П'ятница, 29 Березня 2024 р.
28 Червня 2019

ПОМИРАВ ЗАЖИВО У ЦЕНТРІ МІСТА

– У нашому дворі в центрі міста майже місяць біля сміттєвих баків лежить чоловік. І в спеку, і в сильну зливу, і в град його прихисток – лише гілля винограду. Звати його Анатолій. Він не має ока, не може звес­тися на ноги, бо його пошкоджене коліно почало гнити. Ми викликали «швидку» й 10 днів він провів у лікарні, проте його виписали, бо не мав коштів на лікування. І Толя знову опинився під смітником.

У нашому дворі, що на вулиці Соборній, чимало будинків. Мешканці чим можуть, тим і допомагають бідоласі: хто постіль і ковдру приніс, хто одяг, їжу і воду, хтось купує бинти і ліки. Але ж розуміємо, що це не вихід і без належної медичної допомоги й умов життя чоловік просто помре на смітнику. Ми зверталися на «Гарячу лінію» міськради, втім нам порадили викликати «швидку», – із такою розповіддю до нашої редакції завітали дві пенсіонерки Валентина Михайлівна і Галина Улянівна.
Ми відправилися у згаданий двір. 40-річний чоловік, котрий назвався Анатолієм Григорашем, лежав на дерев’яному щиті, застеленому простирадлом. Одразу ж почали сходитися жителі будинку, які жаліли лежа­чого. Анатолій розповів нам, що з дитинства має поганий зір, ногу травмував під час пожежі у с.Кам’янка. На обгорілу кінцівку згодом упав, і коліно деформувалося. Постійного місця проживання не має, роботи теж. Довелося йому пережити і трагедію: 2013 р. у Княгинині вітчим убив його матір. Відтоді син навіть на поріг тієї хати ступити не може.
– Як і чим йому допомогти? – бідкалися мешканці будинку, обступивши нещасного.
Журналісти на місце викликали не лише медиків, а й працівників соціальної служби. «Екстрена» знову відвезла знедоленого до лікарні. До допомоги долучився і завідувач сектора обліку бездомних громадян ТЦСО «Турбота» Олег БОЙЧУК:
– Після спілкування з Анатолієм стало відомо, що будь-яких документів, які б засвідчували його особу, в нього немає. Він зізнався, що деякий час відбував покарання у місцях позбавлення волі, у лютому цього року вийшов на волю. Доки не зазнав травми ноги, якось перебивався. Коли чоловік одужає, ми можемо йому посприяти у відновленні документів, безкоштовно надати одяг і взуття, домовитися про харчування. Маємо змогу направити його до реабілітаційних центрів, що діють на Хмельниччині. Всі вони волонтерські або ж функціонують при церквах. Тут він отримає нічліг, харчування, можливість помитися і випрати одяг, а ще з ним працюватимуть психолог і соціальний працівник. Я відразу запропонував йому цей варіант, однак він відмовився, мовляв, стану на ноги і знаю, що робити. Із досвіду скажу, що зазвичай такі люди відмовляються від допомоги.
Таку відмову, виявляється, можна пояснити. З’ясувалося, що з перших днів перебування чоловіка у лікарні його прийшли «провідати» працівники поліції. Причина проста – чоловік після ув’язнення, який мав би, відповідно до графіка, відмічатися у поліції, цього жодного разу не зробив.
– За його плечима – не одна судимість за майнові злочини ще з юних літ, – прокоментувала опер­уповноважена сектора кримінальної поліції міськвідділу поліції Олеся НЕЧАЙ. – Крім того, він зловживає алкоголем і має проблеми з наркотиками. У нього неодноразово вилучали наркотичні речовини. Він «засвітився» у кримінальній хроніці 10 квітня за крадіжку телефонного кабелю між селами Оринин і Ріпинці. Всі матеріали справи поліція направила до суду. А ще він причетний до викрадення дитячого візка із під’їзду житлового будинку.
От і виходить, що знайомство на смітнику викликало двояке враження: і співчуття, й осуд. Звісно, що жодна людина, навіть якщо й погрузла у криміналі, не повинна залишатися без допомоги і помирати на вулиці. Також жевріє надія, що, побачивши добро і ласку від чужих, незнайомих людей, Анатолій обміркує власне минуле і зробить правильний крок у майбутнє.

Вікторія КОЖЕВНІКОВА, Галина МИХАЛЬСЬКА.