Понеділок, 15 Липня 2019 р.
7 Червня 2019

ПОНОВЛЕННЯ ОРФОГРАФІЧНИХ ТРАДИЦІЙ

Якщо на шпальтах нашої газети ви знаходитимете, здавалося б, незвичні слова, на кшталт, проєкт, проєкція, фоє, – не дивуйтеся. Адже із 3 червня в Україні набули чинності нові мовні правила, бо наприкінці травня Кабмін ухвалив нову редакцію Українського правопису.
І якщо пересічні кам’янча­-ни закидають, що змінювати письмо не на часі, мовляв, у країні триває війна, економічний спад і вибори за виборами, то мовознавці стверджують, що правопис розробили на основі української традиції. Утім, на кардинальні зміни очікувати не варто. У новому документі присутня варіативність, спрощення і нові правила написання слів, які прижилися в українській мові.
Про найголовніші нововведення і про те, коли вони потраплять до шкільних підручників і завдань ЗНО, спілкуємося з докторкою філологічних наук, професоркою, заві­дувачкою кафедри українсь­-кої мови Кам’янець-Поділь­сь­кого національного університету імені Івана Огієнка Людмилою МАРЧУК.
– Людмило Миколаївно, що спонукало змінювати правопис?
– Правописна комісія, яка працювала над правилами правопису, повертає до життя низку особ­ливостей української орфографічної традиції, поновлення яких має наукове підґрунтя. Крім того, мова живе і розвивається, потребує нових правил.
– Написання яких слів зазнало кардинальних змін?
– Наприклад, священник (ра­ніше написання передбачало одну літеру «н»), за аналогією до письменник. Зміни торкнулися й імені Ігор, яке належить до іменників м’якої групи, як лікар, кобзар. Спочатку його неправильно писали в кличному відмінку Ігоре, потім була подвійна норма Ігоре й Ігорю, тепер буде єдино правильний варіант Ігорю, як царю, кобзарю, лікарю.
– Що спростилося в написанні?
– Спростилося написання слів мінісукня, віцепрезидент, ексмі­ністр, вебсайт, які тепер пишуться разом, а також разом пише­мо слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-. Тобто, вживаємо менше дефісів у складних словах, проте піар-акція, фан-клуб, фітнес-клуб, інтернет-послуга, компакт-диск, бізнес-план, бета-промені, кіловат-година пишуться через дефіс.
Пишемо нарізно без дефіса та без апострофа слова з пів: пів хвилини, пів Києва, пів яблука, якщо пів означає половина. Але півострів, півмісяць, півкуля пишемо разом, адже ці слова є самостійними іменниками.
– Чим виправдана двова­ріантність написання слів?
– На мою думку, варіантність є вадою нового правопису. Свобода писати «або так, або так», закладена у правописному кодексі, може спричинити до роз­хитування орфографічної норми. Тим більше, що йдеться про тривалий (два-три роки) перехідний термін. Це стосується і закінчення -и або -і в словах соли/і, лю­бови/і, Білоруси/і.
– Також з’являється варіативність у великій-малій літерах для державних посад: в офіційних текстах – Президент, Голова Верховної Ради, Прем’єр-міністр, у неофіційних – президент, голова Верховної Ради, прем’єр-міністр тощо, – продовжує Людмило Миколаївна. – Варіантним є й уживання т і ф у словах етер/ефір, катедра/кафедра, міф/міт.
Упорядковано дифтонги. Ми пишемо лавр, але лауреат. Але лауреат – це «увінчаний лавром» з латини. Аналогічна ситуація з Фавном (бог полів і лісів) та Фауною (богиня полів і лісів). Хотілося б, аби було правильне написання лавреат і авдиторія, але залишили в правописі варіантність: правильно буде і лау­-реат, і лавреат, аудиторія і авдиторія.
– Поясніть, будь ласка, за яким правилом смт. пишеться з крапкою, а грн, млрд, млн – без? І що робити зі скороченням слова тисяча?
– Селище міського типу – смт. – в Українському правописі запропоновано вживати з крапкою як графічне скорочення. На відміну від графічних скорочень, скорочені назви одиниць вимірювання пишуться без крапок: гривня (грн), мільйон (млн), мільярд (млрд). Проте тис. пишеться з крапкою, оскільки скороченої назви як самостійної одиниці від тисячі немає і це не скорочення, а усічення.
– Чим зумовлене творення феміні­тивів?
– Із появою перших писемних творів в українській мові ХІ-ХVстоліть виразно окреслилася досить велика підсистема апеляти­вів – назв жінок зі складним розмаїттям лексико-семантичних, словотвірних і функцій­-них особливостей. Багатство її стало витвором мовних і позамовних процесів доісторичної та державотворчої доби і створило міцне підґрунтя для подальшого розвитку фемінітивної підсистеми української мови. У праці «Наша літературна мова» Іван Огієнко описував фемінність української мови, яка полягає у вживанні іменників у жіночому роді, та наголошував на русифікації, яка спричинила по­яву чоловічого роду в тих українських іменниках, які до того часу були жіночого роду, або вживалися у формі як чоловічого, так і жіночого роду. Також наголошує на «правному стані» жінки: «Історія становища жінки показує, що вона дуже довгий час була в тяжкому безправному стані. З найдавнішого часу вона волі не мала, була ніби річчю свого чоловіка-власника, тому й «віддавалася» йому. Тяжкий стан жінки був на сході, але не легшим він був і на католицькому заході. Наприклад, ще року 1690-го у Франкфурті вийшла книжка латинською мовою «Жінка – не людина». Року 1753-го в Ляйпцігу вийшла книжка німецькою мовою «Цікаві докази, що жінка не належить до людського роду». І в усіх народів світу тяжкий неправний стан жінки відбивався й на їхніх мовах. Досить виразно бачимо це і в мові українській».
Констатуємо пожвавлення функціонування фемінітивів у публіцистичному та художньому стилях у ХХІ столітті. Наприклад, «директорка» поступово починає функціонувати і в офіційно-діловому стилі (сайт Верховної Ради). Також натрапляємо на фемінітив «начальниця» у словосполученнях: начальниця митниці, начальниця поїзда, начальниця ДУ тощо, а це вказує на те, що жінка займає керівні посади в багатьох сферах економічного життя України. Крім того, в текстах ЗМІ вибудовується синонімічний ряд до фемінітиву «начальниця»: «керівниця», «чиновниця». Затверджено правила утворення фемінітивів.
Проте спостерігаємо такі явища, як лексичні лакуни в найменуваннях жіночих професій та гендерну (морфологічну й семан­тичну) асиметрії, що пояснюємо ситуативно-прагматичними завданнями підкреслення соціального статусу через вживання чо­ловічого роду. Саме тому фемінітиви, які були властиві українській мові, повертаються до правопису, а отже, ввійдуть і до нових словників, тобто займуть повноправне місце без вказівки – розмовна лексема – у лексичній системі української мови.
– Людмило Миколаївно, чому в прикладах нового правопису використовують такі слова-росіянізми: икати (а не гикати); женитися (одружуватися); дерзкий (зухвалий); шофер (водій), а в поясненні: «у ряді дієслів», а не низці?
– Слова икати, женитися є у Російсько-українському 4-томному словнику, виданому НАН України у 2011-2012 роках як один із варіантів перекладів російських лексем. Слово шофер уживається як професіоналізм, паралельно використовуємо водій.
Одне зі значень слова низка – нанизані на нитку, мотузку, дротину однорідні предме­ти, наприклад, низка перцю. Ряд має кілька значень: група, категорія, розряд, лава. Перелік – це список із перерахуванням осіб або предметів. Тому низка заходів, але ряд діє­слів.
– На Вашу думку, чому в новому пра­вописі слова, на кшталт, фейсбук, ютуб подаються в прикладах без лапок і з маленької літери?
– Ці слова вже адаптувалися до правил української мови, тому немає потреби їх транслітерувати або брати в лапки, це загальні назви, які не потребують вживання
великої літери. Із часу прийняття останньої редакції правопису сталося багато змін у мові. Таких слів, як «антикорупційний суд», «стартап», «інтернет», «булінг», «айфон» просто не існувало. Треба було врегулювати їх написання.
– Як Ви вважаєте, чи не створять проблем під час оформлення паспортів нові правила транслітерації (написання іншомовних слів)?
– Правила транслітерації в Україні затверджено 2010 року. Написання іншомовних імен (особливо транслітерація [г] / [h]; [ґ] / [g]) чітко описано, тому на оформлення паспортів новий Український правопис не вплине.
– А як відіб’ється впровадження нововведень у навчальних закладах, держ­установах та інших організаціях?
– Упродовж 5 років Міністерство освіти і науки не включатиме норм нової редакції Українського правопису до завдань ЗНО. Їх введуть у підручники і вивчатимуть у шко­лах. Лише після цього використовуватимуть у тестах. Фінальний текст нової редакції Українського правопису опублікували на офіційних сайтах Міносвіти та Національної академії наук 3 червня.
Із цього моменту рекомендовано застосовувати норми та правила нової редакції правопису в усіх сферах суспільного життя.
– Людмило Миколаївно, що у змінах Вам найбільше імпонує, а чого бракує?
– Тішуся з того, що офіційно окреслені у правописі правила творення і вживання фемінітивів. Вважаю, що якщо жінка займає посаду міністра – то це міністерка, а я – докторка філологічних наук, професорка. Отже, згідно з пунктом 4 параграфа 32 правопису, іменники на означення осіб жіночої статі утворюються від іменників чоловічого роду за допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та інших. При цьому найпоширенішим є суфікс -к- (дизайнерка, директорка, редакторка тощо).
Суфікс -иц-(я) приєднують до основ на -ник (порадниця) та -ень (учениця), а суфікс -ин-(я) – до основ на -ень та до приголосного (кравчиня, філологиня). Суфікс -ес- у пра­вописі охарактеризовано як рідковживаний. Хоча мені імпонують фемінітиви поетеса, деканеса, фотографеса.
Також хотілося б повернутися до відмінювання для слів кіно, метро тощо, які в росіян не відмінюються, а відповідно й у нас їх було заборонено відмінювати в 30-х роках ХХ століття. Хоч так було не завжди. Павло Тичина, який був міністром освіти і підписував пра­вопис 1946 року, хотів цю норму відновити, але йому дозволили відмінювати тільки пальто, а трохи згодом почали відмінювати й ситро. А кіно, метро, депо, казино залишилися невідмінюваними. Тому бажано більших змін і повного повернення до української мови, такої, якою вона була до того, як її почали стригти під одну гребінку з російською.

Ольга ГОЛУБ,
Галина МИХАЛЬСЬКА.