Четвер, 28 Березня 2024 р.
30 Квітня 2021

СУЧАСНІСТЬ ПОВЕРТАЄ НАС ДО КОРІННЯ

Паска – це не лише обрядовий хліб, це своєрідний місток між минулим, майбутнім і сьогоденням. Запитаєте, як це можливо? Так, адже, вимішуючи тісто, згадую бабусю Євгенію, за рецептом якої печу паску, а він і їй дістався від її бабусі. Поринаю у спогади: як раніше цілою родиною зустрічалися за святковим столом, обмінювалися крашанками, пасками. Багатьох уже й немає із тих щасливих днів. Але є я, в нашій родині одружуються, народжуються діти, сім’я більшає, і мушу робити все можливе, аби й до мене з радістю приходили на гостину, обмінювалися пасочками, просили мій рецепт і ще роками, десятиліттями, століттями передавали його іншим господиням, – за таким принципом живе відома гуменецька майст­риня випічки, директорка комунального закладу «Гуменецька публічна бібліотека» Леся КІСЛЯК.

Як у сучасного керівника, в ній переплелися досвід минулого, практика й наполегливість сьогодення. Леся Володимирівна пояснює, що її робота і кулінарне захоплення взаємопов’язані, адже з книг, народних джерел, з якими контактує, сучасних інформаційних технологій черпає знання, натхнення. А кулінарія – це її хобі, перепочинок від роботи, заряд на новий робочий тиждень. І заряджається вона дуже вправно, адже так спекти пасочку, торт, імбирне печиво, макарун, як вона, зможе не кожен професійний кухар, а оздобити – не кожен художник.
Сучасність повертає нас до коріння, коли страва мала бути не лише смачною, але й напрочуд гарною, – переконана майстриня. – Загляньте лише в кулінарні книги дореволюційного періоду. Які ж там рецепти описані, з такими продуктами, які нині й не скрізь знайдеш. На жаль, у радянські часи моду на гарну гостину знищили, не надто ми мали з чого гарно готувати і у важкі 90-ті. Сьогодні також несолодко, але через покоління, як бачимо, повертається мода на гарну їжу.
Перший свій торт я спекла не так давно – двоюрідній сестрі на 35 років. Гості побачили, гідно оцінили.
І так торт за тортом із допомогою інтернету, старих дописів і почала творити.
Із дитинства ніби й пекла, але тоді не надто звертали увагу на оздоблення, та й пекли не так час­то. Хтось любить кисло-солодкі тор­ти, хтось – солодкі. Найчастіше в ме­не замовляють київський торт. Бачу, він також повернувся в моду. Верх кожен обирає свій. Хтось хоче виключно мастику, хтось – масля­-не оздоблення. І я обов’язково пектиму його на Великдень.
Продукти в селі легше придбати якісні й натуральні. Але в моєму випадку з яйцями лише проблем немає. Раніше брала перевірену домашню сметану, але, на жаль, корів стає все менше, все важче замо­вити, тому перейшла на польські вершки. Вони мені дуже зручні в роботі. Експериментувати з різними продуктами боюся, бо візьмеш продукт, а він неякісний, то й грошей шкода.

Леся КіслякА от талант художниці передався нашій співрозмовниці з генами. Адже її тітка гарно малює, нині вишиває у Чернівцях. Із дитинства наша кухарка-аматорка сама дуже любила малювати і в неї виходило, хоча ніде цьому і не вчилася.
Нині, маючи інтернет, можна всьому навчитися, головне – хотіти і мати терпіння, – переконана Леся Кісляк. – Скажімо, торт простіше спекти й оздобити, а от французьке печиво макаруни – це щось із чимось. Я вже разів 15 чи 20 його робила, стільки мигдального борошна перепсувала, а на «свій рецепт» ніяк не натрапляла. Але за рахунок спроб і помилок таки добилася результату. Головне – хотіти. Коли всі лягають спати, я зачиняюся в кухні й творю.
Паски на замовлення не печу, але для себе – щороку. Правда, згідно з усіма традиціями не зав­жди виходить. Частіше випікаю їх у суботу, а не в Чистий четвер, бо цього дня, зазвичай, на роботі. Печу лише за перевіреним рецептом бабусі, вона навчила маму, тітку. Правда, ми вже вносимо і свої корективи. Раніше робили лише з родзинками, нині додаємо і курагу, і цукати.
В кухні обов’язково має бути тепленько, спокійно, врівноважено, з любов’ю. Важливо, щоб ніхто не грюкав.
Прикрашаємо по-різному. Я для оздоблення печу спеціальне тематичне імбирне печиво у вигляді зайчиків, курчаток. Недавно в нашій бібліотеці проводили майстер-клас із прикрашання імбирного пряника. Молоді колеги з коледжу культури і мистецтв приїжджали по досвід.
У печиві також важливо піді­брати свій рецепт тіста, свій айсинг чи глазур. Чесно кажучи, майс­тер-класи з випічки чи прикрашання я не замовляю, переважно повторюю те, що знайду у вільному доступі. Це не головна моя справа в житті, це більше хобі, для душі, тому й не вкладаю кошти в самоосвіту. Хтось вміє шити, хтось вишивати, від­душина після робочого дня в кожного своя. У мене кулінарія. Коли займаєшся улюбленою справою – заряджаєшся, навіть якщо сідаєш без настрою.
Маю і помічницю – донечку Софійку, два старші хлопці Дмитро та Максим, 26 і 23 років, уже виросли, а Софійка з кожним роком усе більше береться допомагати. Бачу хист у неї також є. А це не може не тішити, бо мої рецепти продовжать жити і в її родині.

* * *
Господині-кам’янчаночки, а ви вже напекли пасочок? Наша співрозмовниця вже впоралася, дуже гарненько їх оздобила і секретом приготування поділилася з нами. Готуйте собі й рідним на втіху!

ПАСКА ВІД ЛЕСІ КІСЛЯК

1 л молока
15 жовтків
1,5 скл. цукру, а тим, хто любить солодшу, можна брати і
2,5 скл. (250 г)
100 г живих дріжджів
100 г вершкового масла
1-2 ст.л. олії
1,5 кг борошна
Жовтки збити з цукром.
В 0,5 л теплого молока розчинити дріжджі, додати борошна, добре перемішати, щоб тісто
було як на млинці. Вилити це все в жовтки, переколотити і залишити на 15-20 хвилин, щоб побродило.
Коли час минув, вилити решту молока в тісто, додати родзинки, курагу, цедру лимона, сік лимона, ванілін та розтоплене масло. Добавляти борошна стільки, скільки бере тісто, місити 1,5-2 години з незначними перервами. Завжди роблю це руками, з гарними думками, побажаннями здоров’я, злагоди і миру. Коли з тіста йдуть бульбашки, і воно відлипає від рук, це означає, що вже добре вимішане.
Залишаємо, щоб ще раз піді­йшло. В цей час мастимо бабнички і накладаємо трохи менше як половину. Тісто підходить – і кладемо в розігріту до 180 градусів духовку. Печемо при­б­лизно 40 хвилин. Можна га­рячу паску помастити збитим яйцем і оздобити посипкою. Якщо бажаєте оздобити глазур’ю, пасоч­ку спочатку треба охолодити, а вже по­тім прикрашати і оздоб­лювати посипкою, маршмелоу тощо.

ТОРТ «КИЇВСЬКИЙ»

8 жовтків
4 білки
1 скл. цукру
Усе добре збити, потім до­даємо 1 ст.л. розпушувача для тіста.
1 скл борошна.
Випікати 1 корж при t 1500С 40 хвилин.
Готовий корж розрізаємо навпіл.
Безе
4 білки і 1 склянку цукру збиваємо до стоячої маси 40-45 хви­лин. Печемо один корж такого ж розміру, як і бісквіт. Випікати дві години при температурі 1000С
і ще 2 години – при 60. Але слідкувати, щоб не був дуже темним.
Крем
1 банка невареного згущеного молока і 300 г вершкового масла. Усе це добре збити міксером.
Безе кладемо всередину (зверху безе, а знизу – підсмажений арахіс). Торт зверху обсипаємо смаженим арахісом, якого треба 300 г.