дика), було презентовано й нові заходи.

Чи не найцікавіші відбудуть­-ся вже цього травня. Знову до міс­та повертається авторалі «Фор­теця», а Федерація повітроплавання України разом із кам’янецьким повітроплавним товариством анонсували на 17 травня 2019 р. фестиваль «Тріумфальна арка», присвячений 235-й річниці першого польоту повітряної кулі над теренами України. Цього дня в небо буде піднято копію кулі-монгольф’єра. Президент Федерації по­вітроплавання України В’яче­-слав Гардашнік запрошує подивитися на це всіх містян. Особ­ливо будуть раді людям у костюмах відповідної епохи (кінець XVIII ст.).

У вересні в місті проводитиметься великий молодіжний форум – один із низки заходів для підтримки цьогорічного статусу міста як Молодіжної столиці України. Тоді ж у рамках кінофестивалю «Бруківка» відбудеться кам’янецький міні-комікон – і знову там будуть раді людям у костюмах улюблених кіногероїв. Є час підготуватися.

СКІЛЬКИ НЕ КАЖИ «ПАЛЯНИЦЯ», А В РОТІ СОЛОДКО НЕ СТАНЕ

У прес-центрі міської ради владних мужів і блогерів уже чекали ароматні страви подільсь­кої кухні. Ароматні – точно. А от чи смачні, не скажемо, на всіх їх не вистачило. Ресторан «Ксенія» презентував великодній схаб, кафе «Шинок» – подільський ведерей, сім’я ресторанів готельно-ресторанного комплексу «7 Днів» – начинку по-подільськи, а піцерія «МакСмак» – паляницю з маком. Паляниця, вимовою котрої пропонують мучити власників російськомовних щелеп, виявилася не хлібиною, а твердими кубиками з тіста, просякнутими темним маковим соу­-сом.

ПЕРШИЙ КАМІНЬ ПЕРШОЇ ПРИСЯГИ

Перший камінь під будівництво Меморіалу Присязі на вірність УкраїніПоки блогери дожовували паляницю, у сквері поблизу екс-­готелю «Україна» вже чекали на початок наступного дійства дитячий хор «Журавлик», військовий оркестр і хлопці-реконст­руктори в одностроях вояків доби УНР. Активісти кам’янецької «Просвіти» Славко Полятинчук і Анатолій Паладійчук, історик та реконструктор Дмитро Бабюк й інші учасники проекту «Прися­га 1919» довго мріяли про гідне увіковічення події, що відбула­ся тут, поблизу теперішнього майдану Відродження, століт­тя тому.

14 жовтня 1919 р. біля Олександро-Невського собору вояки УНР, Висока Директорія та тодішній уряд давали урочисту обітницю на вірність УНР. Потім був, зрозуміло, парад – у присутності польської та румунської урядових місій. 20 квітня 2019 р. активісти і представники влади заклали перший камінь під будівництво майбутнього Мемо­ріалу Присязі на вірність Украї­-ни та нагородили всіх учасни­ків конкурсу на найкращий проект пам’ятника. Переможцями ж були відомий кам’янецький скульптор, член Національної спілки художників України Сергій Кляпетура та член Національної спілки архітекторів України Віктор Рудюк.

Перший камінь був не єдиною згадкою про часи Високої Директорії: 20 квітня було презентовано новий туристичний марш­рут місцями УНР, а під Ратушею на гостей свята вже чекав панцерник «Черник» і члени військово-історичного товариства у кос­тюмах епохи.

ІЗ ПЕРЛОВКОЮ, ГРЕЧКОЮ ЧИ ГРИБАМИ?

Олег Вощинський із голубцями-переможцямиСаме під Ратушею і був епіцентр відкриття турсезону. Тут поблискували хромом залізні коні байкерів, котрі злетілися до міста. Тут же розташувалися презентаційні майданчики більшості фестивалів. Росомаха з нігтями-кігтями ричав на глядачів зі стенда кінофестивалю «Бруківка». Учасники аматорського театру «Лінк» у стім-панківських костюмах позували біля старовинного хорьха та трохи новішого «горбатого» «Запорожця», рекламуючи «Ретро-фест». На ньому, до речі, відбудуться нові конкурси костюмів – для дітей і чотирилапих друзів. Гренадери у червоних мундирах кінця XVIII ст. зібралися поблизу кошика повітряної кулі, а біля прапорів «Форпосту» було весь час гамірно – тут продавали настоянки за стародавніми рецепта­-ми та пригощали стравами середньовічної кухні. До речі, про кухню.

До столів навколо Вірменсь­кої криниці хоч не підходь, такі апетитні були аромати. Ресторани міста тут презентували свої страви у конкурсі «Подільський голубець». Яких тільки не було – з грибами, гречкою і навіть перловою кашею. Саме останні (від ресторану «Кава від поліцмейс­тера» Олега Вощинського) й стали переможцями. Напевно, зіграла роль гарна подача страви у старовинних дерев’яних ноч­вах. Як можна презентувати стару українську страву по-новому, демонструвала стильна команда кафе-бургерної «Троє в каное». А найсмачнішими автору статті здалися запечені в печі голубці від кафе «Шинок». Декого конкурс обурив: мовляв, у православних – піст, які ж голубці? Для них були пісні варіанти страви. І варто нагадати: Україна – світська країна, де релігія не є і не може бути справою державною. А вибір є в кожного.

РАТУША В НАМИСТІ ТА НОВИЙ РЕКОРД

Виступають учасники фестивалю бандурного мистецтваПоки біля криниці парували казани та каструлі з голубцями, до Польського ринку від МБК рухалася чимала колона бандуристів, учасників Всеукраїнського фестивалю-конкурсу бандурного мистецтва «Кобзарському роду нема переводу». Понад 300 дітей і дорослих з усіх куточків України, від Ужгорода до Чернігова, від Бучача до Великого Кучурова, приїхали в місто, аби продемонструвати свої вміння. Всі вони виконали біля Ратуші відому пісню братів Лепких, кот­ра стала гімном українських січових стрільців – «Ой, у лузі червона калина…». Таку кількість бандуристів де ще побачиш на власні очі! Здається, тут можна було встановити рекорд України, та ні: таке досягнення вже зафіксоване в національній Книзі рекордів зовсім недавно. 10 березня цього року у Львові твори Тараса Шевченка одночасно виконували відразу 407 бандуристів.

Встановлення рекорду - найбільша кількість жінок і дівчат в українському намистіІз цим рекордом не судилося. Та вийшло з іншим: представник Книги рекордів України зафіксував на Польському ринку найбільшу кількість жінок і дівчат у коралях – традиційному українському намисті. Їх було аж 509! Навіть найстаріша Ратуша Украї­ни з такого приводу вбралася в рядки червоних коралів.

Коли рекорд (уже десятий в історії Кам’янця) було зафіксовано і диплом передано міському очільнику Михайлу Сімашкевичу, можна було перейти до народних гулянь. На сцені якраз вишикувалися учасники Академічного ансамблю пісні й танцю «Козаки Поділля» Хмельницької обласної філармонії. Хмельничани привезли якісний і яскравий продукт, перлиною котрого була і залишається скрипалька Майя Онищук зі своїми запальними буковинськими мелодіями.

Добра сотня небайдужих до історії містян і гостей Кам’янця від­відали безкоштовну нічну екс­курсію Старою фортецею, котру провели працівники му­зею-­за­повідника Ростислав Майор, Андрій Павловський та інші. Це був новий погляд на замок і його найпоширеніші міфи – і вночі, під полум’я свічок у ліхтарях, інформація сприймалася по-новому.

. . .

Яскраво? Так. Цікаво? Дуже. Масштабно? Є таке. А могло б бути ще масштабніше, якби ка­м’янчани були більше зацікав­лені та відвідували такі фести­валі. Натомість більшість воліє відсидітися біля телевізорів і не бачить великої різниці між фор­матом від­криття туристичного сезону і чер­говим Днем міста. Про саме цю різницю розпові­-дає голова департаменту гуманітарної політики міської ради Альона Кузема:

– Готувати відкриття туристичного сезону значно складніше, ніж День міста. Тут постійно потрібні нові ідеї, адже це маркетинговий захід. Як прорекламуєш місто, так його і відвідають туристи. Це якщо абстрагуватися від зовнішніх впливів і об’єктивних, непереборних факторів. На цей захід ми запро­шуємо багато представників ЗМІ, блогерів, а вони смакують тільки ексклюзив. Відкриття готується спіль­но з туристичним бізнесом,

тому задіяні ресурси є більш роз­маїтими. А кам’янчанам на таке свято ходити варто, бо в нас це вже просто щорічний фестиваль туристичних можливостей, який зберігає мету, але щороку витягує щось нове на поверхню! Власне, відкриття турсезону для кам’янчан має бути можливістю подивитися на рідне місто очима туриста. У День міста вже є багато традицій: приїзд іноземних делегацій із міст-партнерів, концертні програми міських колективів, виставки-ярмарки міських підприємств, відзначення кам’янчан різними нагородами, презентації навчальних закладів, урочиста хода, запрошена «зірка» тощо. Це традиційне святкування Дня наро­дження. Ну, а відкриття туристич­ного сезону – свято, яке залежить від тих, хто тебе оточує, і завжди готове дивувати.

Ірина ПУСТИННІКОВА.

Фото автора.