Середа, 27 Жовтня 2021 р.
16 Квітня 2021

ЧАС ЗРОБИТИ ЦЕ СВЯТО НАШИМ

18 КВІТНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ’ЯТОК І ВИЗНАЧНИХ МІСЦЬ


Щороку 18 квітня світ відзначає День пам’яток і визначних місць. 39 років тому в ООН придумали це свято, щоб люди знайомилися з культурною спадщиною та усвідомили, що вона нестала і вразлива, а відтак докладали зусилля до її збереження для наступних поколінь. Три роки тому «Подолянин» чергову статтю до Дня пам’яток і визначних місць назвав «Не наше свято». Цього року ми вважаємо, що на часі змінити заголовок.

ПРИДУМАТИ «РОБОТУ» ДЛЯ ПАЛАЦУ

Невідомо, яке майбутнє чекає палац в селі Великий ЖванчикСитуація з пам’ятками історії та архітектури в Україні катастрофічна. Довгий період фінансування реставраційних робіт і пам’яткоохоронних інституцій за залишковим принципом поставив багато старовинних будівель на межу існування. У мегаполісах шаленіють забудовники, котрі знищують старі будинки з методичністю ворогів. Із сіл тікає енергія життя – і невеличкі населені пункти просто не можуть потягнути на собі утримання архітектурної спадщини. У 2019-2020 рр. було ліквідовано декілька обласних медичних закладів, котрі містилися у старих панських палацах. Тепер ці пам’ятки стоять пусткою. Споруді, аби жити, потрібно функціонувати. Будівлі, які не ви­користовуються, руйнуються значно швидше. А придумати вдалий сценарій ревіталіза­ції у селі надзвичайно важ­ко. Варіанти, котрі спрацьовують у містах (дитячий центр, га­лерейний простір, коворкінг тощо), для сіл не підходять: невелика кількість населен­ня та інфраструктурні проблеми не дадуть пам’ятці жити по-справ­ж­ньому.
У новоствореному Кам’янець-Подільському районі таких об’єктів декілька. Це колишні дитячі лікувальні заклади у селах Великий Жванчик та Маліївці. І якщо за прегарний класицистичний палац Орловських у Маліївцях можна не хвилюватися завдяки активній роботі щодо рятування пам’ятки Анастасією Донець, то з палацом Хелминських у стилі італійських вілл у Великому Жванчику все сумніше. Туристичного потоку до села немає, тому під готель/музей/інфоцентр його не переформатувати. І що тоді?
І тоді має підключатися сама громада. Навіть у якості магазину, складу чи житла па­м’ятці краще, ніж без будь-якої «професії». Що саме підійде конкретному об’єкту в конк­ретному населеному пункті, найкраще знають жителі цієї місцевості. І вони теж мають долучатися до процесу збереження пам’яток. Бо вони – це і є сама історія, це увіковічене в камені минуле. І елементарне почуття гідності має не дозволити подолянам залишити своїх дітей та внуків без культурної спадщини.

ПРО ОПТИКУ І ЕВОЛЮЦІЮ

Чому для великої кількості подолян ця спадщина не є чимось цінним, запитуємо археолога, керівника Кам’янець-Подільської архітектурно-археологічної експедиції Павла НЕЧИТАЙЛА:
У Турецького бастіону є шанс потрапити до «Великої реставрації»– Ставлення до історичних, архітектурних, археологічних пам’яток – це передусім питання оптики людей. Часто люди взагалі не розуміють, про що йдеться. Особливо, якщо це пам’ятки археології, які переважно містяться під землею. У більшості населення археологія асо­ціюється з незаконним детекторним промислом. Ця діяльність з вилучення історичного металу вже має масштаби епідемії. Археологічного металу в Україні на глибині 1 м уже, мабуть, не залишилося. Це лише один штрих до портрета. Так і з архітектурою. «Помри ти сьогодні, а я завтра» – табірний принцип такий. Бо більшість населення перебуває на такому рівні – задоволення своїх базових потреб та інстинктів. Так було і сто років тому, і не лише у нас. Та якщо раніше домінували невігластво і байдужість, то тепер до них додається ще й відверто вороже ставлення. Його де­монст­рують як рядові грабіжники-детектористи, так і орендарі-­фермери, забудовники, розробники кар’єрів. Усі вони залюбки руйнують культур­ні шари, об’єкти або й цілі па­м’ят­ки. Ситуація значно погіршилася з відміною 2012 року обов’язкової експертизи земель­-них ділянок. Від­мінили таку про­цедуру більшість народних депутатів, плоть від плоті нашого народу. Ті, що нині сидять у Верховній Раді, постанову не поспішають повертати, щоб легше грабувати історичні національні скарби. Що можна казати про країну, де один із президентів публічно заявляє, що ці ру­ки нічого не крали, маючи на руці козацьку каблучку, якій 350 років. Йому її в спадок залишили?
– Невже жодних позитивних змін не відбувається і «все пропало»?
– Звісно, позитивні приклади є.
І далеко ходити не треба. В області працюють декілька експедицій, у тому числі міжнародних. Вони комп­лексно досліджують па­м’ятки доісторичних часів, історичні міста, середньовічні замки. Є пре­красні низові ініціативи з прибирання й облаштування пам’яток району: їх проводить туристичний клуб «Кіт у чоботях» та його голова Анастасія Донець. В останні два роки активізувалася Спілка археологів України. Розроблено прості довідники для широкого загалу, де пояснюється, що таке археологічні па­м’ят­ки, чому важливо їх охороняти, що робити, якщо бачимо на пам’ятці шукачів металу. Всі ці матеріали можна вільно завантажити на сайті Спілки археологів (vgosau.kiev.ua/diyalnist/prosvitnytska/arkheo­lo­hichnyi-likbez). У нашій ситуації я бачу лише еволюційний шлях розвитку. Наші люди нарешті наїдяться холодцю і ковбаски та задумаються про те, що їхній дім не закінчується за порогом власної квартири чи хати. Що городища, давні поселення, культурні шари є невідновлювальним багатством поколінь українців, що все це треба шанувати і оберігати. Все це прийде. Просто шлях довгий, і ми на цьому шляху вже дуже багато втратили. Дуже багато.

НАДІЇ НА ВЕЛИКУ РЕСТАВРАЦІЮ

Археологічні роботи у дворі Старої фортеціЦей рік для багатьох об’єктів культурної спадщини має стати переломним – завдяки анонсованій програмі «Велика реставрація». На думку заступника директора з питань охорони культурної спадщини Хмельниць­кого обласного науково-методичного центру культури і мистецтва, члена ICOMOS Сергія ШПАКОВСЬКОГО, найголовніше для суспільства нині – змінити стереотип щодо збереження українських пам’яток:
– Чомусь євреї у нас своє зберігають. Уже й поляки почали впоряд­ковувати свої покинуті костели й ста­рі кладовища. У Кам’янці-Подільському домініканів віднов­лю­ють у тому числі й завдяки польсько­му Інституту полоністики. Чому ми не можемо відновити? Та може­мо, просто до цього часу не хотіли.
Я вважаю, що «Велика реставра­-ція» – справді важливий меседж, перший такий після широкої діяльності в радянський період Товарист­ва охорони пам’яток. Ми сподіваємося, що частина об’єктів, зокрема і з Кам’янця-Подільського, а також заповідники у Самчиках та Меджибожі 2021 р. пройдуть до цієї програми. А на наступний рік хотілося б, аби туди потрапили Чорний Ост­рів, Ізяслав та Старокостянтинів. Можливість є при вирішенні земельних питань, взятті на баланс па­м’ятки і т.д., бо це важливо, ці пунк­ти є в критеріях програми, без цього просто не приймуть документи. Якщо з Львівщини на участь у програмі претендують понад 20 пам’яток, то з Хмельниччини – набагато менше. Причину треба шукати ще у 1960-1970-х роках і дивитися, які пам’ятки де перебувають на балансі, які мають виготовлену документацію, адже за місяць це не зробиш. Ми сподіваємося, що до процесу підтягнуться громади. Дуже зацікавлені у цьому Чорний Острів та Старокостянтинів. Активність громад залежить від особистості.
У Чорному Острові громада активна. Ми провели там із Павлом Нечитайлом два археологічні дослідження, проєктна документація палацу та ратуші виготовлена в селищі за кошти громади. Я у цій сфері пропрацював на різних посадах уже більше як 14 років, і досвід мене навчив: де на місцях є особистості, небайдужі люди – там можна щось чекати.

ЩО РОБИТИ, КОЛИ ЗНИЩУЮТЬ ПАМ’ЯТКУ АРХІТЕКТУРИ? АЛГОРИТМ ДІЙ

Отже, експерти підкреслюють роль особистості в рятуванні спадщини. Але що саме мо­же зробити пересічний мешканець міста чи села, коли стикається з варварським ставленням до архітектурних чи археологічних скарбів?
Захист пам’яток культурної спадщини від руйнування в сучасних умовах тотального торжества безпам’ятства непростий. Гроші перемагають і гідність, і здоровий глузд. Але так бути не повинно. Розголос часто може зупинити або сповільнити руйнацію споруди.
Пам’ятка архітектури – це не лише споруда віком від 100 років і більше. В Європі твори видатних сучасних архітекторів, як-от сер Норман Фостер чи Френк Гері, стають пам’яткою в день здачі споруди в експлуа­тацію. Кам’янцю поки що така ситуація, на жаль, не загрожує. В наш час відбувається переосмислення цінності споруд у стилі радянського модернізму (1970-1980-ті). Багато з них були побудовані за новаторськими проєктами. Чи не найкращий зразок стилю в місті знищено безгосподарними орендаря­ми. Йдеться про приміщення колишнього кінотеатру «Юність», де красивий проєкт спаскудили негармонійними добудовами, не пошкодувавши навіть май­данівського муралу «Запальний танок» на північній стіні будин­ку. Ще один мурал, котрий розташовувався на даху будівлі, просто зник: там надбудували дисгармонійний третій поверх.

На що звернути увагу:
1) на фасаді або всередині будинку ведуться роботи, схожі на будівельні або реставраційні;
2) на знайомому будинку зникла деталь декору;
3) змінюються рами та/або вхідні двері (так по-варварському були замінені вікна на будинку №16 на вул.Зарванській, у приміщенні БТІ);
4) починаються/ведуться будівельні роботи в безпосередній близькості від цінного будинку.
Що треба робити невідкладно:
Перевірити, чи є на будівлі охоронна дошка або охоронний знак із вказівкою, що це пам’ятка архітектури. Якщо є – викликати поліцію, подати заяву про підозру щодо знищення пам’ятки культурної спад­щини. Варто:
1) записати точну адресу будинку;
2) зробити декілька фотографій із різних ракурсів;
3) якщо можна, з’ясувати, хто саме (підрядник) проводить роботи, хто є замовником робіт;
4) детально описати ситуацію (аби самому пам’ятати, що сталося);
5) з’ясувати, чи є будівля пам’яткою архітектури або історії, і хто є її власником.

Далі можна діяти самостійно (писати листи, розмовляти з власником тощо), а можна зібрати іні­ціативну групу однодумців або звернутися до пам’яткоохоронної організації.

Як діяти, щоб надати будин­ку статусу пам’ятки культури:
1) дізнатися історію будинку, авторство архітектурного проєкту;
2) знайти історії мешканців будинку;
3) зібрати думки фахівців (архітекторів, краєзнавців) стосовно будинку;
4) якщо, на думку фахівців, будинок має бути внесений до Переліку будинків, що охороняються Законом, скласти звернення-пропозицію до ОДА. Додати історичну довідку, коментарі та висновки фахівців. Облдержадміністрація ухвалює рішення щодо внесення будівлі до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Звернення розглядаються та рішення ухвалюється в термін не більше як 1 місяць від дати реєстрації звернення в ОДА. Якщо ви не отримали письмової відповіді, дзвоніть і з’ясовуйте причини. Якщо відповідь була не по суті, направляйте скаргу на ім’я посадової особи в порядку підлеглості. Наприклад, відповідь начальника департаменту можна оскаржити в голови облдержадміністрації. Бездіяльність можна оскаржити також у суді. У разі позитивного рішення ОДА починає процедуру надання будівлі статусу пам’ятки. В іншому разі варто надати ситуації широкого розголосу через соціальні мережі та ЗМІ, провести пікет поряд тощо.

Якщо будівля, яку руйнують/нефахово ремонтують, є пам’яткою культурної спадщини:
1) спробувати зв’язатися з власником або користувачем будинку і пояснити важливість збереження пам’ятки в автентичному вигляді;
2) пояснити його права та обо­в’язки;
3) скласти звернення до ОДА, додати до звернення свій опис подій, фотографії;
4) контролювати термін очікування відповіді: впродовж місяця з моменту реєстрації звернення;
5) дочекатися відповіді.

Якщо роботи проводяться поза законом і не були призупинені:
1) написати звернення до ОДА із проханням співпрацювати з правоохоронними органами та вжити всіх заходів для збереження пам’ятки культурної спадщини, зокрема, покарати винних;
2) створити розголос у ЗМІ, через соціальні мережі, організувати пікети з вимогою зупинити будівництво або ремонт будівлі до рішення суду тощо.
У будь-якому разі варто об’єднатися з однодумцями – юристами, активістами, фахівцями, представниками ЗМІ, добитися розголосу, ви­магати дотримання Закону Украї­ни «Про охорону культурної спадщини», Конституції України (ст. 23, 54, 66).
Що можна і потрібно вимагати?

Провести перевірку, вжити заходів щодо охорони або збереження пам’ятки та притягнути винних осіб до відповідальності відповідно до чинного законодавства, наприклад:
1) притягнення винних до кримінальної відповідальності за ст.298 ККУ (умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини чи їх частин);
2) притягнення винних до адміністративної відповідальності за ст.92 Кодексу України про адміністративні правопорушення (ухилення від підписання охоронних
договорів на пам’ятки культурної спадщини; порушення режиму використання пам’ятки культурної спадщини; проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам’ятці культурної спадщини, зміна призначення пам’ятки культурної спадщини, частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на території та в охоронній зоні без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини);
3) накласти на юридичну особу, яка є власником пам’ятки, уповноваженим ним органом або замовником робіт фінансові санкції за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам’ятці, території, охо­ронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареа­лам населених місць; недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам’яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації; за ухилення власника пам’ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам’ятки;
4) вжити заходів задля відновлення пам’ятки та території особою, яка завдала шкоди, або відшкодування (направити вимоги, у разі потреби – звернутися до суду);
5) видати розпорядження та припис щодо охорони пам’яток, припинення робіт на пам’ятках, їхніх територіях і в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених із відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проєктів, передбачених законом дозволів або з відхиленням від них.

Як з’ясувати, чи є будівля пам’яткою культурної спадщини?
Подивитися реєстри та переліки пам’яток на офіційних сайтах ОДА або Міністерства культури України. Такі реєстри часом можна знайти на краєзнавчих сайтах чи у Вікіпедії. Варто мати на увазі, що державні органи не завжди вчасно оновлюють інформацію в переліках та реєстрі, тому треба не боятися звертатись із письмовими запитами до ОДА. Відповідь мають надати не пізніше як п’ять робочих днів від дати отримання запиту.
Зразок запиту:

Обласна державна адміністрація або назва органу, до якого звертаєтеся.
Інформація про особу, яка звертається: ПІБ, поштова адреса або адреса електронної пошти, контакт­ний номер – за бажанням.
ЗАПИТ на доступ до публічної інформації

Прошу повідомити інформацію щодо будівлі, яка розташована за адресою: ________________________________, а саме – чи є вона пам’яткою культурної спадщини або щойно виявленим об’єктом культурної спадщини.
Якщо так – коли її взято на облік (дата, номер рішення), чи було укладено охоронний договір.
Дата Підпис
Корисні посилання
Реєстри Хмельницької області (kultura.km.ua/archives/977),
Закон України «Про охорону культурної спадщини» (zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1805-14).

Ірина ПУСТИННІКОВА.