Середа, 14 Квітня 2021 р.
2 Квітня 2021

ВІЧНЕ МІСТО У НЕПЕВНІ ЧАСИ

КОРОТКА ПОДОРОЖ ДО ТУРЕЧЧИНИ: ПОКРОКОВА ІНСТРУКЦІЯ

Я з тих щасливчиків, котрі були в декількох десятках країн світу. У 35 конкретніше, але хто б там рахував. Коли минулий березень змінив усі старі правила туризму, я покірно чекала літа: ну, тоді епідемія точно піде на спад, і кордони знову відкриють. Що ще залишалося всьому світу? Лише чекати.

КРОК 1: КУПИТИ КВИТКИ

Вид на Босфор із району Султанахмет (із тераси готелю «Чорна перлина»)І я чекала. Так згоріли червневі квитки до Польщі. Так авіаперевізник повернув на мій рахунок у компанії балами кошти за поїздки до Угорщини, Нідерландів та Німеччини – всі польоти були скасовані. Так світ, неначе в болото, вступив у 2021 рік – і чергові квитки (на гуральські маланки-годи в польських Карпатах) повернулися балами на мій рахунок. Фейсбучні друзі подорожували турецькими та албанськими глибинками, але я все ще наївно чекала на відкриття європейських кордонів.
У грудні 2020 р. стало остаточно зрозуміло, що найближчим часом європейськими містами українським туристам не гуляти. А майже рік без поїздок давався взнаки. І коли рекламна розсилка в соціальних мережах принесла новину про розпродаж у турецькій авіакомпанії «Pegasus», я піддалася імпульсу і взяла квитки на кінець березня. Львів – Стамбул – Львів за 54 євро не найбюджетніша ціна, але й не за всі гроші світу. Якби імпульсу не піддаватися, за декілька тижнів можна було виловити схожі квитки за 48 євро за пасажира. Тепер знатиму про такі акції. Тоді не знала.
Квитків я брала два: для себе і маленького сина-першокласника. Формат улюблений – довгий вікенд. У п’ятницю прилетіли. У неділю – вже додому. Розумію, що не всім мандрівникам формат бліцкрігу підійде. Але я власне такі короткі виїзди завжди любила найбільше. Нові правила подорожей зробили довгий вікенд економічно недоречним форматом, але про це поговоримо пізніше.

КРОК 2: ЗАБРОНЮВАТИ ГОТЕЛЬ

Квитки на літак є, віза до Туреччини для українців не потрібна. Що далі? Бронь готелю. На найвідомішому сайті з пошуку готелей Booking.com обираю два варіанти в туристичному районі Султанахмет, поруч з Ай-­Софією та Блакитною мечеттю. Це бюджетний хостел «New Cherry» (близько 350 гривень за ніч за двомісний номер) та трохи дорожчий варіант у готелі «Black Pearl». У цьому варіанті з вікон видно море, а мій син ще ніколи на морі не бував. У результаті обираю саме цей готель. А непотрібне бронювання скасовую безкоштовно.
Що ж, тепер лише дочекатися вильоту – до нього майже два місяці.
Час сплинув – і омріяна подорож уже от-от. Багаж? Це майже не про нас: я подорожую лише з ручною кладдю: фотоапарат, змінний об’єктив, білизна, щось почитати та перекусити в до­рогу. Все. Цей найдешевший спосіб точно підійде тим, хто не вважає себе модником і вміє обійтися без сувенірів на зворотному шляху.

КРОКИ 3 І 4: ЗДАТИ ТЕСТ ТА ЗАПОВНИТИ АНКЕТУ

У Айя-Софії нині знову мечетьНаступний крок не найбюджетніший і не найприємніший:
за 72 години до вильоту встигнути зробити ПРЛ-тести та отримати результат. У місті їх роб­лять декілька мережевих лабораторій. Наприклад, у «Сінево» аналіз коштує 990 гривень, результат обіцяють на другий або третій день. А у «Меділабсі» за 1010 гривень результат двома мовами та з мокрою печаткою буде вже вранці наступного дня. Аналіз робиться за попереднім записом і займає не більше як 5 хвилин. Прийти до лабораторії треба із закордонним паспортом.
Після здачі аналізів потрібно заповнити форму на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я Туреччини (register.health.gov.tr/). На це теж дається 72 години. В анкеті потрібно залишити свої дані, адресу та телефон готелю, де ви плануєте зупинятися. Можна також додати адреси пам’яток, які плануєте відвідати (наприклад, адреса святої Софії – Sultan Ahmet, Ayasofya Meydan? No:1, 34122 Fatih/Istan­bul, Тurkey. Тф – +902125221750). Анкету можна заповнювати декількома мовами на вибір. Ми це робили англійською.

КРОК 5: ДІСТАТИСЯ ДО АЕРОПОРТУ

Тепер варто продумати, як дістатися до Львова та назад. Із Кам’янця виїжджаємо маршруткою до Хмельницького. Там недовге очікування – і от ми вже у комфортному інтерсіті «Київ – Львів». До столиці Галичини він довезе нас за неповні 3 години. Стюарти перевіряють сканером електронні квитки та вимірюють нашу температуру.
У Львові маршрут до аеропорту апробований десятками попередніх польотів: тролейбус 29, звісно! Від зупинки на вулиці Степана Бандери до аеропорту він довезе нас хвилин за 20.
А до вул.Бандери під’їжджаємо трамваєм №4. Там лише дві зупинки, але для кам’янецького хлопчика це невелика пригода: у нас же трамваїв немає.
Щоб краще спланувати по­дорож, можна встановити на смартфон програму Lviv City Bus, котра в режимі реального ча­су показує рух усього міського транспорту.
Сумно бачити майже порожній аеропорт: рейсів тут значно менше, ніж у доковідні часи. Але годі сумувати: от уже й оголошують посадку. До велетенсь­кого «Airbus» веде вихід-рукав. Щоб уникнути натовпів, до літака спочатку запрошують тих, у кого місця в хвості салону (це якраз ми), потім – у середині.
І, нарешті, останніми можуть зайти люди з квитками на перші ряди. Та стоп: із моїм квитком усе гаразд, а квиток Григорія раз-у-раз світиться на панелі в стюардес червоним. Щось сталося? Але ж усі документи ми зібрали!
Розгадка виявилася прос­­-тою: місця в літаку (звісно ж, біля ілюмінатора) купували декілька місяців тому. Тоді «Пегасус» планував робити переліт меншою машиною. Але зараз перед нами велетенський борт, і квитки на місця, котрі мали бути в самісінь­кому кінці салону, виявляються у ряді біля аварійного виходу. А дітям там сидіти не дозволяється. Нарешті нам замінюють квитки на інші – теж біля ілюмінатора, і пропускають на літак. Всівшись і пристебнувшись, розуміємо, що все склалося на краще: аварійний ряд, де мав сидіти син, узагалі не має ілюмінаторів.
Львів перетворюється на іграшкове містечко під крилом літака, далі – хмари, сонце та Чорне море. І поля вітряків десь у Болгарії чи Румунії. А тоді – ней­мовірний захід сонця над Туреччиною і велетенський, неозорий вечірній Стамбул, що тільки-тільки запалив свої вогні. Казково!

КРОК 6: ЗРОЗУМІТИ, ЯК ПОТРАПИТИ В ГОТЕЛЬ

Літаки «Пегасуса» прибувають у аеропорт «Сабіха Гекчен», розташований на азійському березі Босфору за 40 км від історичного центру міста. Дістатися в міс­то без пересадок поки неможливо: обіцяне ще 2020 року метро до аеропорту так і не довели. Тож на вибір є варіанти з декількох автобусів, з автобуса, електрички та автобуса, ав­то­буса, електрички, порома та автобуса, але ваш випадок найкраще прорахувати на гугл-картах у залежності від обраного готелю.
Варіант із таксі (від 40 доларів) не настільки комфортний, як можна собі уявити. «Сабіха Гекчен» – велетенський аеропорт велетенського міста. Вам доведеться відстояти шалені черги на паспортний контроль. Повірте, черга на таксі буде приблизно такого ж розміру. Зручні­ше погодитися на пропозицію трансферу від готелю: це коштує близько 30 доларів за 1-4 пасажирів, вас повезуть без пересадок до вашого місця ночівлі, і подорож займе лише годину (громадським транспортом увечері – від 2 до 2,5 годин).

КРОК 7: НАСОЛОДЖУВАТИСЯ ПОДОРОЖЖЮ

А далі… Далі залишається насолоджуватися красою та історією одного з найцікавіших міст планети. Дивуватися повсюдним стамбульським котам (тут скрізь є автомати, де за 1 ліру – це 3 гривні 80 копійок – можна купити пакунок сухого корму для них) та істеричним чайкам. Прокидатися на світанку від протяжних молитв муе­дзинів на мінаретах. Купувати у крихітних магазинчиках солодку полуницю і неймовірні на смак мандарини. Зайти разом із кількома сотнями інших туристів до святої Софії (візьміть із собою декілька пакетів: колишній музей нині знову став мечеттю, тож тут доведеться роззуватися. Взуття краще носити з собою, а не залишати у заповнених шафках). Гуляти колоритними кварталами старих дерев’яних хібар та нових готелів – час­то з вигляду таких же недолугих, як і ті, що будуються в Україні. Переправлятися на поромі з Європи до Азії і назад. Купувати за півтори ліри смачнючі бублики-семіти. Розглядати кораблі на лавиці на бульварі Кеннеді. Повернутися на площу Султанахмет увечері, коли увімкнеться підсвітка фонтана. І – фотографувати, фотографувати, фотографувати… І не забувати:
маски тут потрібно носити навіть на вулиці. Приспустите під ніс – вам ввічливо нагадають натягнути маску назад поліцейські. Вони тут на кожному кроці.

КРОК 8: ПРОДУМАТИ ДОРОГУ НАЗАД

Так, але ми обіцяли пояснити, чому формат короткої мандрівки тепер став не дуже зручним. Із 23 березня негативний ПРЛ-тест потрібен не лише для в’їзду до Туреччини, а й для повернення в Україну. Нам дається на це лише 48 годин. Турецька інфраструктура вже підготувалася: в готелях висять оголошення про місця, де за 270 лір можна здати тест. Але для цього потрібні і зайві кошти, і декілька годин часу, котрі доведеться вкрасти у своєї прогулянки ней­мовірним Стамбулом.
Із дорогою назад усе було просто: ми встигли на останній прямий автобус «Львів – Кам’янець-Подільський», котрий виїжджає з автовокзалу на Стрий­ській о 16.10. Для тих, хто не встигає, є широкий вибір поїздок на «Blablacar».

Ірина ПУСТИННІКОВА.
Фото автора.