Вівторок, 26 Травня 2020 р.
21 Лютого 2020

«КАКАЯ РАЗНИЦА» ЧИ «#ЄРІЗНИЦЯ»

21 лютого – Міжнародний день рідної мови

Лише на 28 році незалежності Украї­ни на державному рівні нарешті прий­нято багатостраждальний Закон про мову, який став логічним продовженням статті 10 Конституції України, де вказано, що єдиною державною мовою є українська. Новий документ розставив крапки над «і» та чітко прописав сфери обов’язкового використання солов’їної. Народні депутати зробили такий важливий крок у квітні 2019 року. Однак патріоти раділи недовго, бо вже у грудні знайшлися охочі його скасувати, мовляв, через утиски російськомовного населення. І якщо на законодавчому рівні цього зробити не вдалося, то буденність під­кидає нові й нові факти грубого порушення законодавства. Боляче знову чути, що українська не гідна серйозних фільмів, а нею можна лише сміятися, аби вкотре виставити українців дурниками і селюками. Через українську мову людей виганяють із громадського транспорту і навіть убивають.
Тож, напередодні Міжнародного дня рідної мови «Подолянин» вирішив дізнатися, що саме записано в законі та наскільки він є дієвим.

ДЕ ЛУНАЄ СОЛОВ’ЇНА

Насамперед з’ясуємо, що приніс мовний закон, про який і досі дискутують. Відповідно до документа, українська визначається мовою трудових відносин, а також освіти і науки в Україні. Обов’язковою вона є для президента, міністрів, нардепів, держслужбовців різних рівнів. Будь-які публічні заходи (мітинги, конференції, виставки, семінари тощо), культурні та спортивні події повинні проводитися українською мовою. Відповідно, афіші та квитки на них також мають друкуватися державною мовою. Закон запроваджує державну мову у сферу обслуговування споживачів – це стосується медицини, транспорту, магазинів, кав’ярень і навіть інтернет-мережі. Інформація про товари та послуги повинна надаватись українською. Відповідно до закону, українська є обов’яз­ковою для використання в усіх органах влади і публічних сферах життя. Щоправда, його норми не зачіпають приватного спілкування, а також здійснення релігійних обрядів. А ще тепер без знання україн­ської неможливо набути громадянства України.
Закон продовжує стимулювати розвиток україномовного контенту у сфері кіно, телебачення, радіо та преси. Він вимагає, аби в кінотеатрах демонстрували фільми державною мовою (через дубляж або субтитри). Те ж саме стосується телеканалів та радіо. За 5 років вони повинні мати обсяг ведення передач українською мовою не менш ніж 90% ефірного часу. Із 16 січня 2020 р. почали діяти вимоги щодо транс­лювання реклами українською мовою.
А вже з 16 липня минулого року всі матеріали передвиборчої агітації здійснюються державною мовою. Україномовними повинні бути і друковані ЗМІ.

КВОТИ ВІДРОДИЛИ УКРАЇНСЬКУ

Завдяки запровадженню мовних квот на радіо і телебаченні з 2016 і 2017 років відповідно, українська мова зазвучала на повну.
Українці схвально поставилися до введення квот, про що свідчать результати всеукраїнського соціологічного опитуван­ня «Думки та погляди населення Украї­ни: травень-2019», проведеного Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення Нацради України з питань телебачення і радіомовлення. Було опитано понад дві тисячі жителів віком від 18 років із 110 населених пунктів у всіх регіонах України (крім Криму та непідконтрольних територій Донецької і Луганської областей). Відповідно 80% громадян надають перевагу українській мові як основній телевізійного та радіоефіру і є активними споживачами україномовного контенту. Близько 60% громадян України підтримують політику державного протекціонізму щодо збільшення кількості українського та україномовного контенту в ефірі вітчизняних телеканалів і радіо­станцій. 50% українців позитивно оцінюють зміни в українській музичній індустрії внаслідок запровадження квот на україномовну музику.
Аналізуючи це нововведення, можна констатувати ще один приємний момент – на музичному олімпі з’явилися нові імена, які творять і співають рідною мовою.

ЗА МОВОЮ ТАКИ СТЕЖАТЬ

Олена ГавінськаМоніторинг теле- і радіопростору в нашому регіоні здійснює представниця Національної ради у Хмельницькій області Олена ГАВІНСЬКА, яка відзначила збільшення української мови на телеекранах і в радіоприймачах:
– 2019 року представництво Нацради у Хмельницькій області здійснило чотири хвилі моніторингів 7 радіостанцій. Загалом проаналізовано 366 годин радіоефіру. Середній показник ведення передач українською в ефірі радіостанцій Хмельниччини склав 97% (для загальнонаціональних радіостанцій цей показник становить 90%, а місцевих і регіональних – 93%). Середня частка пісень українською мовою на радіостанціях Хмельниччини становила 35% (на загальнонаціональних – 56%, місцевих і регіональних – 52%). Проте варто зазначити, що дві радіостанції переважно транслюють пісні мовами ЄС, отже, україномовних пісень в їхньому ефірі має бути не менше як 25%, фактично ж зафіксовано 32% та 37% пісень українською мовою.
За даними моніторингів, у жовтні-грудні 2019 року середня частка пісень українською мовою в ефірі радіостанцій Хмельниччини зросла до 49,7% у порівнянні з І-ІІІ кварталами року. За порушення законодавчих вимог щодо використання української мови в ефірі передбачено штраф у розмірі 5% від суми ліцензійного збору. За час дії мовних квот Нац­рада застосувала санкцію стягнення штрафу до 26 радіомовників на загальну суму 1 мільйон 760 тисяч 374 гривні. Жодного порушення мовних квот радіостанціями Хмельниччини не зафіксовано.
Щодо телебачення, то тижневий обсяг мовлення українською в ефірі регіональних телемовників має становити не менше як 75%, місцевих – 60%. Торік ми проаналізували мовлення 9 телекомпаній. Усереднений показник обсягу української мови в тижневому ефірі телекомпаній області зріс до 98,9% порівняно з 91,1% 2018 року.
Найбільше зростання частки мовлення українською відбулося в тижневому ефірі ПрАТ «Кам’янець-Подільська телерадіокомпанія»: 91,8% – 2019 року проти 64,04% – 2018-го. Усі телемовники області, крім ПрАТ «Ка­м’янець-Подільська телерадіокомпанія», транслюють передачі новин лише українською. 2018 року ми зафіксували, що ця ка­м’янецька телекомпанія протягом тижня транс­лювала передачі новин українською мовою обсягом, меншим ніж 75%. Мовнику було призначено позапланову перевірку, за результатами якої Нацрада застосувала до телекомпанії санкцію стягнення штрафу. І вже 2019 року ПрАТ «Кам’янець-Подільська телерадіокомпанія» збільшила обсяг передач новин державною мовою. Загалом штрафи Нац­рада застосувала до 8 телемовників: 6 супутникових і 2 місцевих.
Щоправда, нині українці, які мають супутникові тарілки, зіткнулися з тим, що через кодування позалишалися російськомовні канали. Однак вплинути на ситуацію наразі неможливо.
– Національна рада контролює програмну послугу, яку надають кабельні оператори. Їм дозволено ретранслювати лише ті іноземні програми, що відповідають вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавство України. З 2014 року Нацрада обмежила розповсюдження на території України понад 80 російських телеканалів. Це обмеження поширюється лише на провайдерів. Також ці програми не дозволено транслювати в місцях масового скупчення людей (готелях, ресторанах тощо), – пояснила Олена Іванівна.

ЧИ ПІДБЕРЕМО ТОНАЛЬНІСТЬ?

Щоправда, як часто буває в Україні, мовний закон прийняли, а ось відповідальність за його дотримання відтермінували аж на три роки, хоча й передбачена вона за публічне приниження чи зневажання української мови і навмисне спотворення державної мови в офіційних текстах.
Мабуть, через відсутність покарання не стрималася в емоціях під час презентації нового сезону телеканалу «1+1» продюсерка серіалів та фільмів на ньому Олена Єремєєва (наводимо мовою оригіналу): «Найти тональность украинского языка, чтобы зритель его воспринимал, достаточно непросто. По нашим наблюдениям, мелодрамы на украинском языке смотрятся хуже, чем комедии. … Продукты в весеннем сезоне мы произвели на русском языке, потому что украинский сложнее дается для этого жанра. Артистам пока еще тяжело работать на украинском языке».
Такий посил негативно сприйняли як пересічні громадяни, так і українські медійники та зірки шоубізнесу. Зокрема, відомий шоумен Сергій Притула з колегами по «Вар’яти-шоу» не довго зволікали з іронічною відповіддю і розіграли дві ситуації. Зокрема, в одній жартували українською, а в іншій – розіграли драму російською, мовляв, «дійсно тональність не та».
Жарти жартами, але не до сміху було двом волонтеркам, які наприкінці січня поверталися з Луцька з похорону Героя, котрий загинув на сході. В автобусі водій увімкнув російський серіал. Одна з дів­чат, яка щойно поховала коханого, по­просила вимкнути стрічку. Однак водій цього не зробив, та й решта пасажирів були налаштовані проти такої патріотичної позиції. Тож дівчата пізнього вечора опинилися на вулиці. Про конфлікт швидко стало відомо, і чимало небайдужих виступили на їхній захист. Водночас зна­йшовся і захисник російської – нардеп від «Слуги народу» Євгеній Брагар (відомий також своїм коментарем щодо продажу собаки, аби цими коштами сплатити за газ), котрий написав на дівчат заяву до поліції через дискримінацію за мовною ознакою.
На щастя, в нашому регіоні українська мова лунає частіше, ніж мова окупанта. Можливо, тому для кам’янчанки Вікторії стало неприємним відкриттям, коли під час всеукраїнського дитячого фестивалю у столиці діти з інших колективів, що приїхали з усієї України, розмовляли російською.
– Ніколи особливо не звертала уваги, хто якою мовою розмовляє. Але цього разу по вухах добряче різала чужа мова. Склалося враження, що це я приїхала в іншу країну. Обуренню не було меж, коли до 6-річної доньки підійшли її однолітки. Їхнє запитання мене мало з ніг не збило: «Ты что из села приехала? Почему ты говоришь не так, как мы?». Ще якось можу виправдати дорослих, яким важко перейти з російської. А от чому українські діти, які мали б навчатися в україномовних школах, так масово розмовляють російською і не розуміють української? Цьому виправдань не бачу. От і згадуються пророчі слова геніальної Ліни Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову», – розповіла нам читачка.
Та що там казати, якщо навіть перша особа держави, вітаючи українців із новорічними святами, декілька разів переходив на російську та заявив, що мова спілкування не важлива. Промова Зеленського викликала не лише активне обговорення в соцмережах, користувачі Facebook, які не розділяли думки президента, почали писати пости з хештегом #єрізниця. Нардеп і лідер гурту «Океан Ельза» Святослав Вакарчук свої емоції виклав у вірші, де, зокрема, зазначив:
«…Какая разніца, под чєм, под кєм і с кєм, Коли овець зганяють вовкодави.
Коли нема зубів, вже все одно:
Жувати шоу чи смоктати серіали».

МОВА ГЕНАМИ НЕ ПЕРЕДАЄТЬСЯ

Сергій МельникУ Кам’янці-Подільському діти українську мову не те що розуміють, розмовляють нею, а й добре знають та успішно складають ЗНО.
– Усі вчителі в нас україномовні, – коментує «Подолянину» начальник міськуправління освіти і науки Сергій МЕЛЬНИК. – Коли прийняли мовний закон, одразу ж дове­ли його позиції освітянам, провели семіна­-ри, лекторії, круглі столи. Тобто, зробили і робимо все можливе. І як результат – випускники успішно складають ЗНО з української мови. Торік ми ввійшли до трійки лідерів на Хмельниччині, маючи якісний показник – 74,3% учнів, які склали ЗНО, продемонст­рувавши достатній і високий рівень знання рідної мови.
Скарги на проведення уроків чи занять російською мовою до міськуправління освіти і науки не надходили. Правда, були нюанси, що десь пісні російські звучали, або ж навчальний матеріал використовувався російською. Але такі непорозуміння одразу ж викорінюємо.
Із нетерпінням на мовний закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» чекали філологи Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: проводили семінари, круглі столи зі студентами, обговорювали, доповідали на конференціях, згадували примусову русифікацію, Борис Коваленкоусвідомлюючи єдине – без української мови як державної України не буде.
– На жаль, доводиться констатувати, що українську мову ми мусимо захищати і відстоювати вже майже 30 років, відколи було проголошено незалежність України, – зауважує декан факультету української філології та журналістики К-ПНУ Борис КОВАЛЕНКО. – Українська мова – самобутня, самодостатня, має дуже давню історію і аж ніяк не «відбрунькувалася» від російської, як про це люблять казати російські мовознавці-політики. Про двомовність взагалі не йдеться, тому що можемо втратити той високий рівень розвитку мови, який маємо сьогодні.
Проблема нашої держави в тому, що закони в нас є і нібито непогані, але ж не завжди і не всі їх дотримуються, мотивуючи недосконалістю формулювання деяких статей. Однак закон можна відшліфовувати і покращувати, але обов’язковим має бути його дотримання всіма громадянами нашої держави. Ось це найбільша проблема нашого суспільства – має бути беззаперечне виконання законів!
Ми стурбовані тим, що теперішні чиновники відкрито нехтують державною мовою, хоч декілька років тому дехто намагався вивчати українську, говорити принаймні з журналістами, розуміючи необхідність дотримання законодавства.
Фальшивим виконанням норм закону, наприклад, є те, що для дітей показують мульт­фільми російською мовою, а українська є лише в титрах. Але ж діти не читають – вони слухають і чують чужу мову. А мають зростати і вчитися в оточенні рідної мови, культури, звичаїв і традицій. Наші студенти переконані – сьогодні озвучення іноземних фільмів українською мовою направду має високий рівень, воно професійніше та органічніше, а часом – і дотепніше.
Мова – явище не біологічне, її не можна передати генами і з молоком матері. Наше завдання – вчити дітей любити і прагнути вивчати рідну мову все життя, дивуватися в будь-якому віці її досконалості, тонкощам, непередбачуваності та мелодійності.