Середа, 04 Серпня 2021 р.
19 Березня 2021

КОЛИ МИ СПИМО, ВОНИ ВЖЕ ПРАЦЮЮТЬ

21 БЕРЕЗНЯ – ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА
І ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ


Їхня повсякденна робота, зазвичай, не помітна для інших. Однак розпочинається вона тоді, коли більшість жителів міста ще не прокинулися. Бо основне завдання тих, хто працює в житлово-комунальній сфері, – забезпечити наші домівки теплом і затишком, зробити вулиці комфортними й безпечними, під’їзди та двори – чистими та охайними. Тисячі кам’янчан щодня присвячують себе цій роботі, і, як правило, не за захмарну плату. А ми рідко замислюємося про те, що працювати їм доводиться, незважаючи на жодні погодні умови: сніг, мороз, спеку, вітер чи дощ. Сьогодні розповімо вам про кам’янчанку, котра понад 20 років свого життя віддала роботі двірницею і не шкодує про це.

Валентина РЕМІШЕВСЬКА62-річна Валентина РЕМІШЕВСЬКА родом із села Демшин, працює в управлінській компанії «Добробут». Щодня прибирає 5 тис. кв. м закріп­леної за нею ділянки. Це територія біля 16 під’їздів, 4 будинків та зелена зона прос­пекту Грушевського в напрямку Хмельницького. Важкої праці не цурається. Каже, що звикла й уже не уявляє себе в іншій сфері діяльності. Хоча колись планувала стати педагогинею.

Після школи вступала до нашого педінституту, на філологічний факультет, хотіла бути вчителькою. Проте не пройшла за конкурсом. Тому разом із подругами вирішила піти працювати на швейну фаб­рику, – розповідає Валентина Миколаївна.
Вийшла заміж, народила сина. З дек­рету влаштувалася на металоштампувальний завод, що розташовувався в Старому місті. Виготовляли столові прибори, гребінці для волосся, бігуді… Потім знову пішла в декрет. А після двохтисячних вийшла на роботу в ЖЕК №2, – продовжує Валентина Ремішевська.

Зізнається, що спершу було і важко, і трохи соромно. Проте з часом не прос­то звиклося, а з’явилося розуміння, що працювати двірницею не менш відпо­відально, ніж учителькою чи лікаркою. Бо якщо робота виконана погано, це помічає кожен.
У зимовий період робочий день па­ні Валентини розпочинається о сьомій ранку, в літній – о шостій, і триває до 14.00 незалежно від погодних умов.
– Навіть якщо дощ, усе одно прибирати мусиш. Бо насамперед – відповідальність. І не важливо, в якій сфері ти працюєш, – каже співрозмовниця.
На запитання «Яка пора року для кому­нальника найважча?» знизує плечима:
– Кожен період важкий по-своєму. Влітку косимо, восени листя збираємо, взимку сніг прибираємо, далі – готуємо місто до весни. Але тепер набагато простіше і легше у цьому плані. Завдяки вправному керівнику, ми вчасно отримуємо заробітну плату і все необхідне для роботи: спецодяг, інвентар. Та й техніку не порівняти з тією, що була колись. Наприклад, восени опале листя з прибудинкових територій завантажується механізовано та вивозиться тракторами із причепами. Це значно полегшує фізичну працю. Адже більшість двірників – жінки, та ще й пенсійного віку. Ось у моїй бригаді лише двоє чоловіків.
Свій колектив Валентина Ремішевська хвалить, адже відчуває підтримку і дружнє плече кожного:
– Навіть не знаю, чи змінила б цю роботу на іншу. Звиклася, добре її вивчила. Це все одно, що за шкільну парту сідати. Тому працюватиму тут стільки, скільки зможу.
Весь вільний час пані Валентина присвячує двом дітям, трьом онукам і домашньому господарству. У щасливому шлюбі з чоловіком, який, до речі, теж довгий час працював слюсарем у комунальному господарстві, прожили вже 42 роки!
– Як відпочиваю від фізичної праці? Люб­лю готувати після роботи, пекти коржики, струдлі, печиво, торти. Чи буду відзначати День працівників житлово-комунально­го господарства? Звісно, це ж моє професійне свято! – впевнена Валентина Миколаївна.
– Цінувати кожну людину праці, яка робить наше місто прекрасним, – основ­не завдання. Дякую пані Валентині та в її особі всім працівникам комунальної й побутової сфери. Бажаю спільно досягти мети – чистого і комфортного міс­та, – зазначив міський голова Михайло Посітко.
Як нам стало відомо, напередод­ні свята всі працівники комунальної сфери отримали премії.

Лілія ПЕТРУК, пресслужба міської ради.