П'ятница, 29 Березня 2024 р.
15 Листопада 2019

ОБ’ЄДНАНІ ДИТЯЧИМИ СЕРЦЯМИ

Знайомити наших читачів з історією та діяльністю Благодійного фонду «МіСт» ім.Михайла Савенка, напевне, не потрібно, адже протягом семи років його існування газета неодноразово писала про гарні справи і відкриті серця людей, які взяли на свої плечі нелегку справу – опікуватися майбутнім рідної країни.
Мовою статистики – це підтримка п’ятнадцяти дитячих, освітніх та інтернатних закладів на Хмельниччині. Мовою цифр – це 3,8 мільйона гривень. На цю суму протягом 2012-2019 років як благодійним фондом, так і осо­бисто його засновником – киянином із кам’янецьким корінням Дмитром Савенком – було надано допомогу вищезгаданим закладам. Із них лише кам’янецьким – на понад 1,5 млн грн.
Мовою серця – це турбота, таланти, душа і зусилля справжніх профе­сіоналів своєї справи: спортсменів, бізнесменів, художників, співаків, яких об’єднує одна властивість – небайдужість і готовність поділитися власними статками, особистим часом і майстерністю з юними українцями.
Мовою відзнак і нагород – практично весь спектр від місцевих, обласних, державних і церковних інституцій, включаючи орден «За заслуги ІІІ ступеня», яким відзначено Дмитра Михайловича.
Напередодні семиріччя благодійного фонду, що припадає на 21 листопада, день святого Архістратига Михаїла, своїми думками та одкровеннями поділилися і волонтери фонду, і дехто з його підопічних.

Прапор фонду цього року був розгорнутий учасниками 24-ї Української антарктичної експедиції на станції «Академік Вернадський» (ліворуч керівник експедиції Ігор Дикий). Завдяки спортивному журналісту Валентину Щербачову - завзятому мандрівнику - прапор фонду вже «підкорив» Гімалаї, де з’явилася гора імені Михайла Савенка, а тепер і Південний полюс.Валентин ЩЕРБАЧОВ,
український спортивний журналіст:
– Мости між поколіннями, мости добра і людяності – я б так охарактеризував те, що робить наш співвітчизник Дмитро Савенко.
Він глибоко вивчив шлях, пройдений батьком-мостобудівником Михайлом Михайловичем, і нині всі ті місця, де той виростав і навчався, перебувають під опікою Благодійного фонду «МіСт», заснованого Дмитром на честь і вшанування пам’яті Михайла Михайловича і названого його ім’ям.
І хоча нині слово «фонд» викликає в сус­пільстві неоднозначну реакцію, повірте – я пройшов усі ті заклади, до яких торкаються по-людськи добрі руки очільників саме цього фонду, і був вражений ефектом їхньої роботи. Жодна з десятків дитячих установ, починаючи із села Лісоводи (там у дитячому будинку в роки війни зростав батько Дмитра) і закінчуючи Кам’янець-Подільським військовим ліцеєм, ніколи не знає відмови в своїх нагальних потребах. Причому, на відміну від більшості фондів, «МіСт» ім.Михайла Савенка не надає грошових коштів у розпорядження керівників-чиновників, а виробляє і встановлює на місцях усе, що потрібно дітворі та вихователям. Я бачив це, слухав захоплені відгуки наших юних співгромадян і думав: «Якби ж то всі благодійники так реалістично, сумлінно і чесно виконували свою справу (причому без зайвої метушні та марнослівного піару), ми б уже сьогодні не бідкалися над тим, що в Україні так багато ображених долею дітей.
Важливо розповсюджувати досвід благодійницької діяльності цілком конкретної спрямованості: не збирання та роздачу грошових траншів, а виробництво, ремонт, розвиток, навчання з допомогою професіоналів на волонтерських засадах.
Окремо згадаю і невгамовного, креативного президента фонду Сергія Ісаєнка, який уже давно забув свою київську домашню адресу, з’являючись у всіх місцях, звідки лунають заклики про допомогу. Я вже не кажу про його постійну турботу про мотобольний клуб «Поділля», котрий ще донедавна, так би мовити, «чи то існував, чи то був серед померлих».
Попри те, що фонд працює без метушні навколо дрібниць та гучного піару, про нього вже добре знають в Україні. Це підтвердив наш недавній ефір на «Емігрантському Радіо», під час якого Дмитро Савенко та Сергій Ісаєнко розповідали начебто прості історії – про життя Михайла Михайловича, рішення сина дослідити життєвий шлях батька і почати допомагати дітям Поділля, про перші кроки фонду, дитячі заклади, успіхи їхніх вихованців…
А виявляється, це зацікавило тисячі співвітчизників не лише в Україні, а й далеко за її межами. За місяць після ефіру я з подивом дивився на кількість переглядів і прослуховувань: цифра з трьома нулями засвідчила, що людям дуже близькі ідеї та проєкти фонду!
Мені цікаво було працювати над трисерійним документальним телефільмом «Мости життя», але навіть така тривала в часі стрічка не в змозі охопити весь спектр добродійності та роботи на майбутнє України, роботи, що виконують ці люди (які, до речі, мають реальне виробництво і долають усі типові для Украї­ни перепони на шляху виробників). А плани на майбутнє ще масштабніші…

Олександр МАКСИМЧУК,

президент Асоціації благодійників України:
– 2014 року розпочалася наша співпраця з фондом «МіСт» імені Михайла Савенка, який дуже активно бере участь в ініціативах Асо­ціації: Національний конкурс «Благодійна Україна» та його регіональний етап у Хмельницькій області, опитування «Зелена книга української доброчинності» та інші проєкти. Чимало разів вони ставали лауреатами і переможцями в різних номінаціях конкурсу. Ми бачимо, як проєкти фонду стають більш системними, як кількість переходить у якість, як креативність та інновації допомагають вирішувати складні соціальні проблеми регіону, покращують життя дітей. Тішимося, що команда фонду переконливо доводить: ти­сячолітні традиції благодійності та меценатства в Україні гідно продовжуються.

Олена КОЗЛОВА,

директор ліцею «Cлавутинка» Хмельницької облради:
– Кажуть, що історія повторюється. У цьому переконались учні «Славутинки», які в переддень першого вересня 2012 року отримали неоціненну та щиру підтримку від людини з великим серцем, мецената за покликом душі Дмитра Савенка.
«Чому історія повторюється?» – запитає­те ви. Тому що далекого 1901 року цей навчальний заклад теж зустрів свого піклувальника та благодійника – Данила Бабичева, який допоміг реалізувати мрію не однієї, а кількох сотень дівчат із незаможних подільських родин.
Але й через віки не перевелися в Україні люди, яким не байдужа доля дітей із небагатих родин, доля освітнього закладу, що заслуговує на відродження та гідне існування.
Тоді, під час свого першого візиту, Дмитро Савенко щиро цікавився умовами побуту вихованців і нагальними матеріальними проблемами закладу. Його найбільше вразили старі ліжечка з металевими сітками, які були дуже зношеними, бракувало звичайної побутової пральної машини для щоденного самообслуговування вихованців.
І незабаром Сергій Ісаєнко, сьогодні – президент БФ «МіСт» імені Михайла Савенка, за дорученням Дмитра Михайловича завітав до учнів із подарунками, яких вони так потребували: LED-телевізором для першачків спец­класу, які поглиблено вивчають іноземну мову, пральною машиною, надзвичайно цікавою літературою для поповнення бібліотеки школи. Також вихованці отримали чудову можливість займатися боксом просто у стінах школи завдяки дворазовій чемпіонці світу з боксу Аліні Шатерніковій.
І це був лише початок щирої та безкорис­ливої взаємодії між закладом і благодійним фондом.
Сьогодні перелік вирішених господарських проблем школи та обсягів потужної матеріальної допомоги не вкладеться у декілька сторінок. І зовсім неможливо відобразити бухгалтерськими актами надзвичайно цікаві та незабутні візити до «Славутинки» відомих творчих людей, майстрів своєї справи, які не лише ділилися талантами з вихованцями, але й щиро долучалися до вирішення різноманітних шкільних проблем.

Аліна ШАТЕРНІКОВА,

дворазова чемпіонка світу з професійного боксу:
– До зустрічі з Дмитром Савенком, людиною з великим серцем і завжди добрими очима, ми з чоловіком розмірковували так: «Ось коли заробимо багато-багато грошей, розпочнемо допомагати дітям, які з певних причин ростуть без батьків». Наше знайомство із Дмитром, його така тепла і душевна розповідь про свого батька та ідею створення благодійного фонду надихнули нашу сім’ю приєднатися до його команди.
Спочатку було відчуття невпевненості, що емоційно ми можемо не впоратися при спілкуванні з дітками, не такими, як наш син, бо вони не знали батьківської любові. Але неймовірна людина – Сергій Ісаєнко, з яким ми познайомилися під час першого візиту до «Славутинки», дуже делікатно пояснив, що дітки очікують нас із нетерпінням, отже, треба просто бути собою. І ми занурилися в океан добра!
Команда благодійного фонду – це безцінний дар долі. Зустрічі, живе спілкування, планування подальшої роботи, створення спортивних секцій, про які так мріяли діти, та й просте чаювання в колі однодумців – незабутні радісні моменти життя нашої родини!

Павло ВІДЛАЦЬКИЙ,

голова президії мотобольного клубу «Поділля»:
– Шість років тому саме завдяки небай­дужості засновника і керівництва БФ «МіСт» ім.Михайла Савенка мотобольна команда «Поділля», яка вже була практично мертвою і у фінансовому, і в матеріальному, і в організаційному планах, змогла не лише відродитися, але й почала стрімко набирати ходи у напрямку до відновлення колишньої слави кам’янецького мотоболу. Фінансування потреб команди в розмірі до одного мільйона гривень дало можливість не лише відновити і постійно оновлювати парк мотоциклів, не лише придбати необхідне ремонтне обладнання, але й забезпечило можливість регулярних тренувань команди та участь у змаганнях національного рівня. Примітним фактом є й те, що фонд і клуб спільно виступили організаторами проведення Кубка України з мотоболу 2014 та 2019 років. Особливий наш захват і пошану викликає те, що відродження кам’янецького мотоболу відбувалося в час, коли країна зазнала карколомних змін і нападу ворожих сил. Люди, котрі нам допомагають, не зміліли душею і не замкнулися на власних інтересах, а активно підставляли плече тим, хто цього потребує.

Борис НЕГОДА,

заслужений художник України:
– Знайомство з діяльністю Благодійного фонду «МіСт» імені Михайла Савенка відбулося 2015 року, коли я почув від студентів кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва К-ПНУ ім.Івана Огієнка про їхні поїздки з благодійними майстер-класами у дитячі будинки та інтернати Хмельниччини. З яким захватом дівчата розповідали про діяльність фонду, про те, як їх тепло зустрічали дітки, і зі смутком – про неможливість допомогти або зробити більше. Через колегу Ірину Кляпетуру познайомився із Сергієм Ісаєнком, завдяки якому і я долучився до зустрічей із маленькими підшефними фонду, до такої важкої та водночас потрібної справи, як благодійність.

Сергій КЛЯПЕТУРА,

скульптор:
– Творча майстерня притягує людей, тут раді старим друзям і гостям, тут інколи зустрічаються люди, які залишаються в житті одне одного назавжди…
Навесні якогось року в майстерні, що на вул.Довгій, відбулося перше знайомство з Сергієм Ісаєнком, яке вилилося в майс­тер-клас та одноденну виставку скульптури в «Славутинці». А потім зав’язалася дружба та плідна співпраця.
Великий скульптурний проєкт «Джура» в с.Лісоводи, що на Городоччині, став знаковим серед інших і вагомим для українського сьогодення. Знайомство, співпраця і дружба з благодійним фондом, особисті зустрічі з Дмитром Савенком і Сергієм Ісаєнком залишають лише приємні відчуття та теплі спогади. Важливо, коли люди чесно та добросовісно роблять добрі справи, коли кожен – на своєму місці, коли висока організація праці, порядність і обов’язковість не просто слова, а ознаки щоденної кропіткої роботи.

Олександр РОЩУК,

начальник Кам’янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною під­готовкою:
– Із перших днів свого існування цей благодійний фонд приділяв велику увагу нашим вихованцям. А серед них є і діти-сироти, діти військовослужбовців, що загинули при виконанні службових обов’язків, діти учасників ООС (АТО), діти з багатодітних та малозабезпечених сімей. Важко оцінити добре слово, надійну підтримку, щиру турботу. Саме на таких засадах співпрацює з нами фонд.
Вихованці ліцею отримали комфортні двох’ярусні ліжка, тумбочки та книжки. За підтримки фонду ми змогли виконати якісний ремонт душових кімнат і дообладнати побутові кімнати електротоварами, а спортивні куточки – «шведськими стінками», турніками та футбольними м’ячами.
Окремі слова подяки висловлюємо фонду за організацію встановлення Національного рекорду України в підтягуванні на 8-ми перекладинах вихованцями нашого закладу.
Сподіваємося на подальшу співпрацю у вихованні молоді з патріотичним потенціалом, розумінням відданості чесному служінню рідному народові.

Валерій ВІТЕР,

український співак, заслужений художник України:
– Із моїм новим другом Сергієм Ісаєнком познайомився у лютому 2018 року під час благодійного концерту, присвяченого дню народження Володимира Івасюка, який підтримав саме цей фонд і його засновник Дмитро Савенко. Зустріч стала початком цікавої співпраці, збагатила моє життя новими знайомствами з небайдужими людьми, об’єднаними фондом, які готові дарувати частинку себе іншим.
Мені дуже приємно, що Дмитро із Сергієм запросили мене відвідати з творчими зустрічами дитячі заклади Хмельниччини, якими опікується фонд. Я мав честь виступити з концертами як співак і музикант та лекціями про мистецтво плаката з показом моїх творів перед дуже вдячними слухачами: вихованцями школи в селі Лісоводи, вихованцями військового ліцею в Кам’янці-Подільському, дітками та вихователями в дитячому садочку «Світлячок», учнями, батьками і вчителями «Славутинки», студентами університету імені Івана Огієнка.
Скрізь, де я побував, відчувається дбай­лива турбота фонду. Це нові яскраві інтер’єри, зручні ліжечка для діток-сиріт, відремонтовані та оснащені необхідним обладнанням спортивні й актові зали, дитячі майданчики, затишні сквери. Все зроблено якісно, з любов’ю, як для себе.
У травні цього року я знову побував у Ка­м’янці-Подільському. Разом із найталановитішою співачкою України Ніною Матвієнко, з якою ми знайомі з сімдесятих років минулого сторіччя, виступили зі спільними концертами.
Нас зустрічали кількасот ліцеїстів виконанням українського маршу з військовим оркестром та спільним потужним привітанням «Слава Україні – Героям слава!», вихованці «Славутинки» – морем квітів і світлими усмішками, у Лісоводах подарували коровай неймовірних розмірів, дуже смачний, спечений із любов’ю. Ми провели незабутні години зі щирими, відкритими, вдячними людьми і сподіваємося, що вони збагатилися новими враженнями та отримали задоволення від мелодійної української пісні.
До друзів Благодійного фонду «МіСт» хочеться повертатися знову і знову. Маю надію, що наші дружба і співпраця продовжаться вже в нових цікавих проєктах.

Ніна МАТВІЄНКО,

народна артистка України, Герой Украї­ни:
– Я не могла повірити, що одна людина зуміла зосередити навколо себе стільки однодумців, аби робити добрі справи. Треба благословляти такі задуми і таку працю, аби до шляхетних прагнень приєднувалося якнайбільше людей!