«БУДУЮ НЕ ДЛЯ СЕБЕ, А ДЛЯ ЛЮДЕЙ»

Цієї неділі професійне свято відзначатимуть люди, без яких про комфортне житло ми б лише мріяли. Адже саме завдяки вмілому керуванню спецтехнікою, грамотному проєктуванню і розрахунку до міліметрів, вправному викладанню цегли народжуються нові сучасні будівлі. Не секрет, що щоденною працею будівельники змінюють обличчя міста, роблячи його яскравішим і сучаснішим.

Уже понад 15 років зводить нові будинки ТОВ «Дан-сервіс», власником якого є Валерій СЛОБОДЯН. До речі, він є ще й депутатом міськради, керівником гурту «Музичний стандарт», а також багато років очолював міську Федерацію боксу та кікбок­сингу «Ринг». На думку Валерія Анатолійовича, саме будівельники допомагають розвивати економіку, бо дають роботу виробникам будматеріалів, меб­лів, сантехніки, побутової тех­ніки тощо. Напередодні професійного свята ми спілкувалися про роботу, нові будівельні норми і відбудову Старого міста.

ЗАВЖДИ У НОГУ З ЧАСОМ

– Валерію Анатолійовичу, як так склалося, що взялися за зведення новобудов?
– Після здобуття фаху інженера-механіка в колишньому сільсь­когосподарському інституті (нині це ПДАТУ) мене направили на роботу на Кам’янець-Подільське підприємство «Райсільгосптехніка», де власне й почав займатися будів­ництвом. Працював головним інженером, а згодом став директором ДП «Агропромтехніка». Вже під моїм керівництвом тоді звели великий житловий будинок на вулиці Князів Коріатовичів, згодом – ще два будинки в селищі Жовтневому.
Із розвалом Радянського Союзу підприємство розформували. Я ство­рив власне підприємство «Дан-­сервіс» і занурився в будівельну галузь: їздив на різні виставки до столиці, переймав досвід. Згодом взяв кредит, придбав автомобільний кран, зібрав команду фахівців – і ми взялися за справу. Перший будинок, зведений уже моєю фірмою, – 5-поверхівка на вулиці Привокзальній, 22. Наступний іспит – 9-поверхівка. Відверто кажучи, було лячно, адже в такому будинку передба­чений ліфт, тому спецтехніка має бути потужнішою. Але іспит склали успішно. Загалом забудували цей квартал, і сьогодні там є три сучасні дев’ятиповерхівки, спорткомплекс «Еллада», дитячі майданчики, комерційні приміщення.
Згодом вдалося придбати серйознішу техніку, зокрема три баштові крани німецької фірми «Lieb­herr», сучасний екскаватор JCB, самоскиди. Але найголовніше – пі­дібрав досвідчених спеціалістів. Маю професійних інфенерів-бу­дівельників, виконробів, потуж­-
ний бухгалтерський та інженерний склад. Колективом пишаюся, всіх поважаю, бо працюємо, як одна сім’я, на спільний результат.
До речі, всі роки співпрацюємо з проєктною фірмою «Проєкт Менас», директором якого є Віталій Мідзяновський.
– Сьогодні, коли тарифи за комунальні послуги «з’їдають» час­тину сімейного бюджету, будинки з енергозберігаючими технологіями, як ніколи, актуальні. Як виконуєте це завдання?
– Свого часу був головою комісії в будівельному технікумі, коли студенти презентували дипломні роботи. І постійно акцентував увагу на енергозберігаючих технологіях.
Сучасні державні будівельні норми вимагають, аби всі будинки зводилися утепленими, енергоефективними, інакше проєкт не пройде експертизи. У наших новобудах стіни завширшки 510 міліметрів ми утеплюємо 10-міліметровим ша­-ром пінопласту чи мінвати і штукатуримо. Також утеплюємо горища. У таких будинках менше споживаєть­ся газу для опалення, взимку тепліше, а влітку прохолодніше. Крім того, передбачені будинкові лічильники тепла, індивідуальне опалення.
Мої друзі купили квартиру в будинку, який ми зводили. Вікна ви­ходять на південь. Якщо взимку температура повітря до мінус 5, то вони навіть не вмикають газового котла.
Енергозберігаючі технології – це елементарні правила, яких усі мають дотримуватися.

НОВІ НОРМИ НЕ ЗАВЖДИ В НОРМІ

– До Вас як голови депутатської комісії з питань землекористування, архітектури та будівництва зверталися кам’янчани, котрі потрапили в неприємну ситуацію через недобросовісних забудовників?
– До міської влади звернулися люди зі скаргою на забудовників «Перлини мікрорайону». Вони планували звести у мікрорайоні Жовт­невому чотири будинки. А жителі поскаржилися, що там збудували лише одну коробку і не підвели мереж. Натомість вимагають, аби покупці доплачували ще по 100-200 тисяч гривень. Люди, які спокусилися на невисоку ціну, гроші заплатили, уклали незрозумілий договір «про асоційованого члена ЖБК», а не про будівництво і пайову участь, і залишилися без квартир. У Кам’янці назріває серйозний конфлікт – матимемо свій «Еліта-центр».
Як голова комісії, я зустрівся із за­будовниками. З’ясувалося, що люди сплатили їм 16 мільйонів 400 тисяч гривень. За моїми підрахунками, аби звести будинок відповідно до їхнього проєкту і повністю підклю­чити всі мережі, необхідно максимум 13 із половиною мільйонів гривень. Але забудовники нічого слухати не хочуть, натомість ви­ма­гають від людей додаткових проплат.
Аби не потрапити на вудку будівельних аферистів, необхідно до дрібниць вивчити договір і не гнатися за низькою ціною.
– Чи не щороку в будівельній галузі запроваджуються нові державні будівельні норми. Наскільки вони є доречними?
– ДБНи справді актуальні та надиктовані часом. Але іноді складається враження, що деякі правила пишуть люди, які жодного дня не працювали на будівництві й не мають уявлення про життя в обласних чи райцентрах. Зокрема, цьогоріч із 1 липня ввели норму, відповідно до якої в будинках, що мають більше як три поверхи, забороняється встановлювати індивідуальне опалення. Як альтернативу, запропонували встановлювати дахову котельню. Таку облаштували у Хмельницько­-му – і результат мають невтішний. Люди відмовилися від неї, встановивши електроопалення. Тому разом із місцевими будівельниками ми підготували звернення до чиновників нагорі із проханням відмінити цю будівельну норму. Приємно, що на сесії міськради 6 серпня депутати підтримали мою ініціативу і проголосували за звернення до Кабміну та Мінрегіонбуду щодо відміни цієї норми ДБН.
Інше нововведення стосується людей з обмеженими фізичними можливостями і вже встигло наробити переполоху серед проєктантів. Адже, відповідно до нього, всі квартири у житлових будинках мають проєктуватися і будуватися під людей з особливими потребами, і навіть 2-поверхові будівлі повинні мати ліфт. Я розумію, що для таких людей необхідні відповідні умови, але вони мають бути у лікарнях, санаторіях, громадських закладах тощо. Але не можна всіх підлаштовувати під них.

СПОЧАТКУ РОЗГРІБАЛИ, ПОТІМ ВІДНОВЛЮВАЛИ

– Валерію Анатолійовичу, декілька років тому Ви взялися за делікатну справу – відбудову Старого міста. І тепер руїни колишнього універмагу перетворилися на ошатну будівлю. Наскільки важко вести будівницт­-во в історичній частині Кам’янця-Подільського?
– Спочатку я виграв конкурс на відбудову фундаментів на вулицях Зарванській і Довгій, а згодом вдалося провести перемовини із власниками колишнього універмагу, і на певних умовах вони пішли на­зустріч.
На території заповідника діють інші будівельні правила. На місці фундаментів спеціалісти з Тернополя проводили археологічні роз­копки, тому без їхнього погодження ми не розпочинали робіт. Отримали висновок історичної комісії, фахівці показали, які там були фасади, скільки поверхів, розповіли, якими мають бути вікна, балкони, архітектура, колір, візерунки. На підставі цього проєктна організація виготовила проєкт.
Слід наголосити, що нічого нового ми не будували, а лише займалися відновленням житлових будинків з утепленими помешканнями, але з фасадом, який відповідає історичній частині міста. А це кропітка робота. Бо, якщо будинок у спальному районі міста можна утеплити за місяць, то в Старому місті такі роботи відбирають утричі більше часу. Все потрібно до дрібниць виміряти, вирізати і аж тоді встановлювати. Усі роботи контролює директор НІАЗу «Кам’янець» Василь Фенцур.
Але, перш ніж взятися до справи, довелося розгрібати авгієві стайні. Адже ці місця люди за десятиліття перетворили на громадський туалет і звалище. До речі, двері в райунівермаг були закидані сміттям десь на три метри.
Моє кредо – не будувати для себе, а будувати для людей. І маю надію, що скоро Старе місто наповниться новими мешканцями і оживе, а розмови про закриття першої школи та садочка ніколи не реалізуються.
– Кам’янчани активно купують нове житло?
– Ні для кого не секрет, що останнім часом люди стали біднішими.
Їх задавили непідйомні комунальні тарифи, ціни на харчі, ліки. У нас немає виробництва, і щоб вижити, кам’янчани в пошуках кращого їдуть за кордон. Дехто купує там житло і не хоче повертатися на Батьківщину. Відповідно, навіть у порівнянні з минулим роком, реалізація житла знизилася. І хоча я одним із перших запровадив розстрочку на житло до трьох років, ситуація наразі не тішить. Але сподіваємося, що ситуація в країні покращиться. Адже Україна з її природним багатством і золотими людьми приречена бути заможною країною.