Четвер, 28 Березня 2024 р.
14 Лютого 2020

ХЛІБОРОБСЬКА ПРАЦЯ ВИМАГАЄ РИЗИКІВ

Аномальна зима, під час якої практично не бачили снігу, неабияк тривожить місцевих господарів, адже озимина так і залишилась незахищеною від морозів сніговим покровом. Люди хвилюються, чи буде волога, чи не померзла озимина, чи матимемо хліб на столі? Хоча цю зиму і називають най­теплішою у столітті, але чи корисне нам те тепло?

Валерій Чапай, Василь Григор’єв, Віталій СтепанченкоДо редакції з такими запитаннями зателефонували чимало наших читачів. Зокрема, мешканка Гуменців 70-річна Валентина Іванівна цікавиться:
– Скільки живу, а такого ще не бачила. Я розумію, що клімат змінюється, але ж як нам пристосуватися до таких аномалій? Боюся подумати, що на полях твориться з озиминою. Вимерзла, напевно, до нитки…
Запитання нашої читачки ми переадресували спеціалістам По­дільського державного аграрно-технічного університету. Аби дати найточнішу відповідь щодо стану озимини і того, чи буде з неї толк, спочатку їдемо на поля науково-дослідного центру «Поділля», що є структурним підрозділом ПДАТУ, а далі вже на кафедрі рослинництва і кормовиробництва науковці оцінять результати. У робочій групі заві­дувач цієї кафедри, доктор сільськогосподарських наук, професор Микола Бахмат, директор науково-дослідного центру Валерій Чапай, кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри екології, карантину і захисту рослин Василь Григор’єв, а також кандидат сільськогосподарських наук, асистент кафед­ри рослинництва і кормовиробництва Віталій Степанченко.
За допомогою метричної лінійки для визначення густоти сіль­ськогосподарських культур науковці на полі визначили густоту озимої пшениці і кількість продуктивних стебел, викопали декілька рослинок, аби перевірити стан кореневої системи.
– Ми відібрали моноліти – пшениця жива, не вимерзла, у доброму і задовільному стані, – коментує Василь Григор’єв. – Кількість продуктивних пагонів у межах норми – 550-600 штук на 1 квадратний метр. Поки що причин для паніки немає, головне, аби сильні морози не вдарили, бо без снігового покрову можуть наробити біди. Водночас відсутність морозів також несе ризики для сільського господарства. Мінусова температура знищує збудників хвороб, а оскільки сильних морозів не було, варто озброїтися проти шкідників, які активізуються із настанням теп­ла. Миші вже активно господарюють, під’їдаючи коріння.
Глобальне потепління умовно змі­нило на­шу кліматичну зону із лісо­степо­вої – й нині вона більше нагадує степову. Тому аграрії призвичаї­лися до змін і обирають більш посу­хо­стійкі сорти пшениці, ріпаку та інші поширені в нашому регіоні рослини.
На брак вологи скаржиться і практик Валерій Чапай.
– На нашому дослідницькому полі під озиму пшеницю виділено 39 гектарів площ. Цьогоріч надали перевагу сорту франс другої репродукції. Хоча хорошими сортами для нашого регіону можуть бути також мулан, кубус – це сорти закордонної селекції. Всі вони інтенсивного типу, стійкі до хвороб, із підвищеним вмістом клейковини та білка. Ви­користовувати дешевші та слабші нині економічно не вигідно, адже погода й без того добряче вносить корективи. Скажімо, сіяли ми в суху землю, практично в порохи у жовтні замість вересня. Доки чекали дощів, втратили строки сівби і такої бажаної вологи так і не дочекалися. Озима пшениця витримує мінусо­ву тем­пературу, а от посуха для неї більш шкідлива. Тому найближчим часом вноситимемо азотні мінеральні добрива, аби хоч якось за­радити ситуації та підтримати рослини. Наше господарство пере­важно дослідне, тому схема внесення добрив різна: від найнижчих до найвищих доз, також практикуємо конт­роль без добрив. Вивчаємо, як поводитимуть себе рослини в тих чи інших умовах. Водночас на сільськогосподарських підприємствах працюють на заробіток, тому використовують інтенсивну систему удобрення, як наслідок – мають більший урожай, – пояснює Валерій Олександрович.
Його слова вже на кафедрі під­тверджує Микола Бахмат:
– Я неодноразово спілкувався з аграріями господарств декількох областей регіону. Більшість аграрних підприємців інтенсивно взялися за роботу на озимині. Вносять азотні мінеральні добрива, зазвичай працюють з аміачною селітрою і карбамідом. Під озиму пшеницю вносять у межах 80-100 кілограмів на гектар у фізичній масі. Одночасно аграрії пішли на посіви озимого ріпаку, під нього вносять 100-120 кілограмів на гектар у фізичній масі, оскільки він не так боїться підви­щених доз азотних добрив. Відповідно норма азоту в цей час під озиму пшеницю менша й тому, аби не стимулювати росту і розвитку її над­земної маси, але щоб покращити стан кореневої системи.
Зима 2020 року не тільки най­тепліша за попередні сто років, але й найсухіша. Щоб підтягнути вологу, ми ще восени проводили каткування, до і після сівби озимих, але належної не було все одно. Озима пшениця на деяких полях після гірших попередників пішла в зиму слаборозкущеною і в ослабленому стані. Відповідно ми втратили і вологу, і строки сівби. Через відсутність морозу більше уваги треба буде приділити боротьбі з хворобами і шкідниками, але знищувати їх доведеться вже під час другого підживлення.
Господарі, які ведуть бізнес під відкритим небом, завжди готові до ризиків. Не треба панікувати. Адже вихід із ситуації завжди є. Насамперед потрібно подивитися реальний стан справ озимини, провести діаг­ностику, порахувати густоту і кущен­ня рослин, тобто визначити загальну кількість продуктивних стебел. За густотою рослин визначаємо, чи треба підсівати, чи взагалі пере­сівати озимину, яку кількість доб­-рив вносити. Скажімо, якщо понад 50% густоти – нічого не треба підсі­ва­ти. Якщо густота менша – озимину можна підсіяти ярою пшеницею, ущіль­нити, так би мовити. Зерно таке буде товарне. Із нього спокійно можна пекти хліб тощо. Зріджену озимину можна підсівати також ярим ячменем. Хліба із цього зерна вже не спечеш, але воно буде цінним кор­мом для птиці та інших видів тварин. Якщо зрідженість посівів більша як 30%, то зазвичай ухвалюють рішення про пересівання озимини.
Екологічна ситуація Поділля змушує аграріїв переходити на інші адаптивні сорти, використовувати більш посухостійкі культури, змінювати строки сівби. От і маємо кліматичну ситуацію, що цьогоріч у березні чи на початку квітня в залежності від погодних умов будемо висівати додатково яру пшеницю, ярий ячмінь і горох для збалансування виробництва зерна. За першої можливості навесні необхідно терміново закривати вологу і своєчасно посіяти ярі зернові культури.
Підсумок роботи комісії поки що позитивний: якщо не буде сильних морозів без снігового по­крову, то озимині нічого не загрожує, зі шкідниками та хво­робами впораємося, де треба до­сіємо і будемо з хлібом, бо доб­ре навчені ризикованій хліборобській справі.