П'ятница, 30 Жовтня 2020 р.
31 Липня 2020

ПРО ІНОЗЕМНИЙ ВІРУС ІЗ ПЕРШИХ ВУСТ

«Таке враження, ніби м’язи від кісток повідставали», «коли лягала, відчувала тремор, дрібне тремтіння по тілу, ніби ліжко віб­рувало», «пропав голос, і я прос­то шипіла…» – так описує перебіг COVID-19 кам’янчанка, яка занедужала наприкінці травня.

Хвороба в неї перебігала в легкій формі, обійшлося без пневмонії й стаціонарного лікування, однак жінка й досі не може оговтатися від болячки. Три тижні во­на провела на лікарняному, в суворій самоізоляції та чітко дотримуючись рекомендацій лікаря. Переборовши новий вірус, який і досі залишається загадкою, жінка може сміливо сказати, що це не звичайна застуда чи ГРВІ, й радить усім дотримуватися правил карантину. Бо ліпше уник­нути зустрічі з невидимим і невідомим ворогом, аніж потім лікуватися. Адже процес цей довготривалий і неабияк б’є по гаманцю.

«НЕ МОГЛА ВДИХНУТИ НА ПОВНІ ГРУДИ»

Розкривати своє ім’я співрозмовниця відмовилася, але в телефонному режимі детально розповіла про пережите. Зізнається, що дотримувалася всіх правил карантину: ходила в масці та рукавичках, не забувала про дистанцію, уникала місць масових скупчень людей, не ходила ні на ринок, ні до церкви. Щоправда, до роботи добиралася комунальним
автобусом, який перевозив обмежене коло пасажирів, і, звичайно ж, у масці та рукавичках. Кам’янчанка припускає, що підхопити вірус могла під час спілкування зі знайомим, хворим на СOVID-19. Але навіть тоді обидвоє були в масках і зберігали дистанцію.
– Почалося все в понеділок зі зниження працездатності, кволості, хотілося, аби ручки-ножки повисли, і щоб ніхто не чіпав, – ділиться спогадами жінка. – Коли ж приходила з роботи, на домашні справи сил не було.

– У середу заболіло горло, почала пекти задня стінка, хотілося постійно прокашлюватися. Того ж вечора чистила часник і не відчула його запаху. Подумала, що часник якийсь дивний. Аж потім зрозуміла, що зник нюх. А в п’ятницю пила каву і помітила, що не відчуваю не лише її запаху, а й смаку. Раніше зі мною такого не було. Також пропав голос, я «шипіла» днів 5. Температура була як при застуді – 37-37,2, але боліла голова. Згодом до всіх цих симптомів додався сухий кашель, імовірно, вірус опустився нижче, а ще млявість, дратівливість, боліли м’язи – від шиї й донизу, між лопатками. Таке враження, ніби м’язи від кісток повідставали, відчувала кожну клітиночку тіла. Коли лягала, відчувала тремор, дрібне тремтіння по тілу, ніби ліжко вібрувало. Зазвичай у мене гемоглобін 115-117, коли ж зробила аналіз – результат був 165. Потім прочитала, що підвищення гемоглобіну характерне для коронавірусної інфекції.
Про свої симптоми жінка розповіла сімейній лікарці, яка й направила на ПЛР-тестування. Результат виявився позитивним. Призначили симптоматичне лікування, також полоскала горло содою і йодом. Однак кашель і температура (найвища була 37,8) не минали, тому лікарка додала антибіотики. Як зізнається кам’янчанка, їй одразу полегшало, кашель став продуктив­нішим. У знайомого, котрий працює в Індії в інституті трансплантології, поцікавилася, як там борються з коронавірусом. Він порадив максимальну дозу вітаміну С та цинк.
– У мене була легка форма захворювання, ближче до середньої, – продовжує співрозмовниця. – Згодом зробила КТ, пневмонії не виявили, і я подумала, що тепер точно викарабкаюся. Але тягнулося це досить довго і виснажливо. Кашель був півтора місяця, ще й досі не можу піднятися сходами без задишки. Страшно було вночі, коли лягала горизонтально, виникало таке враження, що дихала через ватний кляп, не могла вдихнути на повні груди. Знайома принесла пульсо­ксиметр, щоб вимірювати рівень сатурації кисню в крові. Результат мала 94%, що нижче від норми. Але пояснювала собі це тим, що постійно сиджу вдома і не виходжу на свіже повітря. Бо перебувала в суворій самоізоляції. Також весь час корис­тувалася бактерицидною лампою: прокидалася і одразу ж її вмикала, аби очищати повітря навколо себе.
Найбільше кам’янчанка хвилювалася за рідних, боялася їх заразити. Впродовж двох тижнів, які виявилися напруженими і про які воліє не згадувати, зай­вий раз не виходила з кімнати, по квартирі ходила в масці, яку постійно змінювала, і рукавич­ках. Усе мила дезінфікуючими засобами. Коли їй зробили повторне ПЛР-тестування, рідним також – як контактним особам. Результат у всіх виявився негативним. Хоча, як розповідає жінка, ще до того, як сама захворіла, в її літнього батька був закладений ніс і чхання. А в доньки декілька днів трималася температура 37,2-37,4 і першіло в горлі. Але ці симптоми в них швидко минули.
Швидше перебороти вірус жінці допомагали слова підтрим­ки і допомога від рідних, друзів, знайомих, сусідів. За час лікування їй постійно телефонували, цікавилися станом здоров’я і пропонували допомогу.
– Коли одужала, мені зробили тестування ІФА-методом – і з’ясувалося, що антитіл у крові немає. У 12 моїх знайомих, які також перебороли вірус, лише в одного виявили антитіла, – каже жінка. – Це свідчить про те, що вірусу ми не знаємо.
Тому, якщо в нас і досі діє карантин, то всі мають його дотримуватися і берегтися. Тепер такий час, що кожен мусить дбати про себе і рід­-них. Є можливість уникати людних місць – уникайте. Одягайте маску в громадських місцях – це захищає людину, яка її носить, і того, хто поруч. Антисептики зайвими не бу­вають ніколи, адже поруч із нами не тільки коронавірус, а й інші віруси, бактерії та мікроби. Крім удару по організму, цей вірус ще й спустошує гаманець. Лікування обійшлося в добру копійку – дві тисячі гривень. А ще потрібна реабілітація, відновлення організму, відповідне харчування тощо.

ВІРУС ПІДСТУПНИЙ І НЕПЕРЕДБАЧУВАНИЙ

Світлана СОБКО

Світлана СОБКО

Лікарка сімейної медицини Світлана СОБКО вилікувала вже з десяток пацієнтів, котрі занедужали на коронавірусну інфекцію і проживають у різних куточках Кам’янця-Подільського, а також у нашому районі.
– Світлано Ярославівно, скількох Ваших пацієнтів госпіталізували до Хмельницької інфекційної лікарні?
– Чотирьох хворих. Зокрема, перша пацієнтка, в якої діагностували COVID-19, була у найважчому стані. У неї хвороба розпочалася різ­ко: із симптомів ГРВІ, високої темпе­ратури, а вже наступного дня стало важче дихати. Їй провели КТ, діаг­ностували вірусну пневмонію і негайно госпіталізували. Уже у Хмельницькому зробили ПЛР-тест, який виявився позитивним.
– Хворі на COVID-19 справді лікуються безкоштовно, як про це твердять високопосадовці?
– На кожного такого хворого держава виділяє 20 тисяч гривень на лікування. Утім бувають випадки, коли доводиться купувати додаткові ліки. Так сталося і з цією пацієнткою. Оскільки стан її був ближчий до важкого, вона була на кисневій масці, тож потребувала дорогих ліків для крапельниці, які не входять до переліку медикаментів, за які сплачує держава. Один флакон коштував тисячу доларів, їх потрібно було чотири, але обійшлися двома. Рідні змогли придбати ці ліки, і підключення до апарату ШВЛ вдалося уникнути. Нині жінка вже вдома, почувається нормально, але ще перебуває під моїм контролем. Адже, крім того, що вірус завдав удару по системах і органах, відчуваються наслідки тривалого медикаментозного лікування. До речі, супутніх захворювань у неї не було. А ось інший мій пацієнт мав серцево-судинні захворювання і теж був на кисневій масці. У них двох розвинулася важка форма пневмонії.
– А безсимптомні хворі були?
– Так, двоє пацієнтів перенесли захворювання безсимптомно. Це 17-річний юнак і жінка літнього віку. Вони були серед контактних осіб, пройшли ПЛР-тестування, який і виявив СOVID-19. Два тижні провели в самоізоляції без жодної скарги на здоров’я.
А ще двом моїм пацієнтам, у яких діагностували коронавірус та пневмонію, вдалося вилікуватися амбулаторно. По декілька разів на день я телефонувала, розпитувала про здоров’я, адже, в разі погіршення самопочуття, готові були госпіталізувати їх до Хмельницького.
– На що найчастіше скаржилися пацієнти?
– Симптоми захворювання в них були однаковими, але ступінь їх вираженості різна. Усі скаржилися на ломоту в тілі, загальну слабкість, млявість, відсутність апетиту, в когось була втрата смаку і нюху. Було декілька сімейних осередків. Під час епідрозслідування з’ясовувалося, що вірус могли підхопити на роботі та занести в сім’ю.
– Коли медики прогнозують завершення пандемії?
– Коронавірус досі з нами, нікуди не подівся, і не зрозуміло, що на нас чекає восени. Відомо, що вірус мутував. Є думка, що в Україну він прийшов уже ослаблений, адже має­мо набагато менше смертей, аніж в Європі та Китаї. Але кількість заражень не меншає. Загалом це специфіка кожного вірусу: спочатку він сильний, а потім мутує. Він може набути сезонності, або ж узагалі себе знищити. Але поки що ніхто достеменно не готовий сказати, що чекає на людство в майбутньому, і коли зможемо вдихнути спокійно. Бо це не звичайний грип. Найчастіше він вражає легені, там розмножується і викликає пневмонії. Однак, якщо більше вражає мозок, – це призводить до інсультів, якщо тканини серця – до інфарктів. Часто про це дізнаються вже після розтину. Рідше розмножується в нирках і викликає ниркову недостатність.
У Китаї довели, що у чоловіків може вражати мошонку і стати причиною безпліддя.