Неділя, 15 Грудня 2019 р.
11 Жовтня 2019

У КОЛУБАЇВЦЯХ КОЗАКИ НЕ ПЕРЕВЕЛИСЯ!

По-козацьки і з козацьким запалом 14 жовтня мешканці Колубаївців відзначатимуть День села та низку інших поважних свят, які припадають на цю дату. Для селян та їхніх гостей, які поз’їжджаються з усіх усюд на гуляння, не лише підготували кількагодинний концерт на свіжому повітрі, але й запланували виїзну кухню із багаттям, юшкою та кашею.

Це маленьке й затишне село аж ніяк не назвеш депресивним. І хоча тут немає великих підприємств і землі для здачі в оренду, все ж є позитивний настрій і, найголовніше, любов до рідного краю. Вражає, що центр села вимощений бруківкою за кошти Гуменецької ОТГ і підприємства СТОВ «ВФ Гуменецьке». А мальовничу зупинку – гордість Колубаївців – розмалювала діловод Анна Циганюк. І відчувається турбота про рідний край у всьому: охайних подвір’ях, чис­тих узбіччях, сучасних майданчиках для збирання сміття, а най­головніше – у теплих і щирих сло­вах, яких мешканці Колубаївців не шкодують одне для одного.
Рубрика «Еліта на перифе­рії» у нас святкова завдяки пре­-стольному святу дружного села.

ПАМ’ЯТЬ ОБІЦЯЮТЬ БЕРЕГТИ

Дмитро ХМЕЛЮК– Ми ніколи не були багатим селом, але робимо все можливе, аби люди гідно жили на маленькій батьківщині, – розповідає староста села Дмитро ХМЕЛЮК. – Живемо і розвиваємося за рахунок коштів від Гуменецької ОТГ, до складу якої входимо. Завдяки голові ОТГ Інні АБДУЛКАДИРОВІЙ у нас зроблено чимало: стовідсотково проведено вуличне освітлення, на 98 відсотків маємо центральне водопостачання. Справно фінансуються й наш НВК, Будинок культури та інші комунальні установи.
Аби не бути голослівним, веде на оглядини до ФАПу, школи, клубу. По всьому селу облаштовані майданчики для збирання сміття, охайні баки. Виявляється, в перспективі у громаді планують навіть сортувати сміття.
У Гуменецькій ОТГ завжди вражає підхід до соціальної роботи. Тут соціальні працівни­-
ки завжди на своєму місці: ви­важені, порядні, добродушні, готові прийти на допомогу і працювати понад норму. І Надія Стрільчук, яка опікується одинокими людьми Колубаївців, одна з них. Побачили її, коли йшла до підопічних. Вона тут соціальний працівник понад 10 років, каже, що робота подобається, адже має можливість допомагати іншим.
– Кому хліба занести, кому допомогти по господарству. Але, знаєте, більше працюю, напевно, психологом, – каже Надія Михайлівна. – Адже кожен хоче поговорити, попросити поради. Мушу всіх слухати, та й совість не дозволить просто вийти і піти від людини, яка чекала на мене.
Дорогою Дмитро Хмелюк розповідає, як село розвивалося до об’єднання.
– У нашому селі люди завжди були активними, робили все, так би мовити, на благо Колубаївців, – продовжує Дмитро Миколайович. – Чого лише варті місцеві депутати, яких неодноразово обирали ще до Колубаївської сільської ради. Серед них Людмила Хмелюк, Тетяна Стецюк, Віктор Кушнірук і Олександр Сугак.
Приємно, що односельці дбають про пам’ять предків, наших захисників у Другій світовій. Недавно місцевий мешканець Микола Ільєв приніс величезну дошку з написом: «Вони боролися за Батьківщину», а на ній десятки фотографій і всі знайомі прізвища – там наші діди-прадіди-Герої. На жаль, дошка зберігалася в не надто гарних умовах, пошкодилася, але ми її відреставруємо і збережемо пам’ять. До речі, Миколу Сергійовича ми називаємо ходячою енциклопедією, адже він без карти знає, де яка труба зарита в селі, куди який провід іде, підтримає розмову як на тему історії, так і ядерної хімії.
Має наше село й Героїв сучасної війни. Пишаємося нашими хлоп­цями, які були в АТО, чимало з них вою­ють на сході й нині. У свято кожен подякує нашим захисникам, а це Василь Макар, Андрій Пакуляк, Ігор Пікалюк, Микола Якимчук, Олександр Ільєв, Микола Ільєв, Володимир Гриневич, Сергій Гриневич, Роман Зюльковський, Ілля Зюльковський, Руслан Бранюк, Сергій Тихоход.

ДІТОК РОЗВИВАЮТЬ, БУРГЕРАМИ ВРАЖАЮТЬ

Розмовляючи, підходимо до місцевого НВК, який об’єднав садочок і школу I-II ступенів. Хоча діток тут не так багато, як хотілося б, усе ж усі при ділі. В садочку вихователі-професіонали Алла Лісовська і Тетяна Стецюк, помічник вихователя Валенти­на Колісник виховують 16 діток. А у школі освіту здобувають учні 2-9 класів. На жаль, першачків цьогоріч не набрали.
Об’єднаним закладом керує Світлана Макар. Жінку колеги називають активісткою-запальничкою, адже робота в її руках горить, а ще в неї повно планів та ідей, які успішно втілює в реальність. Життя у школі вирує, у класах, наче у вуликах, де бджілки-­учні не лише здобувають знання, але й займаються гуртковою роботою. Найбільше полюбляють тут хореографію і футбол. Керівник хореографічного гуртка Олена Совяк робить усе, аби юні танцюристи почували себе на сцені, як удома. Як наслідок, вони залюбки танцюють на шкільних і сільських концертах, для всієї громади і навіть області.
Любов до футболу юним гравцям прищеплює тренер, учитель фізкультури Валерій Балла. Його підопічні хлопці й дівчата посідають призові місця в різних чемпіонатах.
У спортивних змаганнях гідно себе зарекомендовують також місцеві шахісти.
– У нас сформувався дружний педагогічний колектив, – розповідає Світлана Володимирівна, – вчителі завжди у пошуку, як краще і доступніше пояснити дітям мате­ріал, а всім відомо: якщо розвиваєть­ся і не перестає навчатися наставник – тим більше знань буде в учня.
А нам є в кого вчитися, на кого рівнятися. Часто згадуємо вчителів нашої школи, які нині на пенсії. Серед них філолог Людмила Борисівна Хмелюк, наставниця в початкових класах Ганна Петрівна Кушнірук, учитель зарубіжної літератури Людмила Петрівна Слободян, наш біолог Фелікс Михайлович Зелінський. Пишаємося і вчителем російської мови Марією Дмитрівною Малик.
Екскурсія просторими кабінетами і коридорами школи доходить до харчоблоку. Спочатку дивуюся, мовляв, чому у вас в актовому залі стоять столи. Відповідь ошелешує: це не актовий зал, а їдальня! Із плазмою та фотозоною…
– Телевізор нам придбав місцевий аграрій Анатолій Зелениця, – розповідає Дмитро Хмелюк, – а ремонт у їдальні та харчоблоці зроб­лено за кошти громади.
Приємний запах тушковано­го м’яса манить у святую святих – кух­ню. Дівчата, які займалися приготуванням обіду, зовсім не знітилися, не хапалися за ганчірки, аби щось повитирати, а навіщо, якщо все до ладу. Натомість, помішуючи наїдки, люб’язно повідали секрети смакоти і харчові вподобання дітлахів.
Наталія Нероба у школі працює 16 років. Зважаючи на її майстерність у приготуванні страв і завзяття до господарювання, одразу заявляю, що прізвище їй не підходить.
– Роботу свою дуже люблю, задоволена нею, адже живу в цьому селі, – каже Наталія Михайлівна.
А її колега по цеху Оксана Рож­кова тривалий час працювала вихователем у дитячому садочку, а тепер готує як для малечі, так і для школярів. Із захватом жінки розповідають, як недавно приготували для дітей бургери. Самі спекли булочки, котлети. Юні поціновувачі були в захваті від, здавалося б, нешкільної страви, закомандували щодня такі робити.
– Я ж їм сказала, що борщу, супу і кашів ніхто не відміняв. Та й люб­лять дітки наш борщик, а на сніданок їхня улюблена страва – млинці, – розповідає Оксана Миколаївна.

ЧЕКАЮТЬ ГОСТЕЙ НА СВЯТО

Шкільні роки важко уявити без відвідин бібліотеки. Місцева бібліотекар Міла Кушнірук доб­-ре знає, як зацікавити літературою не лише дітей, а й дорослих. Досвід, як кажуть, дається взнаки, на бібліотечній ниві вона працює з 2001 року. За ці роки провела безліч тематичних екскурсій і виставок.
У Колубаївцях уміють заохочувати до розваг. Тут активно працює клуб. На дискотеку сходиться молодь з усіх навколишніх сіл. Майже рік завклубом працює молода й енергійна Анна Стасюк. Торік вона прийшла і потрапила одразу в бій. Адже попередній завклубом звільнився напередодні свята села – і Анна змушена була сама організовувати захід. Хоча без досвіду, але зробила все на славу, і людям сподобався її підхід. Так і пішли в неї справи: влаштовує різні флешмоби, знімають із дітьми кіно, проводять концерти. Дівчина зізналася, що в концерт до свята села вже й не знає, куди вмістити артистів, так багато забажали виступити. Але вихідний день 14 жовтня буде довгим, бо ж і свят назбиралося на нього чимало, і номерів артистів. Сподіваємося, що й глядачів прийде багато: хтось згадуватиме молодість, хтось пишатиметься сьогоденням, а хтось просто відпочине і розвіється від важкої роботи в селі.