П'ятница, 29 Березня 2024 р.
15 Травня 2020

КОРДОН ПЕРЕТНУТИ НИНІ – СПРАВЖНІЙ КВЕСТ

Випустять чи ні, – тепер над цим питанням міркують тисячі заробітчан, які сидять у рідній країні, але хочуть повернутися за кордон на більш оплачувану роботу. З «потеплішанням» карантинних обмежень гастарбайтери починають пакувати валізи. Але виїхати на роботу в сусідні країни або кудись далі тепер не так уже й легко. Нині перетин кордону нагадує справжній квест із перешкодами, головоломками і новими завданнями. То на державному рівні анонсують про створення нових робочих місць для заробітчан, то гадають, як їх втримати в рідній країні, а то вже ніби й ладні відпустити працювати в Європі, але за певних умов.

Як повернутися на роботу до Польщі, Чехії, Італії, Португалії тощо – ламають мізки і чимало наших земляків. Дехто із них сидить удома вже понад два міся­-ці без роботи. Кревно зароблені гроші в Європі безбожно з’їдають кам’янецькі ціни на продукти, речі першої необхідності, комунальні платежі.
– Я маю на руках відкриту візу до січня наступного року, а ось повернутися до Чехії на роботу не можу, – бідкається багатодітна мама Ніна. – Якби не кредити і їхні непідйомні відсотки, то, може, нікуди б і не їхала. Але так склалися сімейні обставини, що залишилася сама із трьома дітьми, яких мушу вивчити, нагодувати, одягнути. Заробити в нашому місті бодай на необхідне як не намагалася, але не вдається. Тому рік тому таки ризикнула і поїхала за кордон у пошуках кращої долі. Не скажу, що там мед ложкою їла, працювала важко та ще й брала додаткові години. Але коли отри­мала першу зарплатню за місяць, порахувала, що в Кам’янці довелося б п’ять місяців гарувати, аби стіль­ки ж мати. На жаль, через пандемію роботу нашого цеху призупинили, отже, змушена була повернутися до рідного міста. Гадала, що все швидко минеться – і скоро повернуся до Європи. Але бачите, що вийшло. Вирішила в місті знайти підходящу роботу бодай на місяць-два. Та де там, усе зачинено, не працює. Тому нині молюся, аби знову запустили рейсові автобу­си – і я змогла повернутися на роботу в Чехію.
Де і як знайти підходящого попутника, аби на його автомобілі доїхати до кордону, міркує житель села Довжок Роман. Він не один рік працює на польського фермера-підприємця. Каже, робота неважка і до душі: саджає овочі в теплиці, доглядає іх, збирає врожай. Але, коли Україна оголосила про закриття кордону через пандемію, чоловік повернувся до рідного дому. Каже, якби знав, що доведеться сидіти вдома так довго, то краще б залишився в Польщі.
– Мало не щодня мені телефонує пан і бідкається, що не може знайти робочих рук. Багато українців виїхали, тому й виник попит на робітників. Просить, аби повернувся, а я шукаю можливості, як це зробити, – каже чоловік.
Тримає кулаки та з нетерпінням чекає на відкриття робочої візи і 35-річна жителька Слобідки-Рихтівської Вікторія. Вона вже три роки їздить до Європи
на сезонні заробітки. І цьогоріч, отримавши запрошення на ро­боту, негайно ж поїхала до Він­ниці в консульство, аби подати документи.
– Сподіваюся, що візу мені відкриють, адже мій козир – сільськогосподарське запрошення на сезонну роботу. Але, якщо цю проблему вдасться вирішити, то переді мною постане інша – як добратися до робочого місця. Адже ані автобуси, ані потяги поки що так і не курсують. Тепер переглядаю в соцмережах відео блогерів і їхні настанови, але не із власного досвіду скажу, що не завжди ці поради є дієвими, – каже жінка.
На зняття карантину й відновлення міжнародного сполучення чекає і 48-річний кам’янчанин Олександр. Додому чоловік повернувся на початку квітня. Завод, де працював, тимчасово закрили. Нині там поступово відновлюють виробництво і кличуть назад українських заробітчан, котрі трудяться уже не один рік. Але зробити це містянину нелегко. Вивчивши питання, він склав покроковий план, як повернутися до Європи. Підрахувавши, в скільки обійдеться дорога, ха­пається за голову:
– Днями отримав дзвінок із заводу з пропозицією повернутися до роботи. Попередили, що необхідна 2-тижнева самоізоляція. Почав обдумувати можливості, як виїхати. Власного автомобіля не маю, тому шукаю, хто б мене взяв до кордону. Суми за поїздку водії називають удвічі більші, ніж зазвичай. А далі ще потрібно переїхати кордон, за це теж треба заплатити щонайменше тисячу гривень і шукати транспорт, аби вже доїхати до місця призначення. Підрахував, що це може обі­йтися в 200-300 доларів, хоча ще взимку купував квиток до Познані за 1300 гривень.
У найкращій ситуації опинилися ті, хто повертається на роботу до Європи на власному авто. Як повідомляє пресслужба Державної прикордонної служ­-би України, автотранспортом можна перетнути кордон у пунктах пропуску, які не закриті розпорядженнями уряду і де не припинений пропуск суміжною стороною. А таких пунктів пропус­ку на кордоні з Білоруссю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою, Росією у переліку значиться зо два десятки. Автобусне, залізничне і по­вітряне сполучення поки що залишається закритим до 22 травня – саме до цього дня діє загальнонаціональний карантин.