ПРОФЕСОР СТЕПАНКОВ СПРОСТОВУЄ

25 січня 2019 р. «Подолянин» опублікував статтю «Кам’янецькі «Скарби нації». У цій статті йшлося про те, що 19 січня на телеканалі «1+1» вийшов довгоочікуваний третій фільм «Скарби нації. Україна. Повернення своєї історії». У документально-історичному розслідуванні команда проекту шукала гетьманські клейноди, що підтверджують українську державність, спростовувала роками нав’язані міфи про козаків і показувала, як Росія провела жорстку кампанію зі знищення доказів існування української держави… Одна з реліквій привела команду, зокрема автора Аліма Галімова, до Кам’янця-Подільського.

Процитуємо фрагмент статті:
«Намагалися знайти булаву Богдана Хмельницького, а натомість виявили інший загадковий документ епохи українського гетьмана – лист одного з-поміж найвидатні­-ших правителів Османської імперії турецького султана Мегмеда ІV.
– Це один із найунікальніших експонатів музею, – розповідає директор Кам’янець-Подільського державного історичного музею-за­повідника Олександр Заремба. – Документ – султанський фірман або, простіше кажучи, указ. Він досить великого розміру – близько 1 метра 40 сантиметрів у довжину і написаний на папері. Зверху можна побачити султанську тугру – персональний знак правителя, щось на зразок сучасного підпису. Виконана тугра золотим письмом і належить султану Мегмеду ІV, роки правління якого припадають на 1648-1687-й.
Досі не було відомо, про що йшло­ся у грамоті. Ніхто не зміг прочитати тексту, зашифрованого давньою ос­манською в’яззю. Однак команда проекту «Скарби нації» розгадала таємницю листа турецького султана.

– Мегмед ІV – саме той султан, котрому пишуть листа запорожці на знаменитій картині Іллі Рєпіна. Тож ми також очікували, що, можливо, там буде якась гнівна відповідь. Насправді все виявилося набагато цікавішим, – каже продюсер стрічки Акім Галімов. – Як визначили у процесі перекладу, в перших рядках султан звертається не до когось іншого, а до одного з найбільших володарів над народами християнського віросповідання – козацького гетьмана Богдана Хмельницького.

У тексті мовиться, що Мегмед ІV розглядає Богдана як дуже близького приятеля і шле йому в подарунок золототканий халат. На той час в Османській імперії це був найвищий прояв приятельських відносин і найбільший дар від султана, на який можна було заслужити.

Аби перекласти лист одного з най­більш видатних правителів Ос­манської імперії, було використано 5 спеціальних словників. У ході роботи український історик Олександр Середа визначив дату написання цього листа – 1651 рік. Якраз на­передодні битви під Берестечком.

– Нині чекаємо публікації найновішого і найправильнішого перекладу грамоти українською мовою, а після цього, гадаю, демонструватимемо її на нашій виставці «унікального експоната», – продовжує Олександр Олександрович».

Шкода тільки, що творці дуже важливого для України фільму не звернулися до знаного знавця цієї епохи – доктора історичних наук, професора Валерія Степанкова. 23 лютого 2019 р. він спростував деякі моменти філь­му, зокрема щодо грамоти ту­рецького султана Богдану Хмельницькому. Так, Микола Костомаров ще 1878 року в журналі «Вестник Европы» опублікував статтю «Богдан Хмельниц­кий – данник Оттоманской Пор­ты». Виявляється, що в архіві закордонних справ є грамота султана, писана по-турецьки на пергаменті з доданим при ній старим польським перекладом. Це та сама грамота Мехмеда ІV Богдану Хмельницькому, про яку йде мова у фільмі. Наведемо переклад Миколи Костомарова цієї грамоти російською мовою:

«Наиизбраннейшему из монархов религии Иисусовой гетману казацкому Богдану Хмельницкому, его же конец да будет счастлив чинится, писание сие, исходящее от нашего высокого и пресветлого тро­на чрез одного из урядников наших Осман-Чаута, возвращающегося вместе с вашим послом, который привез ваше писание, исполненное самой завзятой искренности. Со­образно с обычаями всего света, наияснейший наместник наш, наивернейший наш великий визирь приказал перевести его дословно и подать нам. И мы, уразумевши его содержание, то есть ваше и всего войска вашего прошение, поняли, что вы скорбите на своих неискренних друзей, равно как и на жестоких ваших неприятелей: всё, о чем вы писали к нам, мы узнали и уразумели. Знайте же, что высокая Порта обыкла оказывать милость и милосердие друзьям и карать своих врагов. Вы с верною искренностью откровенно высказавшись, отдаетесь под крыло и под протекцию непобедимой Порты нашей, и мы сердечно и любовно принимаем вас и о верности и искренности вашей не сомневаемся. Что вы секретно сообщали Осман-Чаушу, о том о всем в подробности он сообщил нам, и мы тотчас к вельможному монар­ху хану крымскому послали свой крепкий и строгий указ, повелевая, чтоб он никогда своих очей и ушей не обращал на польскую сторону, напротив, если бы оттуда подул какой-нибудь ветер, несущий на вас войну и гонение, если бы поляки неожиданно и насильно напали на войско ваше, но чтоб он тотчас своим быстролетным войском постарался подать вам помощь, где бы только оказалось это нужным. Мы ему это сурово приказали. A пока только вы со всем войском вашим будете верными искренно преданными счастливой Порте нашей, до тех пор ведите сношение с ханом безопасно, и не обманетесь. Уже теперь высокая Порта вполне принимает вас под свою протекцию, и вы будьте в том уверены и нам через своих послов в подробности объясняйте о всём, что деется в краях ваших. Ныне же, узнав нашего расположения, нисходящего от великих монархов, цесарей, владык всего света, при сем нашем ясном писании посылаем штуку златоглаву и кафтан, чтоб вы с уверенностью возложили на себя этот кафтан в том смысле, что вы теперь стали нашим верным данником.

A что вы наияснейшую Порту просили, что готовы дань давать, как иные наши христианские данники дают, то мы, благорасположенные к вам, оценивая ваши добродетели, тем остаемся довольны. A притом, чтоб вы послов своих, людей достойных на резиденцию сюда, к нам прислали, в утверждение нашей дружбы посылаем вам сие писание.
Дан в начале месяца «Ребиул Эвеса 1061 (в декабре 1650)».

У грамоті йдеться про халат, не як найвищий прояв приятельських відносин і найбільший дар від султана, а про те, що Богдан Хмельницький, приймаючи халат, став турецькому султану вір­ним данником (платником данини). Правда, козаки з цим не погодилися.

Аналізує цю грамоту й Михайло Грушевський в «Історії України-Руси». Отже, переклад грамоти відомий й оприлюднений ще 140 років тому, тож жодної сенсації щодо невідомого документа немає. До того ж, у нашому музеї зберігається не оригінал грамоти, а копія.