ОБ’ЄДНАНОМУ ЦЕНТРУ ВИПОВНЮЄТЬСЯ РІК

Першого вересня Об’єднаному навчально-тренувальному центру Сил підтримки ЗСУ, що діє в Кам’янці-Подільському, виповнюється рік. За цих 12 місяців командуванню вдалося об’єднати професійний колектив, продовжувати виконувати завдання в районах бойового призначення, навчити азам військового ремесла чимало військових з усієї України та суттєво покращити матеріально-технічну базу.

Солідніший 20-річний ювілей виповниться і Центру розмінування, що ввійшов до структури ОНТЦ СП ЗСУ. Правда, відзначати дати військові будуть скромно: загальне шикування, слова привітань, вручення нагород і хвилина мовчання за тими, хто віддав життя за Україну. На жаль, попри здобутки, цей рік приніс і трагічну сторінку в історію нової військової частини – 26 березня куля російського снайпера обірвала життя кадрового офіцера підполковника Сергія КОВАЛЯ.
Про перший рік функціонування Об’єднаного центру і плани на майбутнє розмовляємо з начальником Кам’янець-Подільського гарнізону, керівником ОНТЦ СП ЗСУ полковником Володимиром РОДІКОВИМ.
– Рік тому під час нашої розмови я казав, що в майбутнє ми дивимося оптимістично. І мета досягнута, – каже Володимир Геннадійович. – На сьогодні ми суттєво збільшили кількість напрямків діяльності та, звичайно, обсяги підготовки фахівців для Збройних сил України. А також об’єднали у своїй діяльності бойову складову, підготовку за фахом, колективну підготовку тощо. Скажімо, якщо Центр розмінування за рік готував 500 фахівців, то за рік функціонування Об’єднаного навчально-тренувального центру підготували в чотири рази більше фахівців за різними напрямками та рівнями, ніж здійснювали до цього. Усі вони роз’їхалися по військових частинах України, де виконують завдання згідно зі штатними посадами.
Успішно триває і міжнародна спів­праця з країнами-членами Альян­су щодо обміну досвідом. Однак найплідніша вона саме з військовими з Канади, які вже шостий рік із ротаціями прибувають до нашої частини. За ці роки деякі побували в нас двічі.
Радіємо й тому, що вдалося живими і неушкодженими 4 червня вивести наших військових, які виконували завдання в складі контингенту в Афганістані в рамках операції НАТО. Тепер усі вони продовжують служити в нас на штатних посадах, ділитися набутим досвідом із колегами. Разом із тим, деякі військові продовжують брати участь у миротворчій місії в Косові.
У районах бойового призначення вже сьомий рік виконують зав­дання сапери Центру розмінування. За цей рік їм вдалося знешкодити тисячі вибухонебезпечних предметів, які на українських землях встановили російські найманці.
30 серпня весь колектив ОНТЦ згадає колегу, випускника Ка­м’янець-Подільського військово-інженерного інституту, командира загону пошуку та зне­шкодження саморобних вибу­хових пристроїв підполковника Сергія Коваля. Цього дня йому мало виповнитися 44 роки, однак куля цинічно відібрала життя кадрового офіцера, професійного сапера, люблячого чоловіка та батька. За його плечима – досвід участі в миротворчих операціях, а з початку російсь­ко-­української війни він був учасником бойових дій й не­одноразово удостоювався відомчих відзнак та нагород.
– На жаль, Україна втратила сина, а ми – командира-професіонала та надійного друга. Разом із активістами декількох громадських організацій підготували звернення до керівництва міста з пропозицією перейменувати вулицю Гагаріна на Сергія Коваля. З цією вулицею пов’язане його навчання в колишньому ВІІ, тут він служив і проживав. Сподіваємося, що нашу пропозицію підтримають, – додав Володимир Геннадійович.
Зрозуміло, що про звитяги військової час­тини найкраще повідають виконані завдання.
І звітів про це, повірте, назбирається не один стос. Але оскільки наразі в країні триває війна, то більшість із них – під відповідним грифом. Про успішно виконані завдання свідчать і нагороди, які з 2014 року щороку отримують кам’янецькі військові. За ці роки 41 військовий отримав державні нагороди, деякі захисники – двічі. Цьогоріч їх вручено 5 військовослужбовцям: медаль «Захиснику Вітчизни» отримав старший солдат Богдан Гищук, орден «За мужність ІІ ступеня» – старшина Сергій Бруска, орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня – підполковник Сергій Коваль (посмертно). Ще дві нагороди нашим хлопцям вручив сам президент під час урочистос­тей на Хрещатику з нагоди 30-ї річниці Незалежності України. Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня нагороджений підполковник Віктор Кохан, а орденом «За мужність ІІІ ступеня» – старшина Ростислав Остафійчук.
Про те, що колектив у військовій частині зібрався справді досвідчений, заговорили резервісти, які з усієї України приїхали до нас на збори з оперативним резервом. По завершенню вони зібралися в Клубі військової частини на урочистості. Слово взяв старший солдат військової служби в резерві Владислав НАЗАРЕНКО:
– Я не обтяжений говорити те, що хоче почути командування, тому скажу, як є. Так, не все складалося гладко, траплялися деякі моменти щодо побутових питань. Але настільки цікавими були заняття, що я приємно вражений. Вважаю, цей місяць не минув даремно.
Я багато чого згадав, але дізнався нового ще більше. Сучасні методи підготовки, викладання навчаль­ного матеріалу потрібно розвивати і впроваджувати в навчально-виховний процес.
Крім того, командування час­тини робить усе можливе щодо покращення матеріально-технічної бази та створення комфортних умов для військово­службовців. Активно киплять роботи на території колишньо­го ВІІ. На КПП не лише зробили ремонт, вмостили тротуарну плиточку, а й встановили сучасні пропускні системи та облаштували затишну кімнату для відвідувачів – тепер тут комфортні меблі, патріотична література і плазма, на якій демонструють відеоматеріали про наших військових. По-новому виглядає вестибюль казарми, де відремонтовано стелю, стіни, встановлено нові стенди. Сучасною стала і кімната підготовки сержантів. На часі – ремонт у приміщенні, де мешкають строковики та резервісти. Для фізичного гарту облаштовано спортивні тренажери під відкритим небом. Слід відзначити кардинально нове обличчя військової їдаль­-ні. Тут вдалося зробити вишуканий капремонт, повністю замінити кухонне обладнання. Ще донедавна ця їдальня нагадувала радянську, а тепер – мало не європейський ресторанчик. Відремонтували і колишній Будинок офіцерів, де нині функціонує Центр вакцинації.
Наразі військові виношують детальний план облаштування Музею військової техніки, що розташується просто неба і буде доступним для огляду жителям та гостям міста.
– Усі здобутки – це заслуга нашого великого колективу, – підсумовує Володимир Родіков. – Планів маємо теж багато і сподіваємося, що і їх спільно вдасться втілити в життя. Користуючись нагодою, вітаю весь колектив із першою річницею Об’єднаного навчально-тре­нувального центру Сил підтримки Збройних сил України та 20-ю річницею Центру розмінування. Слова пошани висловлюю волонтерам, ветеранам і всім військовослужбовцям Об’єднаного центру. Адже сьогоднішні досягнення – наші спільні успіхи, разом ми робимо спільну справу. Останні події довели, що разом ми сильніші, й перемогти нас нереально.