«БУДУТЬ ЛЮДИ В СЕЛАХ – БУДЕ ВСЕ!»

7 ГРУДНЯ – ДЕНЬ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Багаті ніколи не хотіли ріднитися з бідними, бо толку з того не буде. А виявляється, якщо з розумом і по-господарськи, то все вдається. Як жити в нерівному шлюбі, добре знають у Слобідсько-Кульчієвецькій тергромаді. Ось уже рік тут вчаться господарювати за новими правилами, адже до Слобідсько-Кульчієвецької громади доєдналися території, які входили до Кам’янської, Пановецької, Княжпільської, Кульчієвецької сільських рад. Нагадаємо, що за декілька років до цього згадана ОТГ поріднила населені пункти Устянської, Врубловецької та Слобідсько-Кульчієвецької громад. І разом тепер під одним дахом перебувають 23 села.

Як їм усім живеться, дізнаємося напередодні Дня місце­вого самоврядування. Вибір саме на них зупинився недарма, адже всі різношерсті, з різними бюджетами та амбіціями. Але очільник громади – керівник із багаторічним досвідом Юрій ВОЛОЩУК – знає, як навести лад скрізь. Він понад 20 років очолював Кам’янську сільраду і показав себе як вправний господар. Найголовніше досягнен­ня – за всі ці роки Кам’янка жодного року не була дотаційною, а всі зароблені гроші вкладали­ся в розвиток села. Саме тому мешканці сусідніх територій на виборах більшість голосів віддали саме за Юрія Володимировича з надією, що він наведе порядки і в них.
Чи виходить це в нього, і які враження від колись сусідніх, а тепер рідних сіл, дізнаємося з перших вуст.
Ще 2019 року в інтерв’ю «Подолянину» представники кам’ян­ської сільради розповідали, що за радянських часів, коли Ка­м’янка також входила до Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради, не мали нічого, а за 25 років стали показовою сільрадою. Тому в нас виникало побоювання, чи не тягтимуть вони ковдру й надалі на своє облюбоване село. Але за рік роботи бачимо, що любимчиків серед сіл громади немає. До речі, попри чимало організаційних проблем становлення тергромади, кадрових питань, тут беруть участь у різноманітних проєктах щодо розвитку туризму, покращення побуту селян. Спільно з мешканцями на­працювали низку пунктів «Кар­ти розвитку громади» в рамках спів­праці з ВІ «Активна громада».

КАМ’ЯНКА МАТИМЕ СВОЮ ФОРТЕЦЮ

– Лише за рік роботи в Слобідсько-Кульчієвецькій громаді виконали практично всі пункти «Карти розвитку». А люди вказали на чимало проблем. Така співпраця і, найголовніше, бажання слухати мешканців сіл заслуговують на повагу, – переконаний регіональний координатор ВІ «Активна громада» в Кам’янці-Подільському Славко ПОЛЯТИНЧУК. – Люди чогось надзвичайного не просили: впорядкування кладовищ, вивезення сміття, ремонт доріг тощо. Тому недавно на базі громади вирішили провести форум, під час якого керівництво й поділилося власними методами роботи.
Під час форуму багато нового дізналися і ми, а ще чимало цікавого працівники сільради розповіли спеціально для «Подолянина». Стільки планів у час реформ і безгрошів’я ми, чесно кажучи, не чули давно.
Почнемо з найприємнішого: в с.Кам’янка таки збудують новий дитячий садочок на 120 місць. Мріялося про це давно, проєкт розроблено 2013 року, кошторисна документація за роки коригувалася і нарешті дочекалася свого часу, тобто «Великого будівництва». В рамках державної програми спрямують понад 39 мільйонів гривень, 5 мільйонів виділять із бюджету громади. Проєкт уже схвалений областю і Києвом. Оголошено відкриті торги, на яких визначиться підрядна будівельна організація. З Хмельницької області «Велике будівництво» зацікавило лише 18 об’єктів. Жителі Кам’ян­ки вразили візуалізацією й довели необхідність будівництва. А зводитимуть садочок у вигляді Старої фортеці.
Подали заявку і на участь у соціальному проєкті президента «Активні парки-локації здорової України». За державні кошти в туристичній Великій Слобідці хочуть облаштувати інтерактивний парк із різними локаціями для відпочинку.
Такі ж грандіозні плани і на будівництво школи в Мукші Китайгородській.
– Банально, чимало типових великих шкіл пустують через брак діток, а тут, навпаки, немає де посадити, бо тільки 160 місць для учнів такого великого приміського села – крапля в морі. Але з прикладу дитячого садочка в Кам’янці бачимо, що все можливо. Скільки нам радили робити проєкт на менший садок, бо немає грошей. Мільйонів на будівництво в сільській раді справді не було, але за підтримки держави навіть такі масштабні проєкти можуть стати реальністю, – каже Юрій Волощук.
За його головування підготовлено та організовано проєкт­но-кошторисну документацію, пройдено державну експертизу щодо ремонту даху Кульчієвецького ліцею. В результаті завершено ремонтні роботи. А ще донедавна другий поверх затоп­лювало протягом десяти років. Як наслідок – стіни вкрилися пліс­нявою, і спеціалісти Держпродспоживслужби заборонили на­вчання діток у таких умовах, залишивши тільки перший поверх. Таким заклад перейшов на баланс Слобідсько-Кульчієвецької громади 2020 року. Вже 2022-го планується підготувати проєкт реконструкції цього приміщення із застосуванням новітніх технологій енергозбереження, інтерактивних зон навчального простору з сучасним оснащенням, адже хочуть цей ліцей ро­бити опорним закладом освіти.
– Перед новим навчальним роком у Княжпільській гімназії відремонтували дах і освітлення. А загалом для кожної школи громади щось робили, замінювали, купували нове, – додає начальниця відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Слобідсько-­Кульчієвецької ТГ Олена СЕНЗЮК. – Тепер на балансі нашої великої громади – 9 шкіл, 11 садочків, одна спортивна школа, яка перейшла в спадок від району. Прийняли не тільки хороших учителів, прекрасних дітей, але й їхні проблеми. Напередодні нового навчального року силами сільської ради та відділу освіти навчальні заклади були підготовлені для початку роботи. Усунуто низку недоліків, що дало змогу їм запрацювати з новими силами.

СТАРОСТИ – ПЕРШІ ЛЮДИ В СЕЛІ

– Становлення громади забрало багато часу, бо це і призначення старост, і створення нових відділів. Щодо старост, то з ними не помилилися, це Світлана Морочковська, Олександр Ковальчук, Роман Лиськов та Ігор Остапов. Старостинські округи затверджені, сформовані раціонально, аби мешканцям як найвіддаленіших сіл, так і приміських було зручно тримати зв’язок із старостами. Враховували транс­портний зв’язок між селами і цент­ральною садибою, – продовжує Юрій Володимирович. – Провели навчання старост із надання послуг, прирівняних до нотаріальних, вони видають доручення, посвідчують справжність підпису та скла­дають заповіти. Виготовили для них печатки. При цьому, коли треба, старости працюють разом із комунальниками. Це перші люди в селі, до яких із бідами, проблемами та радостями звертаються жителі сіл.
А ще в громаді провели реформу відділів, частково кадрів. Адже більше повноважень перейшло на місця. Тому двома працівниками не обійдешся. Створили свій відділ соціального захисту, Службу в спра­вах дітей, відділ військового обліку. Є реєстратор (спеціаліст із надання адмінпослуг), але треба власний ЦНАП. Кількість населення в нас – понад 12 тисяч осіб, що зобов’язує мати цю структуру.
Заступниця сільського голови Оксана Бєлікова розповідає про результати роботи нових від­ділів:
– Лише за декілька місяців ро­боти Служби у справах дітей виявлено діточок, які позбавлені належного батьківського піклування. Дітей вилучено з умов проживання, які становили загрозу їхньому життю та здоров’ю. Ще одна дитина тимчасово влаштована в сім’ю родичів. І це не просто звіти для папірця, це – дитячі долі.
Також працюємо над створенням поліцейської станції на території громади. Матимемо і своїх шерифів – поліцейських офіцерів. Наразі дві кандидатури пройшли суворий конкурсний відбір і перебувають на навчанні. Для оперативної роботи та швидкого реагування на виклики в громаді за рахунок місцевого бюджету для них придбано спецавтомобіль.

НАРЕШТІ РОЗВИДНІЛОСЯ

Коли йдеться про комунальні проблеми, то тут ситуація неоднозначна: багато зроблено, а ще більше треба зробити. Але приємно, що починають не з проблем і скарг на місцеве населення, яке все трощить і смітить. Юрій Володимирович показує відео, яке йому скинули мешканці села Баговиця. Жителі провулка Подільського та суміжних вулиць дружно самоорганізувалися й викосили, вирубали чагарники, сухі дерева і самосів уздовж дороги. Вони бачили, що в багатьох селах комунальники так працюють, тому вирішили допомогти, аби їм швидше дорогу засипали.
– Комунальне підприємство було в Слобідці-Кульчієвецькій, ви­возило сміття, косило, – продовжує голова. – А ще техніки мало вдос­таль: сміттєвоз, щепорізи, авто для поховань, трактор із причепом. Техніка серйозна, але актуальним залишалося питання її розміщення. Тому насамперед знайшли місце для зберігання комунального майна. А ще придбали другий уже великий сміттєвоз. Запустили його в населених пунктах громади. Проводимо роботу з людьми щодо укладання договорів на вивезення твердих побутових відходів. Але сміттєвози мають їздити по розчищених і підсипаних дорогах. Аварійні дерева почали вичищати в усій громаді. Траплялися такі провулки, де нічого не було видно, так усе позаростало. То місцеві мешканці жартували, що тепер їм розвиднілося. Так цей термін і прижився в нашій щоденній професійній лексиці.
На початку року планували зробити дві-три дороги в кожному селі, але зробили більше. Ще з десяток щебеневих доріг маємо закінчити до кінця року. Асфальтні дороги також у планах, це вже капремонт, і хочемо гарантії якості на них щонайменше на 10 років. Адже маємо гарний досвід будівництва асфальтних доріг у селі Кам’янка.
Щодо іншого, то все треба починати з нуля в кожній сфері. Спочатку провести інвентаризацію земель. Узагальнюємо інформацію щодо орендарів, плануємо зробити відведення земель водоохоронної зони вздовж водних об’єктів. Замовляємо геодезичні роботи, потім перейдемо до документації. Також треба зробити документи на землю під школами і дитячими садочками, документації та техпас­портів на самі будівлі також не було. Розумію, що все це дуже дорого для бідних сільських рад, але нині без документів немає як претендувати на державні програми розвитку і на розвиток узагалі.
Комунальні питання, які висіли: водозабезпечення Великої Слобідки, Устя, Шутнівців, Врублівців. Замінили там насоси, частково труби. Паспортизацію колодязів громадського користування треба робити негайно, щоб виключити випадки «прихватизації» джерел води не­добросовісними власниками. На щастя, Кам’янка, Мукша Китайгородська, Панівці, Цибулівка користуються централізованою водою, яку надає КП «Міськтепловоденергія». Ми завжди знаходили з цим підприємством спільну мову, тому проблем із водою тут немає.
А от стихійні сміттєзвалища – ве­ли­чезна проблема. Що могли – по­ви­чищали, але люди відновили їх знову.
Щодо вуличного освітлення, то перше, що зробили, – облік. Встановили таймери і протягом темної пори доби регулюємо їх увімкнення, це велика економія. Ліхтарі міняємо на сучасні, бо вони значно економніші. На 100 тисяч гривень купили їх за рахунок місцевого бюджету. Пішли на співпрацю й аграрії, в рам­ках соціальних угод за­купили решту ліхтарів у села, де орендують землі. Такі наші орендарі, як «Кернел», Анатолій Зелениця, Дмитро Білецький, Ігор Гай, Олександр Гінзеровський, Ігор Фурман, Андрій Сливка, Віталій Завадсь­кий та фірма «Нова Будова», неабияк при­швидшили темпи встановлення вуличного освітлення, закупивши якісні ліхтарі.
Пишаються в громаді фахівцями з освітлення Володимиром Громиком і Володимиром Марущаком.
– Єдине, що невідомо, – чи «розвиднюється» з первинною медичною ланкою. Є бажання забрати амбулаторії та ФАПи, які розташовані на території нашої гро­мади, на баланс Слобідсько-Куль­чієвець­кої сільської ради і вже своє реконструювати під сучасні об’єкти медичного обслуговування на міс­-цях. Досвід такої роботи мають, чого варта лише амбулаторія в с.Кам’янка. Гостро стоїть питання у громаді й через райлікарню, яку взяли на свій баланс у спадок зі спільної власності громад району наприкінці минулого року. Відповідно до вимог Бюджетного кодексу, громада здійснює фінансування комунальних послуг медичних закладів, які є в її власності. Хоча медичний заклад надає послуги мешканцям 6 суміжних громад Ка­м’янець-Подільського району. Питання співфінансування комунальних послуг медичних закладів, які обслуговують мешканців інших громад, треба вирішувати на рівні держави. Зрозуміло, що наша громада не в змозі тягнути лікарню, яку раніше весь район утримував. Тому єдине, що залишається, – чекати мудрої державницької політики в цьому питанні, – переконаний Юрій Волощук.

КУЛЬТУРА БАГАТА, АЛЕ В ЗАНЕПАДІ

Хоча громада має серед своїх мешканців чимало творчих колективів, закладів культури, все ж хвалитися забезпеченням населення гарними сучасними закладами культури поки що немає як. Бо приміщення клубів і бібліотек потребують капітальних ремонтів. Великослобідський, Кульчієвецький, Калинівський – аварійно небезпечні, найжахливіше у Врублівцях. Покрівлі течуть, балки та стелі прогнулися. І ця проблема існує не один рік. Але сидіти й плакати тут не вміють, а, засукавши рукави, активно працюють: співають, ремонтують. 30-ліття Незалежності відсвяткували на високому творчому рівні. Придбали сцену. Старостинські округи підійшли творчо й неординарно до представлення культури і традицій своїх сіл. Створили книгу рекордів громади, куди ввійшли два нові: Баговицький ліцей спік найдовший завиванець довжиною 10 метрів, а відділ освіти створив із квітів герб громади.
– Ремонт доріг, закладів культури, інфраструктури – все це добре, але воно нічого не варте без місцевих мешканців, – переконаний Юрій Володимирович. – Тому робимо ставку на співпрацю з бізнесом, інвесторами, адже для спроможної громади необхідно мати робочі місця. Аби молодь, діти залишалися жити в наших селах, мали можливість заробити, не ви­їжджали з рідних домівок і не за­лишали сиротами батьків. Будуть люди в селах – буде все!