ПОВЕРНЕННЯ З КИТАЮ. НЕ БЕЗ ПРИГОД

Їдучи працювати моделлю до Китаю, 22-річна кам’янчанка Каріна ЧАЙКА і не підозрювала, що через спалах коронавірусу їй доведеться розірвати контракт і завчасно повернутися додому. Щоправда, коштувало їй це чималих грошей і нервів.

– Майже до середини січня в Шанхаї, де я працювала, все було спокійно, – розповідає Каріна. – Згодом дізналася, що влада китайського міста Ухань намагалася приховати новини про новий коронавірус. Але вже 20 січня Китай оголосив надзвичайний стан через цю хворобу. Багато людей захворіли, вірус почав стрімко поширюватися не лише Ки­таєм, а й вийшов за його межі. Приховувати це вже не було змоги. Розповсюдженню ві­русу сприяло й те, що Китай увійшов у святкування Нового року, і чимало мешканців пороз’їжджалися країною та світом на новорічні канікули. Крім того, там працюють чимало європейців, вихідців із країн СНД, приїжджають чимало туристів, і це теж сприяло поширенню вірусу.
В агенції, де я працювала, постійно закликали не панікувати, мовляв, проблемою тут займаються, і все буде добре. Зрозуміло, що вони не хотіли, аби ми поверталися додому – залишилися би без моделей.
27 січня все набрало таких обертів, що було не по собі. Продуктові магазини були зачинені, вулиці велелюдного Шанхаю, де життя кипіло навіть уночі, спорожніли. Можна було побачити лише поодиноких перехожих у масках – зайвий раз люди боялися виходити на вулицю. Мене здивувало те, що всі дорослі ходили в масках, а їхні дітки – без. За статистикою, в них найбільша смертність через коронавірус серед дітей і літніх людей, бо саме у цих категорій ослаблений імунітет. В Україні батьки спочатку думають про дітей, захищають їх, а вже потім себе.
Працювали лише кафешки, але, зважаючи на антисанітарію Китаю, харчуватися там було небезпечно, тим паче, коли розгулює невидимий смертельний вірус. При вході до громадських закладів усім відвідувачам вимірювали температуру і записували їхні дані.
На щастя, я не захворіла, бо намагалася не виходити з дому і ходила в масці.
Щойно весь світ почав бити на сполох через нову болячку, рідні Каріни в Кам’янці-Подільському міркували, як повернути дівчину додому. Скільки в родини було нервів і хвилювань, одному Богу відомо. Друзі та знайомі тримали кулачки, аби Каріні вдалося виїхати із Китаю, інфікованого небезпечним вірусом.
– Мені передзвонили батьки і повідомили, що Україна призупиняє авіарейси до Китаю, будуть лише два для евакуації, – продовжує розповідати Каріна. – Вирішила купувати квиток за власні кошти і летіти додому. Придбала 28 січня через турецькі авіалінії за 400 доларів – це справді його реальна вартість. Однак 31 січня на свою електронку отримала листа із повідомленням, що мій рейс відмінили через спалах коронавірусу. Одразу ж кинулася шукати новий квиток і з’ясувала, що вся Європа закрила авіарейси із Китаєм. Залишилися лише арабські авіалінії, і квиток «Шанхай – Київ» обійшовся мені вдвічі більше – 800 доларів. Але вибору не було. О третій ночі я його купила, а рейс був об одинадцятій дня. Хвилювалася, аби в останній момент не відмінили політ.
Коли приїхала в аеропорт, усім просто на вході виміряли температуру. Зазвичай, коли я літаю, вільного місця важко знайти, але цього разу працювала лише одна стійка реєстрації – саме на мій літак. Я хотіла доплатити за додатковий багаж. Валізку вагою 10 кілограмів мені оцінили аж у 450 доларів. У такий спосіб люди вирішили підзаробити, адже знали, що всі тікають, і вибору немає. Я забрала найцінніші речі й залишила валізу в аеропорту.
Ще один медичний контроль проходили, коли заходили до літака. Також нам роздали анкети і просили вказати, чи відвідували ми Ухань, чи маємо якісь симптоми. Але гадаю, що ніхто б не написав правди, бо всі тікали.
У салоні були переважно китайці, а ще багато арабів і німців. Українців не побачила, мабуть, більшість або встигли втекти, або чекали на евакуацію.
В Абу-Дабі на пасажирів теж чекав конт­роль, щоправда, досить оригінальний. На кожного направляли камеру, за столом сиділа дівчинка і дивилася у величезний екран. Так сканували кожну людину.
Я мала ще пересадку в Мюнхені, але тут уже ніхто не проводив медогляду. Коли прилетіла в Київ, проходячи паспортний конт­роль, наголосила, що лечу з Китаю. Натомість почула: «І що вас випустили? Тоді удачі вам». Мене навіть не запитали, як почуваюся, не виміряли температури. Це досить дивно.
Зі мною працювали багато дівчат із Росії, які повернулися додому раніше, ніж я. Усіх їх закрили на 14-денний карантин. Інших моїх друзів, які поїхали в Японію, Сингапур, Джакарту, одразу ж з аеропорту забрали в лікарню на двотижневий карантин.
Дівчина розповіла, що китайці, щойно дізнавшись про нове лихо, одразу ж почали висувати власні версії у соцмережах. Дехто схилявся до думки, що вірус насправді поширився від інфікованої тварини – кажана чи змії, адже хворобу виявили саме на ринку, де продавали екзотичних тварин. Але більшість вважає, що вірус або випустили спеціально, або ж випадково через витік у лабораторії.
Наразі вчені з усього світу намагаються приборкати його, створивши вакцину і дієві ліки. Адже, на думку вченого-епідеміолога з Гонконгу Габріеля Леуна, пневмонія, викликана коронавірусом із Китаю, може заразити до 60% населення Землі, якщо не зупинити її поширення.
За станом на 12 лютого, в світі зареєстровано 45183 лабораторно підтверджених випадків нової коронавірусної інфекції (COVID-19), із них 1116 – летальні. В Україні жодного лабораторно підтвердженого випадку COVID-19 не зафіксовано.