МОЛЮСЯ, ЩОБ БУТИ ГАРНИМ ІНСТРУМЕНТОМ БОЖИХ ПЛАНІВ

Недавно у Вашингтоні відбулася щорічна подія світового значення – 68 Національний молитовний сніданок, який зібрав разом не тільки еліту Сполучених Штатів, але й гостей з усього світу. Одним із небагатьох українців, який вже декілька разів поспіль запрошений для участі у цьому заході, є кам’янчанин і голова місцевого відділення Міжнародної громадської організації «Наша Спадщина» Валерій КАСПРОВ.

– Валерію Миколайовичу, чи змінилося ставлення до України серед американців та політичної еліти США у порівнянні з попе­реднім роком?
– Політика США з приводу підтримки України не змінилася. Сполучені Штати традиційно засуджують агресію як таку. Щодо територіальної цілісності нашої країни позиція теж залишилася непохитною. Але на фоні останнього режисованого скандалу із невдалою спробою імпічменту президента Дональда Трампа, підставою для якої стала телефонна розмова нашого президента з очільником США, залишається сподіватися, що відносини не зміняться в негативний бік. Вважатиму подарунком від Бога, коли США ставитимуться до України об’єк­тивно стримано.
– Які у Вас враження від уже 68 за рахунком Національного молитовного сніданку в США, і який був головний меседж президента Трампа на ньому?
– Національний молитовний сніданок у Вашингтоні – це лише вершина айсберга, адже щотижня в усіх установах державної влади США відбуваються молитовні зустрічі, де читають Біблію і моляться. Це основа, на якій збудована най­потужніша країна світу!
І коли ти стаєш частиною головної духовної події світу – це завжди справляє неймовірні враження.
Відверто кажучи, три роки тому, коли я вперше туди потрапив, був приємно шокований простотою такого масштабного заходу, який щороку відвідують близько чотирьох тисяч учасників зі 140 країн світу. Все організовано на найвищому рівні, починаючи з обслуговуючого персоналу, який виконує свою роботу на відмінно, програми захо­ду та завершуючи надзвичайною безпекою, яку демонструють спецслужби США. І все це робиться дуже швидко та організовано.
Основною темою цьогорічного Національного молитовного сніданку у Вашингтоні були слова Ісуса: «Любіть ворогів ваших». У своїй традиційній промові, яку виголошує кожний президент США, а за 68 років існування такої традиції ні разу жоден американський президент не пропустив цієї події (нам би таке ставлення до християнських цінностей і духовності наших очільників), Дональд Трамп сказав: «Учора під час розгляду імпічменту в Сенаті я стояв в оточенні моїх ворогів, які робили все, щоб розчавити, знищити мене. Як можна їх любити? Чесно, я ненавиджу їх! Але я і намагаюся їх полюбити!». Це, на мій погляд, звучить дуже сильно та мудро. Своїм виступом він не раз зривав овації залу. До речі, сам сніданок досить скромний.
Також порушувалася тема переслідування християн у всьому світі, зокрема, дотримання свободи слова та віросповідання. Із цього приводу Дональд Трамп сказав: «Ми будемо боротися за права християн, що піддаються гонінням та переслідуванням, і ми­нулого року ініціювали перший круглий стіл на найвищому рівні з цього приводу. Ми започаткували Альянс за релігійну свободу, до якого приєдналися вже 25 країн… Ми бу­демо захищати релігії, християн, наших пасторів, рабинів і всіх людей, яких ми любимо і цінуємо».
– І у цьому контексті, на Вашу думку, свобода слова та віросповідання в нашій країні під загрозою?
– Останнім часом перед Україною стоять досить серйозні виклики. На фоні війни на сході та економічної, соціальної, демографічної й інших криз ми впритул наблизилися до кризи цінностей, моралі та духовності. Українці опинилися на порозі конфлікту виважених традиційних цінностей нашої спадщини та модернової безпринципної толерантності. Підписавши угоду про асоціацію з Європейським Союзом, Україна взяла на себе зобов’язання адаптувати наше законодавче поле під європейське. Чим це небезпечно? Річ у тому, що ціннос­ті, віковічні традиції нашого народу намагаються переписати нови­-ми…. На мою думку, чимало зако­нодавчих ініціатив теперішньої Верховної Ради спрямовані на обмеження свободи слова для християнських церков, зокрема, їхнього права голосу стосовно моральних та етичних питань у сус­пільстві.
– Як виникла ідея Українсь­-кого молитовного сніданку у Вашингтоні, та у чому його унікальність?
– У рамках Національного молитовного сніданку в Вашингтоні вже чотирнадцять років поспіль проводиться Український молитовний сніданок, який організовують представники діаспори та України. Це унікальна подія, адже більше жодна країна, крім нашої, не організовує таких зустрічей. Майданчик для зміцнення міждержавних відносин України та США, зустрічей, обміну досвідом, знайомств, а головне – спільної молитви до Господа. Знаковим є те, що Український молитовний сніданок відвідують гості ще й з інших країн. «Боже, благослови Америку та благослови Україну», – не раз звучить із вуст тих, хто виступає!
– Яке місце у Вашому житті посідають віра та духовність, адже недавно Вас обрали постійним членом Духовної ради міста?
– Деякі люди кажуть, що бути віруючим – це бути обмеженим у тих чи інших речах. Я б так не сказав. Навпаки, віра – це свобода!
Усі люди грішні та рівні перед Богом. Я не виняток, але намагаюся жити так, як написано в Книзі, яка, думаю, сьогодні є в кожному домі, – Біблії, і своїх дітей виховую так само на християнських цінностях! Тому бути обраним членом Духовної ради для мене – це привілей, але разом із цим – велика відповідальність.
– Ви також є координатором міського молитовного сніданку в Кам’янці-Подільському. Чи бачите вже конкретні плоди цього заходу в суспільстві?
– Майже п’ять років тому, допомагаючи в організації Національного молитовного сніданку України, в мене як кам’янчанина виникла ідея організувати щось схоже і в нашому місті. І, дасть Бог, цього року будемо мати вже свій маленький юві­-лей. Ми інколи чуємо від людей певні нарікання, мовляв, навіщо ці молитовні сніданки потрібні, «пир во время чумы», навіщо ці витрати, за чий рахунок банкет, коли вони вже нажеруться тощо…
Завдяки плідній співпраці міської влади, Духовної ради міста, небайдужих кам’янчан, волонтерів, меценатів, такий гарний захід відбувається вже четвертий рік пос­піль. Він об’єднує людей різних конфесій у молитві за Україну.
Згадуючи про США, де щотижня в усіх держустановах проводяться молитовні зустрічі, ми мріємо про те, аби і в нашій міській раді відбувалися такі зустрічі навколо Слова Божого і молитви, де були би присутні депутатський корпус, виконавчий комітет і духовенство міста. Думаю, що більшість прагне, аби наші лідери керувалися біблійни­ми принципами управління.
– Розкажіть про свої плани та ідеї, які б хотіли реалізувати у майбутньому?
– Є такий вислів: «Хочеш розсмішити Бога, розкажи йому про свої плани». Звичайно, ми чогось хочемо, плануємо, але Бог налаштовує наше життя. Молюся, щоб бути гарним інструментом Божих планів.

Олександр БУЧКОВСЬКИЙ.