ЗАЛИШИ ПО СОБІ ЧИСТІШЕ, НІЖ БУЛО!
Це гасло ініціативного аполітичного екоруху «Прибери в горах». Щонеділі, об 11.00, за будь-якої погоди, з грудня по квітень волонтери збиралися разом і прибирали каньйон річки Смотрич у межах Кам’янця від сміття. Впродовж 20 акцій (заключна відбулася минулої, Вербної, неділі) вони винесли з каньйону понад 2 тисячі 120-літрових мішків сміття – це, за приблизними підрахунками, близько 20 тонн непотребу!
Екорух «Прибери в горах», який заснувала кам’янчанка Інна МАЗУР, розпочав свою діяльність із прибирань у Карпатах.
Її зачепив за живе контраст між величною красою гір і огидни-ми горами сміття, принесеного людьми, тож із кількома однодумцями вона провела перші прибирання на горах Хом’як та Пікуй.
Восени відбулися чотири акції з прибирання в наших горах – Товтрах, і учасникам стало зрозуміло: «Ми збираємо не сміття – ми збираємо людей». Справді, до такої, здавалося б, неприємної справи, як прибирання сміття за «свинями», потягнулися особливі люди, котрі займають активну життєву позицію і прагнуть змінювати світ на краще. І вони не захотіли зупинятися, незважаючи на те, що почалася зима.
Тож наступним, масштабним, проєктом руху «Прибери в горах» став каньйон річки Смотрич у межах міста. Каньйон, що є найстарішою пам’яткою міста як витвір природи, його візитівкою і гордістю, проте водночас є надзвичайно занедбаним і засміченим.
– Ми не до кінця уявляли собі масштаби проблеми, – зізнається Інна Мазур. – Усі знали, що сміття в каньйоні багато, але через густі хащі не видно, наскільки його багато! За походженням його можна поділити на декілька категорій. Перше, що кидається в очі, – це сміття після відпочивальників: пляшки, одноразовий посуд, упаковки від продуктів. Не можу цього зрозуміти: якщо вистачило сил принести в каньйон повні торби їжі та повні пляшки, що за проблема винести нагору порожні? Адже двірники в каньйоні не ходять!
Друга категорія – таке ж сміття, але скинуте зверху: з парку, з оглядових майданчиків, з мосту. Під популярними місцями відпочинку, під Замковим мостом, під фортецею – цілі звалища. З цією проблемою можна боротися, тільки встановивши урни нагорі в «злачних» місцях. Декілька урн уже встановлено, ще 10 великих бочок найближчим часом маємо поставити в парку над каньйоном.
Третя і найбільша категорія – це побутове сміття місцевих мешканців. Люди реально вважають каньйон вигрібною ямою і роками скидають туди свої відходи! Особливо вразили Руські фільварки, на яких ми застрягли на сім акцій із двадцяти, чистили схили за допомогою альпіністського спорядження. На Руські припадає практично половина всього зібраного в каньйоні сміття. Судячи з усього, ці схили ніколи не прибирали, бо ми знаходили речі ще радянського часу. Мене дивує і обурює, чому міська влада ніяк не бореться з цим явищем, адже дуже легко визначити, де які «хазяї» влаштували собі звалище. Їх би мали оштрафувати і примусити все це прибрати.
По мірі просування по каньйону до акцій приєднувалися все нові волонтери. Хтось взяв участь лише один раз, а хтось став постійним учасником, сформувався міцний «кістяк» з однодумців, які стали друзями. Цікавий той факт, що близько третини волонтерів – це не корінні кам’янчани, а люди, котрі переїхали до Кам’янця з інших міст, і навіть із Білорусі.
Діяльність руху «Прибери в горах» не обмежилася лише каньйоном. Паралельно відбувалися й виїзди на прибирання в Карпати, на береги Дністра, а також перші акції з порятунку палацу Орловських у Маліївцях – загалом 40 акцій за 7 місяців. Рух «Прибери в горах» тісно співпрацює з іще одним потужним рухом, що отримав назву «Волонтерський туризм», його ініціаторкою є екскурсоводка, голова ГО «Малієвецька спадщина» Анастасія ДОНЕЦЬ. На толоки з порятунку пам’яток, крім кам’янчан, приїжджають волонтери з Хмельницького, Дунаївців, Красилова.
– Для мене сміття стало «фільтром на людей», – ділиться Інна Мазур. – Коли я вперше йшла прибирати в Карпати, кликала друзів і знайомих, але ніхто з них не підтримав мене. Зате відгукнулися декілька людей, котрих ледь знала.
І досі на акції приходять все нові й нові люди. Хтось дізнається через Facebook, хтось – через своїх знайомих, а тепер це найрідніші мої люди, разом ми гори можемо – ні, не звернути – прибрати!
Є підприємці, які стали нашими постійними меценатами: булочки до чаю для волонтерів або таблички із закликами не смітити – кожна допомога є важливою і цінною. Ми також співпрацюємо з департаментом житлово-комунального господарства, котре щоразу забезпечує вивезення нашого «врожаю» на звалище. А от чого свідомо уникаємо – це відносин із будь-якими політичними силами. Рух «Прибе-ри в горах» – принципово аполітичний.
Отже, генеральне прибирання каньйону наразі припинено (хоча ще є що прибирати), натомість волонтери перемикають свою увагу знову на Карпати і на природні перлинки Поділля. Уже відбулися прибирання на схилах Дністра в Ярузі, Врублівцях та Субічі, на 10 і 16 травня заплановано акції в Суржинцях (детальніше – на сторінці #Прибери в горах на Facebook). І роботи там – катастрофічно багато!
Цензурних слів бракує, щоб висловити, на які огидні сміттєзвалища перетворено найкрасивіші місцини нашого краю, ліси і береги річок. Це, знову ж таки, побутові відходи від місцевих мешканців і сміття після пікніків. Вражає і обурює свинське ставлення земляків до власної землі. З багатьох сіл узагалі ніхто і ніколи не вивозить сміття на звалище, і люди поколіннями несуть його до яру або до лісу.
Проблема сміття в Україні системна. У нас досі не налагоджено сортування і переробку побутових відходів ні на рівні держави, ні, тим паче, на місцях. Очільники міста і району на сьогодні безпорадно розводять руками, не маючи конкретних програм із боротьби зі стихійними сміттєзвалищами і тотальним засміченням довкілля. Кволі надії на сміттєпереробний завод, що мав би вже будуватися, відкладаються через пандемію.
Що ж можемо ми, «прості смертні»? А можемо любити, поважати свою землю і дбати, аби наше сміття опинилося не на березі річки чи в лісі, а на сміттєзвалищі. По можливості сортувати самотужки і здавати скло, папір і пластик на переробку. Долучатися до акцій із прибирання. А їдучи відпочивати в красиве місце, прихопити сміттєві пакети і прибрати хоча б за собою, а ще краще – залишити це місце чистішим, ніж було.
Наталія ЯРОВА.