Понеділок, 14 Жовтня 2019 р.
4 Жовтня 2019

ФІЗИКА – ЦЕ ЖИТТЯ

Повелитель формул, король матерій, приборкувач однієї з найскладніших наук – 38-річний учитель фізики НВК №3 Сергій КАСАПЧУК уміє навіть найскладніші явища пояснити прос­тими словами. Мало не на пальцях педагог доносить до школярів факти про народження блискавки, поняття невагомості, телекінезис, відбивання й заломлення світла, а також фізичні закони, теореми, правила та формули. Працюючи у храмі науки вже понад 15 років і маючи за плечима вже напрацьований досвід та власні погляди на те, як важкі поняття зробити простішими, Сергій Якович захоплює фізикою навіть тих, хто, здавалося б, ніколи не потоваришує із цим предметом. Його учні чітко пам’ятають найголовніше кредо вчителя: «Фізика оточує нас усюди, бо фізика – це життя». Тому педагог робить усе можливе, аби кожного учня навчити сприймати світ і розуміти явища, які в ньому відбуваються.

СВІТ ФІЗИКИ ПІЗНАВ ІЗ ДИТИНСТВА

Складна, але водночас захоп­лива фізика крокує із Сергієм Яковичем по життю майже з дня його появи на світ. Адже і батько Яків Михайлович (на жаль, уже покійний), і мати Світлана Онуф­ріївна – обидвоє вчителі фізики. Вони навчили пізнавати світ не одне покоління кам’янецьких школярів. І, зрозуміло, змалечку їхній син із захопленням слухав розповіді батьків про теплові явища, левітацію та значення магнітного поля Землі для всього живого.
– У кожній сім’ї дитина наслідує батьків, – зізнається Сергій Якович, з яким ми спілкуємося у шкільній лабораторії, де зберігаються різні терези, котушки, моделі, тобто вся наочність, необхідна для проведення уроків та лабораторних досліджень. А ще на стінах висять низки грамот і подяк. – Навчався я в Кам’янець-­Подільському педліцеї на фізико-математичному профілі, де батько викладав у мене фізику. Він був хорошим учителем і давав добру науку. Я гарно вчився, аби не розчарувати батьків. У Кам’янець-Подільському виші поглибив знання. До речі, саме на фізматі познайомився з майбутньою дружиною Наталією. На 5 курсі ми обидвоє перевелися на індивідуальне навчання і пішли вчителювати.
Учитель вважає хибною думку про те, що є діти, яким осягнути фізику не дано. Викладає так, аби було цікаво всім, показує різні приклади – з приладами і без, щоб максимально пояснити всі фізичні явища.
– Фізика – це предмет, який не можна завчити, бо необхідно зрозуміти фізичні процеси, – продовжує Сергій Якович. – А для цього має бути максимальна наочність. Тоді діти можуть побачити, торкнутися рукою – і їм усе стає доступнішим. Має­мо й сучасну мультимедійну дошку, за її допомогою можна візуа­лізувати деякі складні поняття. Фізика всім дана, і всі діти мають певні знання з неї, не усвідомлюючи цього. Скажімо, 7-класники вчать швидкість, і всі знають, що машина їде, маючи швидкість. 8 клас учить теплові явища. Не знають, що таке питома теплоємність, але розуміють: щоб нагріти літр води, треба менше газу, а щоб відро – більше. 9-класники, котрі вивчають магнітне поле, добре знають, що є полюси північний і південний, але не всі знають, що таке індукція магнітного поля.
Тому будь-яку тему розглядаємо на конкретних прикладах. Завжди наголошую, що фізика – це наука про природу і про все, що нас оточує. Не можна вимагати у школярів розв’язання задач, коли вони не розуміють суті речей. Із досвіду скажу, що не всі можуть і будуть розв’язувати задачі, але про явища мусять знати все. Я намагаюся демонструвати прикладну сторону знань, аби учні зрозуміли, де і навіщо ці знання можна використати, як вони знадобляться в дорослому житті та чим може обернутися їхнє незнання. Наприклад, сучасне життя пов’язане з електрикою, тому, не маючи елементарних знань про електричний струм, буде важко навіть замінити розетку чи вимикач.

МІКС ТЕОРІЇ ТА НАОЧНОСТІ

На думку педагога, важливим у процесі викладання є те, що необхідно знайти контакт із дітьми, зацікавити їх і відірвати від телефонів. Зізнається, що учні полюбляють, аби їм розповідали щось цікаве, відповідали на їхні запитання.
– Здавалося б, два однакові паралельні класи, але уроки проходять по-різному, – каже Сергій Якович. – Є учні, котрі після дзвінка на урок починають завалювати запитаннями: чому вікна мають повіт­ря всередині, чим краще утепляти стіни, чому в пустелі носять теплий одяг? А одне запитання учениці змусило й мене задуматися: чому батареї потрібно фарбувати у чорний колір? Насправді батареї взагалі краще не фарбувати. Будь-яка фарба зменшує теплопередачу, але для захисту їх можна хімічно «чорнити».
Запитання породжують логічну думку, і тоді школярі краще пізнають те чи інше явище. Сьогодні в більшості дітей цікавість звелася до інтернету, і вчителю доводиться відірвати їх, аби зосередити увагу на уроці.
Щоб важкий матеріал донес­ти до всіх, Сергій Якович нама­гається все максимально спрос­тити:
– Якщо процес складний, його треба моделювати на чомусь прос­тому. Скажімо, як утворюється блис­кавка? Взимку знімаємо светр, і він що – тріщить, бо терся по тілу. Так само і хмари рухаються, труться між собою і породжують блискавку.
При вивченні ваги цікавлюся в учнів, чи були вони в невагомості?
І намагаюся їх так налаштувати, аби зрозуміли, що, як не дивно, в невагомості ми всі були під час падіння чи стрибка.
Як зізнається вчитель, учні середніх класів у захваті від лабораторних досліджень. Вони залюбки користуються секундоміром, лінійками, жолобками, вимірюють швидкість і тепловіддачу. На запитання, скільки часу Сергію Яковичу потрібно, аби підготуватися до уроку, відповідає коротко:
– Небагато. Гарний урок – це той, до якого ти майже не готуєшся. Вчитель не повинен писати довжелезні конспекти і переписувати туди закони, це має бути в нього в голові. Завдання вчителя – підлаштуватися під певний клас, мати таку структуру уроку, аби працювали всі: і слабші, і сильніші.

УЧАСТЬ ЗАДЛЯ ЗАДОВОЛЕННЯ

Рік тому Сергій Касапчук став переможцем міського етапу Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року – 2018». В обласному етапі він зупинився на другій сходинці. У розмові зізнався, що тричі брав участь і завжди з одним настроєм: отримати задоволення і почерпнути досвід у колег.
– Уперше вирішив спробувати себе, щойно прийшов працювати до школи. Тоді пішов по пораду батька. Вдруге, 2013 року, виступив краще і посів ІІ місце в місь­кому етапі. Третя участь принесла перемогу в місті та можливість долучитися до обласного етапу, де презентував проєкт про сонячний тепловий колектор, завдяки яко­му в міжсезоння можна обігріти клас.
І навіть поза школою вчитель не втомлюється працювати над собою, самовдосконалюватися, а найкращим відпочинком вважає мандрівки. У цьому занятті має вірних і надійних партнерів – дружину Наталію та доньку Аліну, ученицю 10 класу. Разом на велосипедах вони об’їздили всі наймальовничіші місця Хмельниччини, долучаються до різних туристичних походів, полюбляють мандрівки Україною і мріють об’їздити ще й Європу.