Понеділок, 23 Листопада 2020 р.
14 Серпня 2020

АБИ БДЖОЛИ РОЇЛИСЯ

Запаморочливий аромат різнотрав’я, запах дерева і тихе, розмірене дзижчання бджіл – найкраща атмосфера для релаксу і відпочинку. Аби поринути в таку нірвану, достатньо полежати бодай годину-дві у вулику-лежаку. І мені пощастило, хоч і ненадовго, бо сонечко добряче припікало, порелаксувати і разом з тим набратися сил та бадьорості.

«Будемо із медом»Вулик-лежак для себе, рідних і друзів власноруч збудував житель с.Острівчани Олег БЕЛЕЖИНСЬКИЙ, який займається бджолярним ремеслом уже понад 20 років. Закохав у цю справу двох онуків і дружину Людмилу, яка навчилася і мед качати, і рій ловити.
Тож напередодні Дня пасіч­ника, який символічно відзна­чається в свято Преображення Господнього, або, як у народі кажуть, Яблучний Спас, випала слушна нагода ближче познайомитися із цією родиною, аби більше дізнатися про працьовитих божих комашок. І, повірте, нам, людям, треба багато чому повчитися в них. Ех, якби ж наше суспільство навчилося жити за бджолиними законами, то й горя б не знало.
Найбільше вулик-лежак припав до душі двом онукам – Даниї­лу і Давиду. Вони залюбки проводять тут час та ще й просять ді­дуся, аби ночував разом із ними.
– І я завжди погоджуюся, бо навіть після чотирьох годин сну у вулику прокидаюся бадьорим, – запевняє Олег Васильович. – Коли в онуків закладений ніс чи кашель, то тут вони ще й набираються здоров’я, бо це найкраща природна інгаляція. Бджоли створюють величезне біологічне магнітне поле, під дією якого вирівнюються порушення електромагнітного поля людини, внаслідок яких і виникають захворювання. Позитивний ефект несе не тільки тепло бджолиної родини, а й мікровібрації від змахів крилець комах, які діють як вібромасаж, що позитивно впливає на органи і системи нашого організму. І справді, тут не лише релаксуєш, а й оздоровлюєшся. А коли цвітуть яблуня, черешня чи вишня, то від п’янкого аромату в лежанці аж голова обертом іде.
Усе у вулику-лежаку чоловік майстрував власноруч, робив креслення, кожну деталь ретельно промальовував. Робота ця кропітка, забрала чимало часу, сил і фінансів, однак результат того вартий. Змайструвавши диво-хатинку, оселив там чотири бджолосім’ї.
А ще у бджоляра є зо три десятки вуликів. Облаштував він пасіку в саду у затінку, аби у спеку комахам не було душно, а взим­ку хурделиця біди не на­робила. Бо правильний догляд за бджолами – то найголовніше:
– Перший вулик і бджолосім’ю мені подарував товариш Юрій Химера, і відтоді ці маленькі працелюбні комашки запали в серце й душу. Аби більше пізнати їх і знати, як правильно за ними доглядати, спілкувався з іншими бджоляра­ми, купував спеціалізовану літературу і навіть журнал виписував. Нині набагато легше, бо необхідну інформацію черпаю в інтернеті. Але із власного досвіду скажу, аби пасіка процвітала, а бджоли давали мед, їх треба любити, не ображати і постійно про них піклуватися. Бджо­ла – божа комашка, тому до неї мусить бути і повага, і турбота. Випаде взимку сніг, іду на пасіку, розчищаю вулики, чищу літки, щоб доступ повітря не перекривався. Моє правило – завжди залишаю бджолам удосталь меду, а собі беру те, що залишилося. Вони ж ціле літо так важко працюють, то як їх можна без харчу залишити?! Вважаю, нехай вони ліпше їдять мед, аніж підгодовувати цукром. Бо цей продукт унікальний і містить усі поживні речовини.
Щоправда, цей рік видався не вельми для бджіл. Олег Васильович розповідає, що тепла зима із дощами внесла корективи в розмірений побут комашок. Весна із приморозками, холодом і вологою теж погано позначилася на бджолах.
– Коли зима морозна, бджоли складаються в кубло, підтримують оптимальну температуру у вулику і так зимують, – розповідає бджоляр. – Цьогоріч теплу зиму вони пережили погано. Перепади темпе­ратури і дощі провокують вологу у вуликах. А вона для них небезпеч­-на, тому мають бути хороша вентиляція і справні вулики. Якщо вентиляція погана, корм почне киснути – і комахи можуть потруїтися.
Весна теж не потішила. Вперше за понад 20 років я не зібрав ані краплинки травневого меду. Подивився, що є самі крихти, не чіпав, а залишив комахам на прожиття. Але сподіваюся, що без меду родина не залишиться. Буде різнотрав’я на осінь. У нашому регіоні мед непоганий, бо м’ятки багато, різних трав. Колись працював у Росії, спілкувався з тамтешніми бджолярами і привозив звідти мед. У них він хоч і яскраво-жовтого кольору або білого, але не такий смачний, як у нас.
На щастя, всеукраїнська біда – падіж бджіл – це мальовниче село обминула, завдяки добросовісним аграріям. Олег Васильович зізнається: коли чує сумні звістки з інших регіонів, серце кров’ю обливається, так шкода бідолашних комашок.
– У нашій місцевості паї у людей орендують не холдинги, а аграрії-­підприємці – Ярослава Бабій і Анд­рій Ванат. Вони завжди попереджають про внесення гербіцидів і купують якісні, котрі не шкодять комахам. Дякувати Богу, бджоли від хімії в нас не гинули, – каже чоловік.
З онуками у вулику-лежакуНа моє запитання, чого б люди могли повчитися у бджіл, впевнено відповідає:
– Багато чого. У них дисципліна – на першому місці, і кожен чітко дотримується своїх обов’язків. Найголовніша серед них і найбільша за розмірами – матка, яку ще називають королевою. Саме її слухаються усі. Її завдання – дати якомога більше нащадків. Щодня влітку вона може відкладати понад 2000 яєць. Коли відкладе яєчка у вічко, няньки-бджоли носять туди пилок і воду, щоб той хробачок добре ріс і з нього вилупилася здорова бджола.
Є бджоли-охоронці, вони не носять меду, а стоять на варті, захищають літки від чужинців, аби ті мед не поцупили. Льотні бджоли гарують зранку і до вечора, носять мед. Уявіть, ці маленькі комашки так важко працюють, що в них крильця зношуються, і вони можуть померти в польоті. Аби виготовити лише одну чайну ложку меду, 12 бджіл змушені працювати все своє життя. А для збирання кілограма меду бджолосім’ї треба облетіти відстань, яка еквівалентна трьом ек­ваторам навколо Землі.
Коли бджолосім’я збільшується і у вулику їй стає тісно, тоді починають роїтися. Бджоли-розвідники ви­літають першими і можуть покрити радіус до 5 кілометрів у пошуках місця для проживання. Це може бути дупло, дерево, трапляється, що залітають у чужі порожні вулики.
Прибирати вулики і доглядати за іншими – завдання бджіл-роботяг. Скажімо, якщо бджола померла від хвороби чи старості, роботяги виносять її зі своєї оселі.
І, звичайно, є в бджолиній ієрархії трутні, які носять воду і не кусаються, бо навіть жала не мають. Їхній обов’язок – запліднити матку. Коли восени залишається багато трутнів, то їх бджоли виганяють із вулика, і вони сидять на літках. Зазвичай зиму трутні не переживають.
Якби люди були такими ж дисцип­лінованими, як бджоли, то й жили б краще.