Четвер, 28 Березня 2024 р.
26 Листопада 2021

ПІДОШВА ЗИМОВИХ КРОСІВОК, ЯКОЮ І З ЧОГО ВОНА ПОВИННА БУТИ.

Важливим елементом під час покупки взуття для зимового періоду року крім матеріалу являється також й підошва. Вона має бути товстою та з твердої міцної гуми. Зразком для зимових кросівок вважається пінна підошва. Вона не важка, але міцна й з гарною амортизацією. У кросівок обов’язково має бути висока гумова передня частина виробу, так ризик, що ваші ноги промокнуть набагато менше. І звичайно, якщо ви не хочете опинитися в травмопункті, насамперед звертайте увагу на протектор – він не повинен ковзати. При цьому глибина візерунків на тертя практично не впливає. Протектор може бути глибоким, а взуття все одно залишиться слизьким. Приміряючи кросівки в магазині, спробуйте, наскільки вони ковзають на підлозі – в ідеалі вони мають видати мерзотний скрип при спробі «поковзати», але зупинитися, як позашляховик на гуму, що шипується, при екстреному гальмуванні. Щоб зрозуміти, як відрізнити матеріали підошви та обрати для себе максимально комфортну розберемо кожну з них окремо.

Моделі з основою із поліуретану часто називають мікропорою. Матеріал такого виробу пористий, пори видно неозброєним оком та шорсткий. Протектор на підошві зазвичай не має чітко окреслених ліній, якби трохи «розмитий» або стоплений. Поліуретан має дуже низьку щільність, тому мало важить й має чудову теплоізоляцію, підошва виходить дуже легка й помірно гнучка. З плюсів можна також виділити низьку собівартість, завдяки чому його дуже люблять виробники та продавці дешевого взуття. Що стосується недоліків, їх також вистачає. Наприклад, низька щільність. Через це виготовити тонку поліуретанову підошву неможливо – вона просто не витримає навантажень й розірветься. За низької температури він стає значно менш еластичним, при мінус 20 градусах або нижче тріскається, ламається або навіть починає кришитися. Втрата еластичності відчувається й на зчепленні з льодом та снігом, взуття починає ковзати. У поліуретан не можна додавати пластифікатор, тому позбутися цих мінусів неможливо.

Підошва з термополіуретану або скорочено TPU дуже щільна, важка, гладка на дотик (там, де не нанесено малюнок). У комбінації з такою основою часто використовують елементи із дерева, із щільного спеціального картону з просоченням проти промокання та набухання. Сама підошва зазвичай тонка, а протектор має дуже чіткі грані та малюнки. На серединну частину підошви виробники часто наносять фарбу під натуральну шкіру. Термополіуретан є зносостійким матеріалом, його дуже складно деформувати, порізати чи проколоти. Висока щільність дозволяє виготовляти підошви зі складними малюнками, а сам матеріал не слизький та забезпечує гарне зчеплення. Не дивлячись на велику кількість переваг, недоліки в такій технології також є. Питома вага та висока щільність термополіуретану є одночасно й мінусом – підошва виходить важкою, еластичність дуже низька, теплоізоляція погана. Взуття з такою підошвою не буде теплим навіть з хутряною устілкою та збільшеною товщиною. Щільність впливає й на амортизаційні властивості – тому кросівки не пружинять, збільшується навантаження на суглоби та хребет, наприкінці дня відчувається втома у ступнях.

Цікавим варіантом виступає комбінована система створення основи. Для того, щоб позбутися мінусів поліуретану (PU) та термополіуретану (TPU), деякі виробники комбінують ці матеріали. Нижній шар, що контактує з ґрунтом, з TPU, а верхній, до якого кріпиться взуття, з PU. Підошва має явно помітні ознаки багатошаровості: різні текстури матеріалів, які можна відрізнити візуально та на дотик. Крім, всіх згаданих вище плюсів та мінусів, додається ще декілька нюансів. Через те, що підошва складається фактично з двох частин, на кожну з яких необхідна своя технологія та обладнання, робить процес виробництва вдвічі дорожчим. Висока собівартість робить такі снікери не дуже привабливими для виробника, особливо, якщо він знаходиться в нижньому ціновому сегменті. Саме тому, вони фарбують нижній шар звичайної поліуретанової підошви, щоб обдурити досвідченого покупця та видати за дорожчий сегмент.

Далі слід згадати підошву з етиленвінілацетату або EVA. Матеріал має м’яку, пористу (пінну) структуру, дуже легкий, злегка шорсткий на дотик. Протектор може бути абсолютно різним, лінії та край рівні, акуратні. Технологія має дуже низьку питому вагу, підошва виходить практично невагома. Чудові властивості, що амортизують, здатність поглинати й розподіляти навантаження, хороша еластичність. Використовується практично у будь-яких видах взуття. Особливо добре проявляє себе у спортивному та пляжному взутті. Підошва поступово набуває форми ступні, що забезпечує додатковий комфорт. Теплозахисні властивості також вищі за всякі похвали. Але як й з поліуретаном, пориста структура забезпечує негативні властивості. Попри відмінну теплоізоляцію, зимове взуття з EVA робити не можна – воно не морозостійке, дуже слизьке, внутрішня структура на морозі руйнується, тому воно починає кришитися. Підошва дуже недовговічна – вона буквально стоптується за сезон. Її здатність набувати форми ноги забезпечує ще один мінус – взуття стає занадто вільним, а якщо у споживача є дефекти стопи або ходи, то через деякий час підошва, що змінилася, підкреслить їх.

Ми згадали про основні види підошви, які частіше за все можна зустріти у зимовому взутті. Як можна побачити, технології створення абсолютно різні, що й дає різні характеристики та особливості використання. Враховуючи усі недоліки та переваги Ви можете обрати оптимальний варіант саме для себе.