ГАЙДА ПО ГРИБИ, РАВЛИКИ І ПОЛОНЕЗ!

Дорогі серцю краєвиди, ніби звичні й такі рідні, все ж, споглядаючи на них, щоразу перехоплює дух. І хоча ти бачив їх не один десяток разів, а все одно зупиняєшся, милуєшся, усвідомлюєш, наскільки ми багаті, але наскільки часто не цінуємо того, що маємо. Громади Кам’янеччини мають чим вражати, захоплювати, тому з нетерпінням чекають туристів і мріють про розвиток та світову славу. Показати ж маємо що.

Ми поспілкувалися з культурними діячами краю, туристами з досвідом і спільно напрацювали низку туристичних принад кожної громади. З радістю хочемо поділитися ними і з читачами. Можливо, багато чого ви вже бачили, але запевняємо, що маємо і родзинки, про які й не здогадувалися. Поки води Дністра не очистилися, і надто не покупаєшся, пропонуємо низку інших літніх видів туризму, які підготувала така близька до міста Гуменецька громада.

ЗАСПІВАЄМО РОМАНС, ЗАТАНЦЮЄМО ВАЛЬС

Почнемо з Голоскова, який вразить садибним будинком Миколи Римського-Корсакова. Ще декілька сотень років тому тут панувала атмосфера розкоші, багатства та вишуканості. А сьогодні в приміщенні панського маєтку – Голосківська ЗОШ I-III ст. А також історико-етногра­фічний музей ім.М.Годованця.
Уявіть лише: на вході до маєтку гостей зустрічає сам Микола Римський-Корсаков та його дружина Наталя Миколаївна (в ролі Миколи Володимировича – Віталій Соколовський, у ролі дружини – Олена Рачковська), які гостинно запрошують гостей до свого будинку. Справжньою несподіванкою для всіх туристів буде бал, на якому Валентина Прудивус порадує присутніх романсом. А Віталій Соколовський романсом французькою, діти затанцюють чудовий вальс.
А ще до послуг поціновувачів – майстер-клас із танцю полонез, який підготувала Дар’я Вознюк. Завершиться бал традиційним чаюванням.
Такий варіант екскурсії розробили і вже випробували працівники закладів культури Гу­менецької ТГ. Під час екскурсії гості також прогуляються панським парком та алеями, дізнаються його давню історію, відчують ту саму атмосферу, яка панувала тут понад сто років тому.
– Туризм Гуменеччини можна умовно поділити на декілька видів: історичний, науковий, грибний, гастрономічний, – розповідає інс­пектор із питань туризму відділу ОКСіТ Олена РАЧКОВСЬКА. – Маємо чим зацікавити як пересічного любителя гарних краєвидів, так і скрупульозного дослідника тієї чи іншої теми. Недавно втілили в життя розроблений нашими спеціалістами квест для діток «Манд­руймо природою», розмірковуємо і щодо квестів для дорослих. Учасники включились у пошук «скарбу», розшукували на маршруті підказки, при розгадуванні яких випробовували власні знання з різних сфер життя. За веселою рухливою розвагою приховується комплекс розвивальних елементів, здатних не лише гарно розважити дітей під час літнього відпочинку, а й надати їм корисні знання й навички.
Фотоконкурс «Моя громада – частинка мальовничої України», який проводили торік, дав можливість з іншого кута зору глянути на наші краєвиди, туристичні родзинки. І тепер маємо не лише прекрасні фото, з яких хоч фотоальманахи видавай, але й нові туристичні локації.
Якби я проводила екскурсію нашою громадою, то почала б із Привороття Другого, що за 13 км від міста. Через краєвиди це село ще називають частинкою Кар­пат. Приворотський став є улюб­леним місцем сімей і рибалок. Улітку тут проводиться риболовний фестиваль. А взимку часто зимують лебеді. Хочеться чогось величного? Ось вона – славнозвісна, овіяна легенда­ми Кармалюкова гора. Гордо височіє на всю округу. За народними переказами, у цій печері переховувався народний месник Устим Кармелюк зі своїми поплічниками. Подейкують, що його скарби досі в ній заховані. Ці місця здавна приваблювали людей, про що свідчать археологічні знахідки давніх поселень. Особливої уваги заслуговують і приворотські штольні.

НЕ МУЗЕЄМ ЄДИНИМ

Із Привороття рухаємося до Нігина. В місцевому музеї не одну годину точно матимете чим зайнятися. На околиці села височить мальовниче пасмо вапнякових скель. Геологи вважають їх залишками морського коралового рифу, що утворився мільйони років тому в теплих водах доісторичного моря. У наш час туристи часто відвідують це місце, проте мало хто чув стару легенду про Шамота.
Саме так місцеві жителі називають кам’яний грот на галявині край лісу.
Після удару потужної блис­кавки, яка, мабуть, влучила у високу скелю, багато людей у селі побачили промені світла, що почали сяяти над лісом. Світло довго не згасало і деколи ставало таким яскравим, що матері навіть затуляли малим дітям очі. Це загадкове явище дуже налякало місцевих, і ніхто не наважився вийти вночі за село і роздивитися все ближче. Але в Нігині жив німець на прізвисько Шамот. Це був дужий, кремезний чоловік, який усе життя працював каменярем у шахті. Незважаючи на зливу, він, вражений неймовірним сяйвом, узяв свій молот і пішов до гори. Коли Шамот наблизився до скелі, то побачив, що старий камінь доб­ре луснув від удару блискавки, і світло ллється крізь широкі щілини. Йому здалося, що то блис­тить золото у прихованій пече­рі. Він вирішив самотужки, поки ніхто не бачить, відкрити прохід у печеру. Коли вранці люди прийшли на те місце, то побачили неглибокий грот у скелі, а в ньому сидів мокрий від дощу Шамот. Тієї ночі німець, засліплений блиском неіснуючого золота, повністю втратив зір. А камінь, що його відламав Шамот, і досі лежить поруч, ліворуч біля входу до грота.
Зацікавить уважних туристів ще одна Нігинська родзинка – історичний пам’ятний знак на честь відміни кріпосного права.
Височить він при в’їзді в село. Його ще називають оберегом для села. В ніші розташовувалася ікона Матері Божої Казанської (нині вона зберігається в музеї). У великі свята горіла лампада. За часів радянської влади тричі руйнувався (розкидали 3 плити тесаного каменя). Проте 2002 р. знак відновлено. Має чим зацікавити і село Супрунківці. До нашого часу від володіння польських панів залишилися руїни панського маєтку, прекрасний парк, кам’яне крісло, на якому відпочивав пан, та кам’яний костел. Є тут і найстаріша церква громади – 1760 року будівництва.

А ВАС ЗАЦІКАВЛЯТЬ РАВЛИКИ І ПАВИЧІ?

Якщо зелений туризм – це не ваше, то гарантуємо, що не залишитеся байдужими від відвідин обійсть гуменецьких господарів.
– Павичі, фазани, куропатки, декоративні голуби, папуги та близько 100 канарок – такий яскравий пер­натий розплідник утримує у своєму господарстві сім’я Стахових із села Гуменці, – продовжує Олена Рачковська. – Микола Іванович із ра­дістю розповідає про своє незвичайне захоплення та показує угіддя гостям. Займається він розведенням пташок уже понад 30 років не тільки для естетичного задоволення, а й для продажу. Найяскравішою окрасою угіддя є павичі. Їхні величний вигляд та яскраво забарвлене пір’я нікого не залишають байдужим.
Пишаємося ми і гуменецькою «мініголландією». На тюльпановому полі родини Резнічуків уже побували чимало туристів. Відвідувачі зможуть побачити та насолодитися дивовижним розмаїттям прекрасних кольорів, незрівнянними запахами квітів, зокрема лаванди та цитруса.
Ще одна туристична локація – равликова ферма в Голоскові. Молодий фермер Сергій Ланчук не лише екскурсії господарст­вом проводить, а й радо пригощає делікатесом.
А інших делікатесів – білих гри­бів – можете назбирати і самі в наших лісах. Уважні грибники знаходять їх у Гуменцях, Супрунківцях, Абрикосівці.
Загалом у нас ще дуже і дуже багато є куди рухатися в галузі розвитку туризму. Головне – що є не лише красоти природи, але й запал як керівництва громади, працівників галузі культури і пересічних мешканців, які обожнюють рідний край і роблять усе можливе, аби його розвивати і прославляти.